ЕЛІТА [ЭЛИТА] (фр. elit - краще, добірне, від латин, eligo - вибираю) - найвидатніші представники будь-якої частини суспіль-ства (напр., творча Е., політична Е., фінан-сова Е. тощо).

ЕЛОКВЕНЦІЯ [ЭЛОКВЕНЦИЯ] (латин, elo- quentio від eloquor - виголошую промову) - красномовність.

ЕЛЬДОРАДО [ЭЛЬДОРАДО] (ісп. eldorado - золочений, у золотому одязі) - вигадана країна казкового багатства, "золоте дно".

ЕМАН [ЭМАН] (від латин, emano - витікаю) - одиниця радіоактивності; 1 Е. дорівнює 10-10 кюрі/л.

ЕМАНСИПАЦІЯ [ЭМАНСИПАЦИЯ] (латин. emancipatio, від emancipo - звільняю сина від батьківської влади) - звільнятись від гні-ту, повинності, скасування якихось обме-жень (напр., Е. жінок).

ЕМБАРГО [ЭМБАРГО] (від ісп. embargo - на-кладення арешту, заборона) - 1. Державна заборона на ввезення або вивезення з кра-їни товарів, золота, цінних паперів, валюти тощо. 2. Блокування торгівлі з будь-якою країною за рішенням ООН як репресивний захід щодо даної країни за порушення Ста-туту ООН чи інші неприйнятні дії. 3. Затри-мання (арешт) у країні іноземної власності. 4. Заборона входити в порти або виходити з них іноземним суднам.

ЕМБЛЕМА [ЭМБЛЕМА] (латин. emblema, від грец. emblema - вставка, рельєфне оздоб-лення) - 1. Знаки, що умовно або символіч-но відбивають певну ідею, поняття, слугу-ють матеріальним зображенням якогось символу. Основними Е. є знамена родові, міські або державні герби та прапори, певні зображення на товарах, фірмових бланках. 2. VХІ-ХIII ст. символічне зображення, що супроводжувалося віршованим або прозо-вим текстом. Були друковані збірники Е. Ем-блематичні цикли віршів писав Ф.Прокопо-вич, а теоретичне обґрунтування емблема-тики дав Г. Сковорода (його власні емблема-тичні малюнки не видані). До емблематич-ної поезії близькі т. зв. "гербовні вірші", улюблені в Україні у ХІ-ХІІ ст.

ЕМЕРИТАЛЬНІ КАСИ [ЭМЕРИТАЛЬНЫЕ КАССЫ] -різновидність пенсійних кас, що охоплюють головним чином високооплачу-вану частину державних службовців, вищих військових (офіцерів і генералів). Виплата пенсій пов'язана з особистими заслугами, стажем роботи.

ЕМІГРАНТ [ЭМИГРАНТ] (від латин, emigran-tus (emigrantis) - той, що виселяється) - особа, яка виїхала зі своєї країни в іншу з різних причин (економічних, політичних, релігійних).

ЕМІГРАЦІЯ [ЭМИГРАЦИЯ] (від латин, emi-gratio - виселення, переселення) - перемі-щення населення з країн постійного про-живання в інші країни, зумовлене соціаль-но-економічними, політичними, релігійни-ми та іншими причинами. Найпоширені-шою є економічна або трудова Е„ що поді-ляється на постійну й тимчасову, сезонну, маятникову. Відома ще з часів Стародавньої Греції, Риму. В Україні - з часів Київської Русі. Набула інтенсивного розвитку напри-кінці XIX - на початку XX ст. Потік емігран-тів з України спрямувався в інші європейські країни-Австрію, Німеччину, Польщу, Ро-сію і навіть Австралію, Америку, Канаду, Ар-гентину, Бразилію. Робочі люди, полишаю-чи нажиті місця, змушені були емігрувати через нестерпну експлуатацію, економічні і політичні утиски з боку держав, що понево-лювали на той час і розчленовували Україну. Особливо інтенсивно еміграційні процеси відбувались у передвоєнні часи із Західної України - до Австрії, Німеччини, Італії, США, Канади у пошуках заробітку й освіти, а також з УРСР - примусово-добровільна еміграція на новобудови Сибіру, Далекого Сходу, примусове направлення фахівців піс-ля закінчення середніх 1 вищих навчальних закладів, технічних училищ. У такий спосіб здійснювалась сталінська політика денаці-оналізації України. Внаслідок політичних репресій радянської державної машини стосовно української інтелігенції, патріотичних сил значно зросло число політичних втіка-чів під час і після Другої світової війни до країн Західної Європи, Америки, Канади і масові депортації до Сибіру, Казахстану і на Далекий Схід. Тільки з західних областей України у 1944-1947 рр. депортовано близь-ко 1 млн населення. Таким чином, україн-ська еміграція є однією з найчисленніших у світі і за оцінками експертів становить по-над 15 млн осіб.