Библиотека Воеводина _ "Міжнародна економіка. Курс лекцій" / Лазебник

Библиотека Воеводина ... Главная страница    "Міжнародна економіка. Курс лекцій" / Лазебник_ Зміст




Тексты принадлежат их владельцам и размещены на сайте для ознакомления

Розділ І. Сутність, середовище і розвиток теорії міжнародних економічних відносин
1.1. Система міжнародних економічних відносин
1.2. Середовище міжнародних економічних відносин
1.3. Принципи і моделі розвитку міжнародних економічних відносин

1.2. Середовище міжнародних економічних відносин
Сутність і структура середовища міжнародних економічних відносин
Існування, функціонування і розвиток будь-якого явища залежить як від внутрішньої будови, внутрішніх рушійних сил, так і від умов, які впливають на це явище ззовні.
Середовище міжнародної економіки може бути визначене як система умов і факторів існування міжнародних економічних зв’язків. Таке середовище можна поділити на внутрішнє та зовнішнє.
Внутрішнє середовище міжнародної економіки – це внутрішня будова системи міжнародних економічних відносин, що разом з її законами функціонування і розвитку може бути представлене як набір таких елементів:
– зовнішньоекономічна діяльність країн та їх суб’єктів;
– управління міжнародними економічними процесами, регулювання міжнародної економічної взаємодії;
– форми і рівні міжнародних економічних відносин;
– внутрішні закони розвитку міжнародної економіки, тобто ті явища і процеси, що відбуваються у світовій економіці і мають чітко виражений причинно-наслідковий характер.
Зовнішнє середовище міжнародної економіки – це система зовнішніх умов, у яких розвиваються міжнародні економічні відносини, та система факторів, що формують мікро- та макромотивацію поведінки суб’єктів світогосподарської взаємодії та визначають ефективність їх участі у МПП.
Зовнішнє середовище має певну структуру. За характером воно поділяється на:
– умови й фактори прямої (безпосередньої) дії;
– умови й фактори непрямої (опосередкованої) дії.
Фактори безпосередньої дії характеризуються тим, що міжнародні економічні відносини без них не можуть функціонувати (міжнародні організації, торгові представництва, міжнародні правові норми). Навколишнє середовище міжнародних економічних відносин як система факторів безпосереднього впливу на існування та розвиток світової економіки називається інфраструктурою міжнародних економічних відносин. Завданням інфраструктури є забезпечення безперешкодного функціонування об’єктів і суб’єктів міжнародної економіки та спрямованість на оптимізацію їх взаємодії.
Фактори непрямої дії характеризуються тим, що їх зміни безпосередньо й одразу не впливають на розвиток міжнародних економічних відносин (розробка нових родовищ корисних копалин, політичні непорозуміння, наукові відкриття, збільшення чи зменшення народжуваності тощо).
За сферами впливу зовнішнє середовище міжнародної економіки поділяється на:
– природно-географічне;
– політико-правове;
– економічне;
– соціально-культурне.
Далі детальніше розглянемо кожне з них.

Природно-географічне середовище міжнародних економічних відносин
До групи природно-географічних факторів і умов належать:
1) різниця у величині території країн, що співпрацюють;
2) різниця у чисельності населення;
3) географічне розташування;
4) нерівномірність кліматичних умов;
5) наявність або відсутність тих чи інших природних ресурсів;
6) наявність виходу до моря;
7) наявність судноплавних річок.
Найголовніші умови та фактори, що впливають на розвиток міжнародних економічних відносин, пов’язані з нерівномірністю розташування природних ресурсів, з їх наявністю чи відсутністю у різних країнах.
Досить значну роль відіграють такі фактори, як величина території країни і кількість населення. Чим менша країна, тим більшою є потреба у її спеціалізації. Великі ж країни, як правило, багаті й на природні ресурси і мають широкий спектр кліматичних умов, що нівелює проблему ресурсів.
Не менш важливу роль відіграє розташування країни щодо інших країн та світових торговельних шляхів. Країни, що знаходяться на їх перетині, як правило, спеціалізуються на наданні посередницьких послуг фінансового, комерційного й транспортного типу. Звідси й термін – «геополітичне розташування», що означає це розташування країни щодо інших країн, регіонів, транспортних шляхів (водних, сухопутних, повітряних), а також щодо зіткнення різноманітних інтересів суб’єктів світового господарства.

Політико-правове середовище міжнародних економічних відносин
Сукупність політико-правових факторів, які впливають на функціонування та ефективність участі країни в цілому та окремих суб’єктів підприємницької діяльності в МПП, можна класифікувати за такими напрямами:
1) політико - правове середовище своєї країни;
2) політико-правове середовище країни-партнера;
3) законодавче регулювання, прийняте у світовому співтоваристві.
Політико-правове середовище своєї країни аналізується за наступною схемою:
а) аналіз законодавчих актів, які діють всередині країни, але опосередковано впливають на ефективність зовнішньоекономічних операцій:
– регулювання мінімального розміру заробітної плати;
– законодавство з охорони навколишнього середовища;
– рівень оподаткування;
б) зовнішня політика країни.
Політико-правове середовище зарубіжної країни детально аналізується з метою запобігання або зниження ризиків на зарубіжних ринках. Виділяють такі групи ризиків:
а) майнові, пов’язані з втратою власності;
б) функціональні, що виникають у результаті поточної діяльності фірми;
в) ризики переміщення, які виникають у зв’язку з переказом доходів через національні кордони.
Для оцінки рівня привабливості політико-правового середовища країни-партнера аналіз, аналогічний відповідному аналізу щодо своєї країни, доповнюється додатковими напрямами дослідження:
а) співвідношення політичних сил у країні;
б) характер і ступінь впливу державних інституцій на економічні процеси;
в) ступінь розвитку державного суверенітету;
г) міжнародні позиції країни в ООН та на світовій арені в цілому.
Третій напрям аналізу – міжнародне політико-правове середовище. Воно складається з таких елементів:
а) міжнародна політика – сукупність методів і засобів, спрямованих на досягнення цілей і завдань, що випливають з інтересів усіх суб’єктів міжнародних відносин. Відзначимо, що міжнародна політика має більший вплив на розвиток міжнародних економічних відносин, ніж внутрішня політика – на розвиток національної економіки, оскільки національна економічна система у більшості країн складалася протягом тривалого часу і набула ознак самодостатності. Тому раптова зміна внутрішньої економічної політики не може відразу помітно змінити напрям її розвитку. Світове господарство склалося пізніше і ще знаходиться на стадії формування, тому помітно реагує на зміни міжнародної політики. Крім того, міжнародні економічні відносини функціонують на більш відповідальному рівні дотримання правових і договірних норм, порушення яких мають значно помітніші і відчутніші наслідки;
б) міжнародні правові інституції – сукупність міжнародних правових органів: конференцій, конгресів, нарад, комітетів, комісій, організацій:
– міжнародні конференції, конгреси, наради в основному виробляють норми в певних напрямах розвитку міжнародних відносин, скликаються рідко, інколи – періодично;
– міжнародні комітети та комісії – це постійно діючі інститути, завданням яких є втілення в життя намірів, ухвалених на міжнародних нарадах, конференціях, конгресах, а також підрозділи організацій;
– міжнародні організації – це стійкі, міцно зорганізовані інститути зі своїми органами управління, що діють на основі чітко визначених статутних засад, мають класифікацію (рівень створення, рід діяльності, рівні представництва).
Розрізняють міжнаціональні та наднаціональні органи регулювання міжнародних відносин. Міжнаціональні виконують рекомендаційно-координаторські функції, постанови яких бажані для виконання. Наднаціональні – це інституції (як правило, блокових об’єднань), які здійснюють наказово-координаторські функції і постанови яких мають виконуватись беззаперечно.
Сукупність міжнародних інституцій складає управлінську систему, яка регулює міжнародні відносини;
в) міжнародні правові норми, які виробляються міжнародними інституціями і забезпечують регулювання міжнародних відносин на різних рівнях (норми міжнародного, приватного, цивільного та патентного права).
Сукупність міжнародних правових інституцій та вироблених ними правових норм має назву інституційного забезпечення міжнародних відносин;
г) членство країн у міжнародних (регіональних) об’єднаннях. У групові об’єднання країни вступають на основі спільності інтересів. Спільність інтересів випливає з:
– подібності природно-географічних умов:
географічного розташування (країни Південно-Східної Азії, країн Балтії, країни Чорноморського економічного співтовариства);
природних ресурсів (організація країн-експортерів нафти (ОПЕК): Венесуела, Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Катар, Індонезія, Лівія, Алжир, Нігерія, Об’єднані Арабські Емірати, Еквадор, Габон; Організація арабських країн-експортерів нафти (ОАПЕК): Саудівська Аравія, Лівія, Кувейт, Алжир, Бахрейн, Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Іран, Сирія, Єгипет, Туніс);
– подібності історико-національного розвитку (країни Британської співдружності, СНД);
– спільності конкурентів (Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), з 1993 року – Європейський Союз (ЄС): Австрія, Бельгія, Ірландія, Іспанія, Греція, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Великобританія, Франція, Фінляндія та Швеція; Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), створена в 1960 року: Австрія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція. У 1995 року Австрія, Фінляндія та Швеція вийшли з ЄАВТ і приєднались до ЄС);
– подібності соціально-економічного розвитку (організація економічної кооперації та розвитку (ОЄКР) – угруповання країн з високим доходом, за винятком Греції, Португалії та Туреччини, які належать до країн з середніми доходами; Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЄСР): Австралія, Австрія, Бельгія, Німеччина, Греція, Ірландія, Ісландія, Італія, Японія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Великобританія та США; Бенілюкс – економічний союз Бельгії, Нідерландів та Люксембурга);
– спільності військового будівництва: країни-члени НАТО.
Розподіл світового господарства на інтеграційні угруповання здійснює суперечливий вплив на розвиток МЕВ. З одного боку, це сприяє розвитку економічних відносин між країнами, які є членами таких організацій, але з іншого – створює перешкоди економічним відносинам між країнами, що належать до різних угруповань.

Економічне середовище міжнародних економічних відносин
До нього належать такі фактори:
1) переважаючі відносини власності в країні;
2) механізм організації національних господарств, тобто сукупність форм, в яких здійснюється конкретне регулювання повсякденного економічного процесу;
3) виробничі та зовнішньоекономічні традиції країни;
4) економічний потенціал країни. Причому враховується не тільки наявність ресурсів, а й можливість їх ефективного використання, оптимальність розвитку народногосподарських структур і експортних потенціалів;
5) якісний рівень і диверсифікація розвитку науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;
6) рівень розвитку засобів виробництва, техніки та технології, який характеризується:
– прискоренням темпів морального зносу обладнання та устаткування;
– технологічною диверсифікацією;
– сумісністю технологій;
7) міжнародна спеціалізація економічної діяльності країн;
8) рівень розвитку інфраструктури;
9) спорідненість економічних структур країн;
10) демографічна ситуація, яка характеризується загальним обсягом, структурою, перспективами росту населення окремих країн;
11) рівень споживання населення, який визначається доходами, цінами, заощадженнями, доступністю одержання кредитів.

Соціально-культурне середовище міжнародних економічних відносин
Незважаючи на економічну цілісність сучасного світу, стереотипи поведінки та системи цінностей, які проявляються в ході контактів між людьми, ще далеко не уніфіковані.
Кожна країна має свої традиції, норми та заборони. Ігнорування культурних особливостей та їх основних елементів може суттєво гальмувати розвиток міжнародних економічних відносин. Вплив соціально-культурного середовища на динаміку світогосподарських зв’язків здійснюється у формі сприйняття зарубіжним споживачем товару чи послуг, специфіки поведінки споживача на ринку, можливостей впливу на нього. Крім того, культурне середовище формує своєрідні норми поведінки в бізнесі.
Соціально-культурне середовище аналізується, як правило, за такими напрямками:
– мова;
– релігія;
– ідеологія;
– особливості історичного розвитку;
– національні традиції, інші культурні цінності;
– норми поведінки в бізнесі, діловій етиці та менеджменті;
– соціальні інститути.
Загальну кількість мов світу лінгвісти визначають у п’ять тисяч. До найбільш поширених з них належать (приблизна кількість людей, які розмовляють даною мовою в млн. чол., початок 90-х рр.): китайська (1200), англійська (450), хінді і близька до неї урду (350), іспанська (300), російська (240), бенгальська, індонезійська і арабська (по 180), португальська (150), японська (123), німецька і французька (по 100). Цими 12 мовами розмовляє майже дві третини всього людства.
Економічна необхідність підштовхнула суб’єктів міжнародних економічних відносин до вибору єдиної мови ведення міжнародного бізнесу – англійської, але привернути увагу іноземних споживачів до своєї продукції, тобто завоювати зарубіжний ринок, можливо лише за умови використання в маркетинговій стратегії (етикетки, упаковки, технічна документація, прайс-листівки, каталоги, реклама) мови потенційних закордонних покупців.
З цього приводу наведемо декілька курйозів, пов’язаних з неточним перекладом рекламних девізів всесвітньовідомих фірм. На Тайвані переклад девізу «Пепсі» – «Стань знову молодим разом з поколінням «Пепсі» мав такий зміст: «Пепсі піднімає твоїх предків з могили» .
Американський рекламний девіз цигарок «Салем – відчуй себе вільним» переклали на японську так: « Коли палиш «Салем», відчуваєш себе таким оновленим, що голова стає пустою».
Коли «Дженерал Моторз» стала продавати автомобіль «Шеві Нова» в Південній Америці, то спочатку ніхто не звернув увагу на ту обставину, що хоча іспанською мовою «nova» означає «зірка», але «nova» означає «не поїде». Тільки пізніше, довідавшись про цей комерційний конфуз, підприємці змінили назву моделі для іспаномовного ринку на «Карібе».
Подібна прикрість мала місце в Бразилії з компанією «Форд» при продажі машини «Пінто». Фірма не зразу з’ясувала, що «пінто» на бразильському слензі означає «маленький статевий орган», і лише через деякий час на машинах цієї моделі з’явився шильдик з назвою «Корсель», що означає «кінь».
Коли компанія з виробництва авторучок «Паркер» стала продавати свої вироби в Мексиці, то в рекламі говорилось, точніше, передбачалось сказати: «Ця авторучка не потече в кишені і не поставить вас в незручне становище». Однак перекладачі зробили помилку через схожий правопис та звучання слова. У результаті вийшла цікава обіцянка: «Ця авторучка не потече в кишені і зробить вас вагітною».
Навіть в одній мові слова можуть мати різний зміст у різних країнах. Зокрема, американська компанія «Юнайтед Ейрлайнз» розмістила на обкладинці свого журналу, який роздається пасажирам під час польоту, фотографію Пола Хогана, «зірки» з фільму «Крокодил Денді», який позував на фоні малозаселеної місцевості Австралії. Під фотографією було написано: «Paul Hogan Camps It Up», тобто «Пол Хоган живе без зручностей», що на австралійському слензі означає: «Відкрито демонструє свою гомосексуальність».
Ще більші складності при міжнародних контактах представляє так звана невербальна мова (тобто мова міміки, жестів, поз), прийнята в тій чи іншій країні. Ускладнює ситуацію те, що часто ззовні однакові виразні рухи або жести у різних народів мають абсолютно різне значення.
Якщо в Голландії ви покрутите пальцем біля виска, маючи на увазі якусь дурницю, то вас не зрозуміють. Там цей жест означає дотепну фразу.
Говорячи про себе, європеєць прикладає руку до грудей, а японець – до носа.
У США «нуль» утворений великим і вказівним пальцями означає «все о’кей», тобто «все гаразд», в Японії – «гроші», а в Португалії цей жест сприймається як непристойність.
Німці часто піднімають брови у знак схвального ставлення до чужих слів. Але те ж саме в Англії буде розцінено як вираження скептицизму.
Француз або італієць, якщо вважає чиюсь ідею нерозумною, виразно стукає себе по голові. А британець або іспанець цим жестом показує, що він задоволений собою.
Ми в спілкуванні не надаємо особливого значення (крім вітального потискування рук) правій чи лівій руці. Але люди, що сповідують іслам, можуть образитись, якщо гроші або подарунок їм дадуть лівою рукою, яка за їхньою релігією вважається нечистою.
Релігійний чинник впливає також на товарну структуру зовнішньої торгівлі країн. Наприклад, в Ізраїлі, необхідною умовою ввезення продуктів харчування є дозвіл спеціального релігійного комітету, який перевіряє їх на кошерність.
Ідеологічні відмінності перестали відігравати важливу роль у розвитку міжнародних економічних зв’язків, як це було за часів протистояння соціалістичної і капіталістичної систем (тоді навіть діяв спеціальний міжнародний контрольний комітет – КОКОМ, завданням якого було недопущення імпорту до СРСР та інших соціалістичних країн технологій «подвійного призначення», тобто таких, які могли мати військове застосування). На сьогодні ідеологічну природу мають факти економічної боротьби з країнами, в яких прямо чи опосередковано підтримується міжнародний тероризм, розробляється зброя масового знищення, розпалюється міжнаціональна ворожнеча.
Національні традиції та культурні цінності є предметом гордості в багатьох країнах. Зараз, коли світ стає однорідним, цей фактор міжнародних економічних зв’язків отримує ще більшу вагу, ніж раніше, оскільки інформація про зарубіжні країни стала доступною, а необізнаність у цих питаннях – недопустимою.
Наприклад, хороші манери для британця ґрунтуються на дотриманні формальностей. Там недопустимим вважається звертання до людей, яким ви не представлені. Недопустимо також називати по імені того, від кого не було одержано відповідного дозволу. Британці рідко тиснуть один одному руки, лише коли зустрічаються вперше. Не прийнято цілувати жінкам руки та говорити їм компліменти типу: «Ця сукня вам дуже пасує». Це розцінюється як величезна неделікатність. Для успішної співпраці з британцями потрібно мати на увазі, що в Англії широко розповсюджено називати, вітаючись, титул чи звання. Але недопустимо нагороджувати титулом себе самого. У США можна почути: «Я доктор Сміт», але в Великобританії він сказав би: «Я Джон Сміт». А вже інші звертаються до нього як «доктор Сміт» .
Французам властивий крайній націоналізм. Звідси їх небажання вивчати будь-яку іноземну мову. Вони пишаються своїми національними традиціями, поважають державу та історію своєї країни. Кухня для французів – також предмет їх національної гордості, вітаються будь-які компліменти з приводу якості страв та напоїв. Не прийнято залишати їжу на тарілці, підсолювати страву за своїм смаком або користуватись спеціями, це може розцінюватись як неповага до господарів.
Німці відрізняються працьовитістю, старанністю, пунктуальністю та раціональністю. Спілкуючись з ними, бажано називати титул співрозмовника. Заміжнім жінкам надається титул її чоловіка.
Японців характеризує крайня церемоніальність. Знайомлячись з японцем, необхідно назвати повне ім’я і прізвище, ніколи не обмежуючись одним ім’ям. Якщо є потреба сказати «пане» японцю, називається прізвище і до нього добавляється «сам». Перед тим, як увійти в японський дім, скидається взуття. Перше привітання – не потиск рук, а довгий, низький уклін.
Різні національні традиції, відмінності виховання, культури зумовлюють і певну специфіку суто ділового етикету в різних країнах. Вчинки та дії, пов’язані з незнанням особливостей національного бізнес-етикету, можуть негативно вплинути на результат ділової взаємодії.
В Англії прошарок бізнесменів незначний і поповнюється з сімей, які займаються підприємницькою діяльністю протягом декількох десятиліть. Бізнесмени Великобританії – одні з найкваліфікованіших у діловому світі, а фінансовому та сировинному секторам британського бізнесу практично немає рівних. Налагодженню економічних зв’язків з англійцями сприяє спільне відвідування видовищних заходів (тенісних турнірів, кінних змагань). Але потрібно мати на увазі, що в Англії говорити про справи після роботи не прийнято. Важливо також не забувати надавати знаки уваги тим, з ким раніше зустрічались або вели переговори. Листівка до свята або з приводу дня народження піднімає діловий авторитет партнера.
Французьких бізнесменів характеризують такі якості, як уважність та обережність у прийнятті рішень. У бізнесі французи віддають перевагу знайомствам і зв’язкам. Тому бажаючи налагодити ділове співробітництво з французами, потрібно мати рекомендаційні листи. У Франції, на відміну від Великобританії, прийнятим є обговорення справ за обідом або вечерею. Інколи під час обговорення французькі підприємці переривають співрозмовника, роблять критичні зауваження або наводять контраргументи. Це не потрібно сприймати як прояв неповаги, така в них національна специфіка ведення переговорів.
Німецькі бізнесмени акуратні, пунктуальні та ощадливі. Наші бізнесмени часто привозять з собою подарунки, але чекати на відповідні дії з німецького боку не варто, оскільки подібне там не прийнято. Німці мають звичку розписувати як ділове, так і приватне життя погодинно. Тому бажано пересвідчитись, що німецький партнер занотував день і час наступної зустрічі. Німці часто, незважаючи на наявність в офісі сторонніх осіб, запирають до шафи або сейфа конторське знаряддя. Не потрібно сприймати це як недовіру, це звичайна німецька ощадливість.
Діловий етикет японських бізнесменів суттєво відрізняється від західних норм. Знайомство з представниками японського бізнесу обов’язково починається з обміну візитними картками. Якщо у відповідь на вручену візитку японець нічого не одержить, це може сприйнятись як неповага. Традиції ділових людей Японії передбачають уважне ставлення до слів і позиції партнера, недопустимість зауважень або реплік під час промови співрозмовника. Представник японської сторони може кивати головою під час бесіди, але це не означає його підтримку, а тільки те, що він зрозумів партнера. До суто національної специфіки бізнес-етикету належить також те, що японці часто проводять ділові зустрічі у вечірні години в приватних клубах, барах, нічних клубах і навіть будинках гейш.
Ось яке розмаїття чинників, починаючи від норм міжнародного права, особливостей національних законодавств до специфіки ділового спілкування з представниками інших країн, потрібно враховувати і використовувати для успішної реалізації міжнародного економічного проекту.

<< 1.1. Система міжнародних економічних відносин
1.3. Принципи і моделі розвитку міжнародних економічних відносин  >>

Библиотека Воеводина ... Главная страница    "Міжнародна економіка. Курс лекцій" / Лазебник_ Зміст