Частина 1
ТНК як суб'єкт світового господарства

Розділ З
Історичний аспект розвитку ТНК

3.1. Передумови поширення міжнародних корпорацій як форми господарювання
Міжнародні корпорації набули поширення внаслідок структурних змін у світовій економіці XIX ст. Однак деякі фірми, що мають ознаки ТНК, з'явилися набагато раніше. Зокрема, англійська East India Company утворилася ще в 1600 p., деякі інші великі фірми також існують не одне століття, але особливо інтенсивно концентрація капіталу у сфері виробництва, торгівлі та банківсько-кредитній діяльності, яка стимулювала утворення ТНК, відбувалася з другої третини XIX ст.
У той час в організації економічної діяльності відбувалися важливі перетворення, основний зміст яких полягав у тому, що:
1) у результаті промислової революції другої половини XIX ст., яка заклала підвалини масового та спеціалізованого виробництва, великі підприємства, комерційні структури здобули істотні переваги в господарській, конкурентній діяльності, що допомогло їм отримувати значно вищі прибутки; .
2) особливо широко почав використовуватися принцип партнерства, який, базуючись на більш зручних та ефективних механізмах корпоративної відповідальності (порівняно з відповідальністю персональною), створював можливості для мобілізації коштів середніх і дрібних вкладників.
Дедалі гострішою ставала боротьба за ринки збуту: збільшення обсягів виробництва (в натуральному вираженні - маси пропонованих на ринку товарів) спричиняло ускладнення процедури їх продажу для виробників і продавців. Через це великі підприємства отримували додаткові переваги за рахунок можливості маневрувати ресурсами, краще витримувати цінову конкуренцію, малі підприємства стикалися з труднощами у своїй ринковій діяльності й масово ставали банкрутами.
Унаслідок цього відбулася істотна за масштабами концентрація та централізація господарської діяльності й власності на виробництві. Причому ступінь розвитку цих процесів є неперевершеним і тепер, оскільки в сучасних умовах помітну роль в економічному житті, зокрема в господарській системі провідних ринкових держав (на відміну від ситуації, що існувала наприкінці XIX - на початку XX ст.), відіграють підприємства малого та середнього бізнесу.
Зокрема, у Німеччині на зламі ХІХ-ХХ ст. менш як один відсоток підприємств контролював понад 3/4 загальної парової та електричної потужності національної промисловості, що на той час фактично означало контроль за енергетикою країни. Аналогічним чином відбувалася концентрація банківського капіталу. В Німеччині у 1909 р. 9 найбільших берлінських банків контролювали 11,3 млрд. DM, або 83% капіталів країни.
Подібні процеси відбувалися і в Україні. В багатьох галузях економіки зменшувалася кількість підприємств і збільшувалися їхні розміри. З 1901 по 1913 р. число підприємств з кількістю працюючих понад 1000 робітників зросла з 17 до 42 одиниць. Особливо популярною формою монополістичних об'єднань в Україні (як і в Російській імперії, до складу якої входила Україна) були тоді синдикати. Вони створювалися у чорній металургії, в металообробній промисловості. На початку XX ст. в Україні залишилося тільки одне велике підприємство неакціонерного типу - Сулинський завод, однак і воно в 1905 р. перетворилося на акціонерне товариство.
Надзвичайно високий рівень концентрації капіталу наприкінці XIX - на початку XX ст. сприяв його переливанню за національні межі. Транснаціоналізація капіталу стала логічною ланкою в ланцюгу еволюційного розвитку відносин капіталу. На цей час припадає становлення таких відомих транснаціональних компаній, як американські "Дженерал моторз" (виникла в 1908 p., вивозити капітал почала з 1918 p.), "IBM" (1911 p., перші закордонні підрозділи було відкрито в 1917 p.), "Істмен кодак" (1901 p., закордонні дочірні фірми мала з часу свого створення); німецькі "Байєр" (1863 p., іноземна експансія з першого року утворення, в 1865 р. було відкрито першу в США фабрику з виробництва анілінових барвників), "Маннесманн" (1890 p., зовнішньоекономічна експансія фактично з моменту заснування), "Бош" (1886 p., вивезення капіталу з 1920 р.), "Хенкель" (1876 p., закордонне інвестування компанія розпочала в 1913 p.); швейцарська "Нестле" (1905 р., в 1914 р. мала заводи у п'яти країнах світу).
Однак переважно формування ТНК припадає на 60-ті роки XX ст., коли провідні компанії західних країн почали здійснювати масове вивезення капіталу. В цей період як транснаціональні функціонують японські компанії "Тойота" (організована в 1937 p., експорт капіталу почала в 60-х роках), "Мацусіта" (1935 p., створення зарубіжних філій з кінця 50-х років)", "Тошиба" (1904 p., вивезення капіталу з початку 60-х років), "Міцубісі" (1950 p., вивезення капіталу з 60-х років), "Кобе стіл" (1911 p., закордонне інвестування з 60-х років)", "Шарп" (1935 p., створення закордонної мережі з кінця 60-х років); британські "Ренк Ховіс Макдаугл" (1899 p., закордонні підрозділи з 60-х років), "БОК" (1886 p., вивезення капіталу з кінця 60-х років); німецькі "Фольксвагенверк" (1938 p., вивезення капіталу з 60-х років), "Фрідрих Флік індустріфервальтунг" (1915 p., створення закордонної виробничої бази з 1955 p.); французькі "Ре-но" (1899 p., створення закордонної мережі з 60-х років і надзвичайно стрімке її розширення в 70-х роках), "Л'Ореаль" (1909 p., вивезення капіталу з другої половини 60-х років) та ін.
Науково-технічний прогрес посилив процес переростання великих національних компаній у транснаціональні. Поглиблення суспільного поділу праці й упровадження нових технологій створювали можливості для просторового роз'єднання окремих технологічних процесів, а поява нових засобів транспорту і зв'язку сприяла реалізації цих можливостей. Єдиний процес виробництва став дробитися і розміщуватися з урахуванням відмінностей у цінах національних факторів виробництва. Почала розвиватися просторова децентралізація виробництва, заснована на концентрації капіталу, що мала планетарний масштаб. Наприкінці XX ст. прибутковість міжнародних корпорацій досягла надзвичайно високих рівнів. У США, наприклад, питома частка 500 найбільших корпорацій в загальному прибутку зросла з 1/3 на початку 50-х до 2/3 в 90-х роках.
У сучасному світі ТНК мають чимало засобів політичного тиску на національні уряди. Саме вони визначають параметри науково-технічного прогресу, впливають на основні показники торгівлі, руху капіталів, міжнародної економічної діяльності країн.