РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
ТЕМА 6. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ
6.1. Конверсійні операції на валютному ринку

6.1.1. Поняття конверсії валюти
Відмінними рисами міжнародних розрахунків є те, що їх об’єктом виступає грошовий валютний еквівалент вартості тих товарів, послуг, робіт, капіталів, платіжних засобів, що здійснюють обіг між державами, а суб’єктами – уряди, організації та громадяни, банківські рахунки яких перебувають на території різних країн. Це вимагає використання не тільки національної, а й інших іноземних валют, їх регулярного обміну.
Міжнародний поділ праці та відсутність єдиної для всіх країн валюти платежу, наявність постійної небезпеки валютних втрат унаслідок коливань валютних курсів викликає необхідність здійснення валютних операцій, тобто операцій купівлі-продажу іноземної валюти. Суттєву роль при цьому відіграє валютний ринок.
Як невід’ємна частина міжнародних розрахунків валютні операції надають можливість суб’єктам міжнародних розрахунків купити саме ті іноземні валюти, які потрібні їм у даний момент, по-перше, для здійснення платежів, по-друге, для того, щоб зберегти від знецінення свої валютні резерви, якщо курс валют, з яких складаються ці резерви, починає падати або існує загроза цього. Валютні операції є також засобом одержання прибутків, особливо для банків та брокерських контор. Стрижнем валютних операцій є валютний курс, рівень якого постійно коливається під впливом попиту й пропозиції учасників цих операцій на валютному ринку.
Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов’язані з конверсією валюти, яка є обміном однієї валюти на іншу за діючим валютним курсом. Конверсійні операції – це угоди агентів валютного ринку щодо обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на певну дату. 
Щодо конверсійних операцій в англійській мові прийнято стійкий термін Foreign Exchange Operations (коротко – foreks або FX). Конверсійні операції поділяються на дві групи:
· операції типу спот або поточні конверсійні операції;
· форвардні конверсійні операції.

6.1.2. Ринок операцій спот
Різниця між двома групами конверсійних операцій полягає в даті валютування. Операції спот – найпоширеніші та становлять до 90 % обсягу валютних угод. У міжнародній практиці прийнято, що поточні конверсійні операції здійснюються на умовах спот, тобто з датою валютування на 2-й робочий день після дня укладання угоди. Міжнародний ринок поточних конверсійних операцій називається спот-ринком.
Спот-курс (курс спот) – ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни. спот (англ. spot – готівкова) є угодою купівлі-продажу валюти за курсом, зафіксованим в угоді, відповідно до якої обмін валют між банками-контрагентами проводиться, як правило, протягом 2-х робочих днів, не враховуючи дня укладення угоди. Той, хто прострочив платіж, платить прогресивно зростаючий штраф-відсоток. Швидкість одержання валюти в таких операціях дала підстави називати ці угоди «готівковими». 
Головний курс спотових угод – це курс телеграфного переводу. В основі угод спот лежать кореспондентські відносини між банками. Умови розрахунків спот досить зручні для контрагентів угоди: протягом поточного і наступного дня зручно обробити необхідну документацію, оформити платіжні та інші телекси для виконання умов угоди.
Крос-операції застосовуються при поєднанні валютного обміну з купівлею-продажем цінних паперів. Цікавим є досвід триступеневої схеми, що практикувалась нашими маклерами: долар – ваучер – гривня – долар. Угода давала спекулятивний ефект в умовах відносно низького валютного котирування приватизаційного сертифікату порівняно з його гривневим курсом. 

6.1.3. Валютний курс і котировки
Поточним конверсійним операціям відповідає обмінний курс спот. Він є поточним валютним курсом і приводиться на сторінках газет, згадується у розмовах, висвічується на екранах інформаційних агентств.
Валютний курс – це цiна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни або міжнародним платіжним засобом (СДР, ЕКЮ). Валютний курс дуже рухливий і встановлюється з урахуванням купівельної спроможності валют. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції завжди мають сильний кон’юнктурний вплив на валютний курс.
У банківській практиці прийняті наступні позначення курсів валют: наприклад, курс долара США до німецької марки позначають USD/DEM. У даному позначенні ліворуч ставиться база котировки (базова валюта), праворуч – валюта котировки (валюта, що котирується):

Таке написання означає «кількість валюти, що котирується за одиницю базової валюти» (у даному випадку 1,5525 німецьких марок за один американський долар). Останні цифри написання валютного курсу називаються процентними пунктами (poins) або піпсами (pips). Сто пунктів складають базове число – на дилерському жаргоні «велику фігуру» (big figure). Наприклад, зміна курсу долара до німецької марки з 1,5525 до 1,5535 буде сприйнято як зростання курсу долара на 10 пунктів, а зміна курсу з 1,5525 до 1,5325 – як падіння долара на дві «фігури». Котировка курсів спот буває прямою і непрямою.

6.1.4. Основні види котирування валюти
Визначення курсу валюти називається її котируванням. Повне котирування включає визначення курсу покупця (покупки) і курсу продавця (продажу), відповідно до яких банк купує і продає іноземну валюту на національну. За рахунок різниці між цими курсами (маржі) банк покриває свої видатки на здійснення обмінних операцій та одержує прибуток.
При прямому котируванні курс (вартість одиниці) іноземної валюти висловлюється в національній валюті, тобто валюта, що продається, співвідноситься з валютою, що купується.
Наприклад, за підсумками торгів на Українській міжбанківській валютній біржі 27 липня 1998 року курс долара США складав 2,112 грн., а курс німецької марки – 1,628 грн. При використанні прямого котирування для переведення суми в іноземній валюті в еквівалентну їй суму в національній валюті необхідно помножити її на курс:

Сума в національній валюті = Сума в іноземній валюті х курс. (6.1)
Звідси, для переведення суми в національній валюті в еквівалентну їй суму в іноземній валюті при прямому котируванні її необхідно поділити на курс:

Сума в іноземній валюті = Сума в національній валюті / курс. (6.2)

При прямому котируванні іноземної валюти курс продажу буде більше курсу покупки.
Приклад 6.1. Банк встановив наступний курс долара США: покупка – 2,112 гр. од., продаж – 2,132 гр. од. Визначити: а) скільки гр. од. можна отримати за 250 дол. США; б) скільки доларів США можна купити на 200 тис. гр. од.
Розв’язання:
а) сума в гр. од. = 250 х 2,112 = 528 гр. од.

6) сума в доларах США = = 93808,63 дол. США.

При використанні непрямого котирування вартість одиниці національної валюти виражається в іноземній валюті. 
Наприклад, курс долара США у Великобританії виражається як кількість доларів США за один фунт стерлінгів. В Україні при непрямому котируванні курс долара США буде визначатися як кількість доларів США за одну гривню. Тому для переведення суми в національній валюті в еквівалентну їй суму в іноземній валюті її необхідно помножити на курс:

Сума в іноземній валюті = Сума в національній валюті х Курс. (6.3)
Отже, при непрямому котируванні для переведення суми в іноземній валюті в еквівалентну їй суму в національній валюті її необхідно поділити на курс:

Сума в національній валюті = Сума в іноземній валюті / Курс. (6.4)
При непрямому котируванні, на відміну від прямого, курс покупки іноземної валюти буде більшим курсу її продажу.
Приклад 6.2. Банк у Лондоні встановив наступний курс долара США: продаж – 2,2510 дол. США за фунт стерлінгів; покупка – 2,2520 дол. США за фунт стерлінгів. Визначити: а) скільки фунтів стерлінгів можна отримати за 1000 дол. США; б) скільки доларів США можна отримати за 1000 фунтів стерлінгів.

Розв’язання.
а) сума у фунтах стерлінгів = = 444,05 ф. ст.

6) сума в доларах США = 1000 2, 2510 = 2251 дол. США.

Сторони Bid i Offer і розмір маржі в котируванні валютних курсів. На валютному ринку банки котирують валютні курси з використанням двох сторін – bid i offer. Якщо подивитись на котировку курсів у газетах, в обмінному пункті або на моніторі Рейтер, можна побачити такий напис:
або .
Bid – це курс купівлі. За котировкою bid банк купує базову валюту, в нашому випадку USD – долари США, продає валюту, що котирується, тобто німецькі марки.
Offer – це курс продажу. За котировкою offer банк продає базову валюту – долари, а купує німецькі марки. 
У визначенні дій, які необхідно здійснити з базовою валютою за стороною bid чи стороною offer, важливе значення має: хто і кому котирує валютний курс. Як правило, комерційні банки котирують курс своїм клієнтам – компаніям, фізичним особам, однак на міжбанківському ринку банки котирують один одному. Вищенаведене правило відноситься до банку, що котирує курс.
Для полегшення розуміння і запам’ятовування сторін bid i offer наведемо наступну схему:

Припустимо, що клієнт банку тримає валютний рахунок у доларах США, але за умовами угоди повинен заплатити за поставлене обладнання німецькі марки. Виставляючи банку платіжне доручення в німецьких марках проти свого доларового рахунку, клієнт фактично просить здійснити йому конверсію доларів у необхідні для закупки обладнання марки. Банк виконує конверсію за котировкою bid, купуючи у клієнта долари (шляхом списання їх з рахунку клієнта) і продаючи йому марки (зараховуючи їх на рахунок клієнта і здійснюючи платіж).
Це правило застосовується також і в діяльності банківських обмінних пунктів. Різниця між правою та лівою стороною котировки називається спред (spread) або маржа (margin) і служить основою для отримання банком прибутку за протилежними угодами з клієнтами або іншими банками. Маржа (спред) може розглядатись як «плата за послуги». 
Зміна у маржі залежить від декількох причин.
· Статус контрагента. Розмір банківської маржі ширше для клієнтів банка, ніж для інших банків на міжбанківському ринку. При котировці курсу долара до німецької марки (USD/DEM) на міжнародному валютному ринку ширина спреду складає не більше 10 пунктів (як правило, 5 пунктів) – 1,5510/20.
· Ринкова кон’юнктура. В умовах нестабільного курсу, що швидко змінюється, розмір маржі звичайно більший.
· Валюта, що котирується, і ліквідність ринку. Розмір маржі більший при котировці банком валюти, що рідко вживається або за угодами на менш ліквідному ринку.
· Сума угоди. На світових валютних ринках банки котирують стандартні спреди в 5 пунктах за угодами на середньоринкові суми від 1 до 10 млн. доларів проти німецької марки, японської ієни, фунта стерлінгів, швейцарського франка.
· Характер відносин між контрагентами. Якщо між банками-контрагентами протягом ряду років склались стійкі позитивні відносини, відсутні випадки невиконання умов угод, дилери банків добре знають один одного, то розмір маржі може бути більш вузьким. Якщо дилер банку не бажає здійснювати конверсійні угоди з певним контрагентом, але в силу ряду обставин не хоче відмовляти йому прямо, то він прокотирує широкий спред, завідомо прирікаючи контрагента на відмову від операції.

Відкрита валютна позиція. Відкрита валютна позиція – це неспівпадання вимог (активів) і зобов’язань (пасивів) в іноземній валюті для учасника валютного ринку (банку, компанії).
Позиція буває довгою і короткою. Довга позиція означає перевищення вимог в іноземній валюті над зобов’язаннями і позначається знаком «+».
Коротка позиція – перевищення зобов’язань в іноземній валюті над вимогами, позначається знаком «–».
Наприклад, при купівлі банком 1 млн. доларів США за німецькі марки за курсом 1 5500 утворюється довга позиція на суму 1 млн. доларів і коротка – на суму 1 550 000 марок. Ці позиції можуть бути виражені у вигляді запису: 
+1 000 000 USD – 1 550 000 DEM.
Будь-яка валютна позиція означає загрозу ризику зміни валютних курсів і, як наслідок, можливі прибутки або збитки. Як правило, для зручності відкрита валютна позиція враховується у базовій валюті. 

6.1.5. Стратегія валютного арбітражу
Валютний арбітраж є операцією з купiвлi-продажу валюти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку вiд рiзницi валютних курсів. Арбітраж може працювати на основі котирування двох видів – прямого і непрямого. 
Валютний арбiтраж буває часовим i просторовим, простим i складним. Простий валютний арбiтраж – це арбiтраж, який здiйснюється з двома валютами. Складний або непрямий арбітраж – це арбiтраж, що проводиться з великою кількістю валют на різних ринках. Маклер ніби піднімається східцями, обмінюючи куплену валюту на третю, четверту. Причому повернення до початкової валюти на завершальній стадії не обов’язкове. 
Наприклад: 10 фунт. стерл. – 15 дол. – 25 гульд. – 24 тис. лір – 28 марок – 11,2 фунт. стерл. При курсах 1 дол. = 1,6 марки і 1 фунт. стерл. = 2,5 марки прибуток від операції складе у фунтах 1,2, в доларах – 1,8.
У сучасній Україні отримав розповсюдження просторовий арбітраж. До цієї операції стихійним шляхом приходять починаючі дилери. Прибуток виникає через різницю в курсах на різних валютних ринках. У нормальних умовах валютний арбітраж належить за своїми макроекономічними наслідками до позитивних явищ, бо сприяє вирівнюванню ринкових курсів валют. Вивчення географії валютних котирувань дозволяє виявити точки відносно більш дешевої купівлі іноземної валюти. 
Часовий валютний арбітраж – це операція, яка здійснюється з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі. Часовий арбітраж – отримання прибутку за рахунок відкриття спекулятивних позицій за одним курсом з наступним закриттям після закінчення певного часу (від декількох хвилин до декількох місяців) за курсом, який змінився. Цей найбільш розповсюджений сьогодні вид валютного арбітражу передбачає розрахунок дилера на позитивну зміну курсу і характеризується прийняттям ризику збитків при відкритті валютних позицій.
Арбітражні конверсійні операції (валютний арбітраж) пов’язані з відкриттям валютним дилером спекулятивної валютної позиції за рахунок банку з метою отримання прибутку при зміні валютного курсу. Як правило, позиції відкриваються в круглих сумах базової валюти. 
Довга позиція (тобто купівля) відкривається в очікуванні росту курсу валюти.
Коротка позиція (тобто продаж) відкривається в очікуванні зниження курсу валюти.
Наприклад, валютний дилер розраховує на підвищення курсу долара США до німецької марки в найближчий час (як правило, протягом робочого дня) і купує 1 млн. доларів проти марки за курсом 1,5350, відкриваючи тим самим довгу позицію за доларами США. Відкривши спекулятивну позицію, він підпадає під ризик несприятливої зміни курсу. Припустимо, що розрахунок був невірний, курс виріс до 1,5410. Дилер закриває довгу позицію шляхом продажу 1 млн. доларів і отримує прибуток:

При проведенні арбітражних конверсійних операцій з відкриттям і закриттям позиції в базовій валюті результат за двома угодами буде виражатись у валюті котировки:
1 000 000 USD Ч (1 541 0 – 1 535 0) = 6000 DEM.
За тривалістю валютні позиції, що створюються для проведення арбітражних операцій, поділяються на два види.
Денна позиція – дилер відкриває і закриває позиції протягом робочого дня з розрахунками на одну дату валютування. При цьому мінімальною кількістю угод може бути дві (одна – за покупкою валюти, інша – за продажем), максимальна кількість угод обмежується лише фізичною можливістю дилера їх укладати. Стратегія мінімізації валютного ризику передбачає обов’язкове закриття денних позицій на дану дату валютування. Наприклад, лондонський дилер, що торгує на споті за арбітражними операціями зі світовими валютами, відкриваючи протягом дня позиції, повинен до кінця дня їх повністю закрити. При цьому він веде облік укладених угод на спеціальному аркуші паперу (або в журналі), що лежить перед ним на столі: куплена базова валюта (довга позиція) записується із знаком «+», продана (коротка позиція) – із знаком «–». Після закриття ввечері позиції на дату валютування за даними валютами дилер ставить жирний квадратний нуль у графі «позиція», підводячи підсумок робочому дню. Від слова квадрат (square) походить сленговий вираз: «I am squared» або коротко «sq», що означає, що банк закінчив конверсійні операції на дану дату валютування. Російською мовою даний вираз отримав форму прямого перекладу: «Мы заскверились» або «Я в сквере», або просто «сквер». 
У розрахунку на значну зміну курсу стратегічна позиція відкривається і тримається до закриття протягом певного періоду часу (від декількох днів до декількох місяців). Наприклад, дилер продає 2 млн. доларів проти німецької марки 9 грудня за курсом 1,5805 і закриває позицію 15 січня купівлею доларів за курсом 1,5350, отримавши прибуток у розмірі 91 тис. німецьких марок.
Ризик збитків при несприятливій зміні валютного курсу тут значно вищий, тому розмір стратегічної позиції, як правило, набагато менший звичайної денної. 
Арбітражний прибуток вкрай нестабільний, конверсійні операції пов’язані з ризиком залишитись у неприкритій позиції (із затримкою перепродажу в якій-небудь ланці). 
На відміну від арбітражних операцій, які передбачають відкриття ризикових позицій, ряд конверсійних операцій здійснюється не за рахунок банку, а за рахунок клієнтів – клієнтські конверсії. Порядок здійснення клієнтських конверсій передбачає здійснення двох конверсій – внутрішньої та зовнішньої.
Припустимо, клієнту банку для здійснення платежу необхідно купити 1 млн. німецьких марок за долари, в яких він тримає свої валютні резерви. Клієнт звертається в банк з проханням конвертувати його долари в 1 млн. марок. Банк здійснює йому внутрішню конверсію, тобто продає марки шляхом проведення внутрішніх бухгалтерських проводок, і якщо на банківському коррахунку НОСТРО є марки, він може здійснити платіж за дорученням клієнта. Однак це буде означати відкриття банком валютної позиції, що повинна бути закрита. Якщо, припустимо, у банку на коррахунку НОСТРО німецьких марок немає, проблема відкритої позиції вирішується автоматично – вона закривається шляхом купівлі банком 1 млн. марок на міжбанківському ринку за долари і зарахуванням їх на рахунок НОСТРО.
Як правило, внутрішні клієнтські конверсії та зовнішні конверсії, що їх регулюють, здійснюються на одну дату валютування.
З точки зору балансу банку, внутрішні клієнтські конверсії проводяться за пасивними рахунками банку, тоді як зовнішні, що закривають їх, проводяться за активними рахунками (за рахунками НОСТРО).
Часто виникає ситуація, коли клієнти запрошують банк здійснити протилежні конверсії між двома валютами (наприклад, одні клієнти купують долари за гривні для виконання імпортних контрактів, інші клієнти продають доларову виручку з розрахунку обов’язкового продажу), при цьому банк відкриває позицію за конверсіями з одними клієнтами, закриваючи її за рахунок протилежної конверсії з іншими, тобто проводить взаємозалік протилежних сум. З точки зору балансу, дані конверсії проводяться за пасивними рахунками (доларовими і гривнєвими) і регулюються рахунками НОСТРО тільки на суму перевищення сум однієї з валют після здійснення взаємозаліку.

6.1.6. Види валютних курсів
Для різних видів конверсійних операцій може існувати різний валютний курс. Прийнято виділяти декілька видів валютних курсів.
Валютний курс за безготівковими міжбанківськими угодами
Цей курс формується в результаті міжбанківських угод з продажу/купівлі безготівкової валюти на валютних ринках (для вільно конвертованих валют – на світових валютних ринках, для курсу долар/гривня – на українському міжбанківському ринку). Цей курс прийнято в якості офіційного в більшості розвинених країн (наприклад, курс на кінець робочого дня). 
Обмінний курс валютних бірж
У тих країнах, де збереглися валютні біржі, через які проходить основний оборот конверсійних операцій, курс, що встановлюється на біржі, є основним курсом внутрішнього валютного ринку, а часто – й офіційним курсом.
Валютні біржі, що збереглися в ряді країн, носять підпорядкований характер щодо міжбанківського ринку і використовуються, в основному, для фіксації курсу на певний момент часу (наприклад, фіксинг за курсом USD/DEM у Франкфурті-на-Майні в 11 – 00). Даний фіксинг виступає в якості офіційного курсу, який практично не відрізняється від курсу міжбанківського ринку в цей момент.
Валютний курс готівкових угод
Даний курс формується на основі попиту і пропозиції на ринку торгівлі готівкової валюти і може значно відрізнятись від безготівкового курсу міжбанківських угод. Для країн із значною часткою готівкових грошей у внутрішньому грошовому обороті готівковий обмінний курс відрізняється від міжбанківського безготівкового більше, ніж у країнах з розвиненою системою безготівкових платежів населення (за чеками, пластиковими картками тощо). В обмінних пунктах розвинених країн курс готівкового обміну валют встановлюється суворо на основі міжбанківського валютного курсу з досить вузькою маржою. 
Процес встановлення валютного курсу. У загальному вигляді валютні операції поділяють на два види: касові та термінові. Касові ще називають овернайтом (overnight). У цьому випадку мова йде про надання товару (валюти) в момент укладання угоди або через декілька днів і тимчасовий розрив між датою укладання угоди та її реалізацією.
Якщо ви потрапляєте за кордон, то вже в аеропорту можете обміняти гроші на готівку або чеки країни перебування. Це найпростіший приклад касової операції, яка не передбачала, в даному випадку, отримання прибутку. Хоча саме вона є двигуном валютного дилерства. Тому звернемося до угод купівлі-продажу валют як самостійного роду діяльності. 
Розрізняють національні, регіональні та світові валютні ринки залежно від обсягу, характеру операцій та кількості валют, що використовуються. Головними суб’єктами валютного ринку виступають великі транснаціональні корпорації та банки (ТНК, ТНБ). 
Раніше угоди щодо обміну валют між великою кількістю контрагентів здійснювались, в основному, на валютних біржах, де представники банків могли укладати угоди один з одним і знати курс поточних угод. З розвитком сучасних засобів зв’язку і телекомунікацій – прямих телефонних, телексних ліній, а також дилингового обладнання фірми Рейтер укладання угод стало можливим не лише за допомогою прямого контакту («обличчя до обличчя»), а й опосередковано – з дилингових зал банків через технічні засоби зв’язку. При цьому стало можливим укладати угоди між різними фінансовими центрами, що знаходяться в різних часових поясах. Однак в умовах різкої зміни курсу валюти (після повідомлень економічного або політичного характеру), паніки на валютних ринках виникають ситуації, коли котировки курсу в різних фінансових центрах і навіть у різних банках відрізняються, але, як правило, не більше ніж на 10 – 20 пунктів.
Забезпечення ринку інформацією про поточний рівень валютного курсу здійснюється двома шляхами:
· з брокерської фірми;
· з інформаційної сторінки системи Рейтер або інших інформаційних систем (Доу Джонс Телерейт, Блумберг, Тенфор).
Брокерська фірма збирає дані про поточні котировки bid i offer у великої кількості банків і повідомляє про них лінією прямого телефонного зв’язку всім зацікавленим учасникам ринку. Інформаційна сторінка агентства Рейтер показує всім передплатникам, які мають рейтерівський термінал, поточні значення валютних курсів, що котируються великими банками маркет-мейкерами (сторінка EFX = або FXFX для світових курсів валют; RUR = для курсу долара до російського рубля).
Котировки, що отримуються від брокерської фірми, є реальними, оскільки відображають дійсні «тверді» заявки (firm orders) банків на купівлю і продаж валюти. Курс інформаційної сторінки є індикативним (довідковим) і відображає тільки дані про котировки, що введені в систему Рейтер банками, які мають доступ до введення на дану сторінку. (Як правило, дилери кажуть, що екран «бреше» – screen is luing).
Банки і компанії, що є учасниками валютного ринку, за ступенем впливу на валютні курси та процентні ставки поділяються на 2 групи.
Маркет-мейкери (market makers) – великі банки та фінансові компанії, що визначають поточний рівень валютного курсу або процентних ставок за рахунок значної частки своїх операцій у загальному об’ємі ринку.
На світових валютних ринках маркет-мейкери – це великі міжнародні банки, що щоденно здійснюють валютні операції на мільярди і десятки мільярдів доларів США, такі, як, наприклад, Barclays Bank Plc, Chase Manhattan Bank, Union Bank of Switzerland, Fuji Bank, Deutsche Bank і т. д. Причому для кожного ринку можуть бути свої маркет-мейкери. При визначенні маркет-мейкерів основне значення має не абсолютний розмір самого банку, а його частка в операціях ринку, тобто здатність, встановлюючи ціну, впливати на ринок. Маркет-мейкери встановлюють поточний рівень курсу шляхом проведення операцій один з одним і з менш великими банками, що є користувачами ринку. Маркет-мейкери часто використовують брокерські фірми для встановлення своїх двосторонніх котировок – наприклад, великий банк може одночасно поставити через брокера заявку на купівлю і заявку на продаж, задавши тим самим поточний рівень курсу.
Невеликі банки та фінансові компанії використовують для своїх операцій той курс, який для них встановлюють маркет-мейкери, тобто вони є користувачами ринку – маркет-юзерами (market users).
Основною функцією маркет-мейкерів є здійснення ними котировок для малих банків, а роль малих банків – маркет-юзерів – полягає в прийнятті або неприйнятті котировок маркет-мейкерів. Таким чином, маркет-мейкери котирують ціну (make price), а маркет-юзери – беруть ціну (take price).

6.1.7. Визначення крос-курсу валют
Крос-курс – це курс обміну між двома валютами, за винятком долара США. До числа найбільш активних ринків конверсійних операцій за крос-курсами належать: німецька марка до японської ієни DEM/JPY, фунт стерлінгів до німецької марки GBP/DEM, німецька марка до швейцарського франка DEM/CHF, німецька марка до французького франка DEM/FRF тощо. До крос-курсів належить також курс німецької марки до гривні. Якщо хтось хоче обміняти італійські ліри на бразильські крузейро, то йому важко обійтись без посередництва долара. Тут ніби повторюється історія виникнення грошей у вигляді загального еквівалента. Тому при котируванні валют використовується також поняття їхнього крос-курсу – співвідношення між курсами двох валют щодо третьої. Крос-курс щодо валют, об’єм торгівлі в яких незначний, часто важко отримати у чистому вигляді, тому угоду здійснюють через долар США.
Однією з особливостей крос-курсів є те, що курси між валютами можуть котируватися по-різному, залежно від того, який банк проводить котирування.
Розглянемо три способи розрахунку крос-курсів з урахуванням того, чи є котировки валют до долара прямими або непрямими. При цьому пропонується користуватись простим для запам’ятовування правилом множення і ділення дробів, у вигляді яких можна представити запис курсу валют. При цьому не слід сприймати написання USD/DEM буквально, як дріб. Це просто загальноприйняте в міжнародній практиці позначення валютного курсу. Якби курс долара до німецької марки зображувався у вигляді дробу, то значенню курсу 1,5520 (або кількості марок за один долар) відповідав би запис DEM / USD.
Розрахунок крос-курсу для валют з прямими котировками до долара, (тобто долар є базою котировки для обох валют).
Наприклад, треба знайти крос-курс німецької марки та швейцарського франка – DEM/CHF. Застосовуючи правило дробів, спробуємо вивести формулу отримання співвідношення DEM/CHF у вигляді написання дробу DEM/CHF шляхом використання прямих доларових курсів, німецької марки і швейцарського франка:
.
Якщо USD/CHF = 1,2810, а USD/DEM = 1,5350, то крос курс DEM/CHF складе 1,2810/1,5350 = 0,8345 з округленням до пункту.
Таким чином, якщо долар США є базою котировки для обох валют, то для знаходження їх крос-курсу слід розділити доларові курси цих валют.
Розрахунок крос-курсу для валют з прямою і непрямою котировкою до долару, де долар є базою котировки для однієї з валют.
Наприклад, потрібно знайти крос-курс фунта стерлінгів до німецької марки GBP/DEM. Тут курс GBP/USD є непрямою котировкою, а курс USD/DEM – прямою:
GBP/DEM = GBP/USD USD/DEM.
Прийнявши, що курс GBP/USD = 1,5720, а курс USD/DEM = 1,5350, отримаємо крос-курс фунта до марки: 1,5720 1,5350 = 2,4130 з округленням до пункту.
Таким чином, наступне правило розрахунку крос-курсів таке: якщо долар є базою котировки тільки для однієї з валют, то необхідно перемножити доларові курси цих валют.
Розрахунок крос-курсу для валют з непрямими котировками до долара США, де долар є валютою котировки для обох валют.
У цьому випадку правило вказує: якщо долар є валютою котировки для обох валют, то для знаходження їх крос-курсу необхідно поділити доларові курси цих валют.
Дані способи застосовуються для розрахунку середнього крос-курсу, однак у дійсності будь-які курси котируються банками у вигляді двосторонньої котировки bid i offer. Наприклад, клієнту банку, що має валютний рахунок у німецьких марках, потрібно купити 100 тис. фунтів стерлінгів для оплати контрактних поставок, і він хоче знати, яка сума буде списана з його рахунку в німецьких марках.
Банк прокотирує йому курс фунта стерлінгів до німецької марки у вигляді двосторонньої котировки:
.
Оскільки базовою валютою є фунт стерлінгів, то зі сторони bid банк буде купувати фунти стерлінгів проти німецьких марок, а зі сторони offer – продавати фунти. Відповідно клієнт купить у банку 100 тис. фунтів стерлінгів за курсом 2,4200 (сторона offer), сплативши за них 242 тис. німецьких марок.
У реальній міжнародній практиці для ліквідних ринків валютні дилери часто розраховують крос-курси більш простим способом: вони беруть середню з кожних котировок доларового курсу валют, шляхом множення або ділення отримують середній крос-курс цих валют і потім розсувають спред від середнього значення. 
Наприклад, для розрахунку згаданого вище крос-курсу фунта стерлінгів до німецької марки валютний дилер взяв би середній курс фунта стерлінгів до долара – 1,57225 і помножив його на середній курс долара до німецької марки – 1,53825: 1,57225 1,53825 = 2,4185 (з округленням до піпса).
При котируванні крос-курсу у вигляді подвійної котировки він встановив би сторони bid i offer на 5 пунктів вище і нижче середнього значення: GBP/DEM = 2,4180 – 2,4190.
Складний спосіб розрахунку спреду крос-курсу особливо актуальний для неліквідних кросів, ринок угод яких розвинений слабо або практично відсутній.

Приклади розрахунку крос-курсів
Приклад 6.3. Банк у проголосив наступне котирування валют: долар США/гр. од. – 2,112 – 2,132; німецька марка/гр. од. – 1,628 – 1,635. Визначити крос-курс долара США до німецької марки.
Розв’язання. Якщо клієнт хоче купити долари США за німецькі марки, йому спочатку треба продати марки за гр. од. за курсом 1,628. Отже, при цій операції

1 гр. од. = німецької марки.

Після цього на отримані гр. од. потрібно купити долари США за курсом 2,132. У цій операції 1 дол. США = 2,132 гр. од.
Отже:

1 дол. США = 2,132 = 1,3096 німецької марки.

Таким чином, крос-курс долара до німецької марки (курс продажу) буде дорівнювати 1,3096.
Якщо клієнт хоче продати долари США за німецькі марки, йому спочатку треба продати долари за гр. од. за курсом 2,112. При цьому

1 дол. США = 2,11 гр. од. 

Потім на отримані гр. од. потрібно купити німецькі марки за курсом 1,635. При цьому
1 гр. од. = німецької марки.
Отже:
1 дол. США = 2,112 = 1,2917 німецької марки.

Таким чином, крос-курс долара США до німецької марки (курс покупця) буде дорівнювати 1,2917.
У міжнародних валютних розрахунках при визначенні крос-курсів валют у якості третьої валюти, як правило, використовується долар США.
Приклад 6.4. Швейцарський банк дає наступні котирування: долар США/німецька марка – 1,8183 – 1,8193, долар США/ швейцарський франк – 1,6627 – 1,6637. Визначити крос-курс німецької марки до швейцарського франка.
Розв’язання. Якщо клієнт хоче купити німецькі марки за швейцарські франки, йому спочатку необхідно обміняти швейцарські франки на долари США за курсом 1,6637. У цій операції: 1 дол. США = 1,6637 швейцарського франка.
Після цього на отримані долари треба купити німецькі марки за курсом 1,8183. У цій операції: . Отже, 1 німецька марка = 1/1,8183 1,6637 = 0,9150 швейцарського франка. Таким чином, крос-курс німецької марки до швейцарського франка буде дорівнювати 0,9150 (курс продавця).
Якщо клієнт хоче продати німецькі марки за швейцарські франки, йому спочатку слід продати марки за долари США за курсом 1,8193. У цій операції: 
1 німецька марка = 1 /1,8193 дол. США. Потім на отримані долари треба купити швейцарські франки за курсом 1,6627. У цій операції 1 дол. США = 1,6627 швейцарського франка. Отже, 1 німецька марка = 1/ 1,8193 1,6627 = 0,9139 швейцарського франка. Таким чином, крос-курс німецької марки до швейцарського франка буде дорівнювати 0,9139 (курс покупця).

6.2.1. Операції на форвардному ринку
Термінова або форвардна (англ. forward transantions – термiнова угода) операцiя є угодою, при якiй платежі проводяться у встановлений термін (від одного тижня до п’яти років) за курсом, зафіксованим на час укладення угоди за контрактом, тобто це угоди, в яких сторони домовляються про поставку певної суми валюти через конкретний період часу після укладання угоди за курсом, зафіксованим в угоді.
Форвард-курс (форвардний курс) визначає очікувану вартість валюти через певний період часу і є ціною, за якою дана валюта продається або купується за умови її постачання на певну дату в майбутньому. 
Теоретично форвардний курс валюти може дорівнювати її курсу спот, однак на практиці він завжди виявляється або вище, або нижче курсу спот. Якщо форвардний курс вище курсу спот, він є сумою курсу спот і відповідної різниці (форвардної маржі), що в даному випадку називається премією. Якщо форвардний курс нижче курсу спот, він є курсом спот, від якого віднята форвардна маржа, що називається в цьому випадку дисконтом.
Отже, форвардний курс відрізняється вiд курсу спот на величину форвардної маржi. Маржа може бути у вигляді премії, тоді форвардний курс вище курсу спот, або у виглядi дисконту (скидки). У такому випадку форвардний курс нижчий ніж курс спот. 
Форвардна валютна угода застосовується, головним чином, для страхування платежів. Ціни на форвардному ринку в умовах стабільної економіки та вільного переміщення капіталу пов’язані з різницею в процентних ставках. Форвардний (розрахунковий) курс повинен дорівнювати відношенню процентних ставок за міжбанківським кредитом, помноженому на курс спот.
Форвардні операції діляться на два види: угоди аутрайт і угоди своп. Операція аутрайт означає, що продавець зобов’язується продати, а покупець – купити валюту в установлений строк за зафіксованим наперед курсом. Угоди своп – комбінація двох протилежних конверсійних операцій з різними датами валютування.
Теоретичний беззбитковий форвардний курс може бути визначений з урахуванням процентних ставок за валютами, з якими проводяться форвардні операції. При цьому форвардний курс валюти А до валюти В при прямій котировці буде дорівнювати:

Ці суми можна уявити наступним чином з урахуванням нарахування відсотків за простою ставкою:


Отже,

Приклад 6.5. Курс долара США до гр. од. певної країни рівний 1880 гр. од. Процентні ставки на грошовому ринку дорівнюють 200 % за операціями в гр. од. і 15 % за операціями в доларах США. Визначити теоретичні 90-дений і 180-дений форвардний курси долара США до гр. од., якщо тривалість процентного року становить за грошовими одиницями 365 днів, а за доларами США – 360 днів.
Розв’язання. При терміні форвардної угоди 90 днів:

Форвард-курс = 1880 х = 2706 гр. од. за дол. США.

Форвардна маржа, що є в даному випадку премією, буде дорівнювати:
Премія = 2706 – 1880 х = 826 гр. од. за дол. США.
При терміні форвардної угоди 180 днів

Форвард-курс = 1880 = 3474 гр. од. за дол. США.

Форвардна маржа (премія) буде дорівнювати:
Премія = 3474 – 1880 = 1594 гр. од. за дол. США.
Реально форвардні курси не котируються як такі. Валютні дилери працюють лише з форвардними маржами (преміями або дисконтами), причому значення форвардної маржі даються для курсу покупки і курсу продажу. Оскільки курс покупки повинен бути завжди нижче курсу продажу, за значеннями форвардної маржі можна відразу визначити, як котирується валюта – з премією або дисконтом. Якщо значення форвардної маржі для курсу покупки будуть більше її відповідних значень для курсу продажу, валюта котирується з дисконтом, якщо менше – з премією. Форвардний курс буде дорівнювати курсу спот плюс премія або курс спот мінус дисконт.
Приклад 6.6. На валютному ринку наступні дані котирування валют для форвардних угод:

Визначити, як котирується долар США до гр. од. і німецької марки та його форвардний курс до гр. од. і німецької марки для 3-місячних угод.
Розв’язання. Для курсу долара до гр. од. форвардна маржа для курсу покупки менше, ніж для курсу продажу. Отже, долар США котирується до гр. од. з премією і його форвардний 3-місячний курс буде дорівнювати:
Курс спот 1860 – 1890
Премія (3 місяці) 310 – 340
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Курс форвард 2170 – 2230
Для курсу долара до марки форвардна маржа для курсу покупки більше, ніж для курсу продажу. Отже, долар США котирується до німецької марки з дисконтом і його форвардний 3-місячний курс буде дорівнювати:
Курс спот 1,7550 – 1,7560
Дисконт (3 місяці) 28 – 25
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Курс форвард 1,7522 – 1,7535
У якості основи для визначення форвардної маржі на практиці звичайно використають її значення, які одержуються з урахуванням близького форвардного курсу, що визначається виходячи з наступних міркувань. Вважається, що сума у валюті В, яка котирується, еквівалентна відповідній сумі у валюті А, яка котирується, – перерахована за наближеним форвардним курсом для прямого котирування, буде дорівнювати сумі у валюті В за курсом спот, збільшеній (зменшеній) на суму відсотків, що була б отримана для суми у валюті В за курсом спот, розміщеній на термін форвардної угоди за ставкою процентів, яка дорівнює абсолютній величині різниці процентних ставок за валютами А і В для тривалості процентного року, рівній 360 дням.
З наведеного раніше виразу для теоретичного беззбиткового форвардного курсу можна зробити висновок: якщо ставка відсотків за валютою А буде вище ставки відсотків за валютою В, що котирується, – форвардний курс валюти А буде меншим її спот-курсу, тобто валюта А буде котируватися з дисконтом. У цьому випадку сформульоване припущення можна записати математично в такому вигляді:

Рв НКФ = Рв КС – (Іа - Ів) Рв КС, (6.9)

де Рв – сума у валюті, що котирується В;
НКФ – наближений курс форвард;
КС – курс спот;
Іа і Ів – ставки відсотків за валютами А і В.
Звідси одержуємо, що наближений курс форвард буде дорівнювати:
НКФ=КС – (Іа - Ів) КС; (6.10)

а форвардна маржа:
ФМ (дисконт) = КС – ПКФ = (Іа - Ів) КС. (6.11)

Якщо ставка відсотків за валютою А, що котирується, буде нижче ставки відсотків за валютою В, що котирується, форвардний курс валюти А буде більшим її курсу спот і приблизно буде дорівнювати:

НКФ = КС + (Іа – Ів) КС. (6.12)

Форвардна маржа (премія) буде при цьому дорівнювати:

ФМ (премія) = НКФ – КС=(Іа – Ів) КС. (6.13)

Приклад 6.7. Визначити наближену форвардну маржу і форвардний курс для умов прикладу 6.5.
Розв’язання.
При терміні угоди 90 днів

ФМ (премія) = (200 – 15) 1880 = 870 гр. од. за дол. США.

ПКФ = 1880 + 870 = 2750 гр. од. за дол. США.
При терміні угоди 180 днів

ФМ (премія) = (200 – 15) 1880 = 1739 гр. од. за дол. США.

ПКФ = 1880 + 1739 = 3619 гр. од. за дол. США.

Прибутковість форвардних операцій можна оцінити у вигляді еквівалентної річної ставки відсотків. При цьому відношення прибутку від форвардної операції до вкладеної суми вважається рівним відношенню форвардної маржі до форвардного курсу. Використовуючи формулу для ефективної річної ставки простих відсотків при тривалості процентного року 360 днів, одержуємо:
. (6.14)

Приклад 6.8. Визначити прибутковість форвардної операції для умов прикладів 6.5 і 6.7.
Розв’язання. Для терміну угоди 90 днів при використанні теоретичного форвардного курсу (приклад 6.5) прибутковість операції буде дорівнювати:

Іе = = 1,22 = 122 %.

При використанні наближеного курсу форвард (приклад 6.7) прибутковість становитиме:

Іе = = 1,27 = 127 % .

Для терміну угоди 180 днів при теоретичному форвардному курсі прибутковість операції буде дорівнювати:

Іе = = 0,917 = 91,7 %.

Для наближеного курсу форвард прибутковість становить:


Іе = = 1,02 = 102 %.

В Україні у зв’язку з низькою насиченістю ринку інформацією про поточні валютні курси, а також поточні процентні ставки на міжбанківські гривнєві депозити процес розрахунку форвардних пунктів проводиться дилерами самостійно, і отримані значення можуть суттєво відрізнятись у різних банках.
Для простоти запам’ятовування знаходження форвардного курсу дилери використовують наступне правило «східців»: 
Якщо форвардні пункти ростуть зліва направо (котировка bid менше котировки offer), то для знаходження курсу-аутрайт для дати валютування, віддаленішої, ніж спот, форвардні пункти додаються до курсу спот:

Якщо форвардні пункти зменшуються зліва направо (сторона bid більше сторони offer), то для знаходження курсу аутрайт для дати валютування, віддаленішої, ніж спот, форвардні пункти вираховуються з курсу спот: 

Іноді можна зустріти котировку форвардних пунктів у вигляді – 4/ + 4, що означає «навколо паритету» (round par.).
Це відбувається, якщо процентні ставки для двох валют на даний період рівні, а також фактично рівні форвардний і спот курси.
Форвардний курс у даному випадку становитиме:

Перераховані вище правила розрахунку курсу аутрайт діють для форвардних строків (термінів більших, ніж спот). Для угод з датою валютування «завтра» або навіть «сьогодні», які ближчі, ніж дата спот, застосовуються зворотні правила розрахунку курсу аутрайт.
Якщо форвардні пункти зростають зліва направо, то для знаходження курсу аутрайт для дати валютування раніше, ніж спот, форвадні пункти міняються місцями і вираховуються з курсу спот. 
Якщо форвардні пункти зменшуються зліва направо (сторона bid більше сторони offer), то для знаходження курсу аутрайт до споту форвардні пункти міняються місцями та додаються до курсу спот. 
Для розрахунку форвардних крос-курсів застосовуються ті ж правила, що і для знаходження крос-курсів спот, тобто необхідно перемножити або розділити доларові форвардні курси валют.

6.2.2. Операції опціон і своп
В операціях опціон клієнт сплачує банку невелику премію та одержує право купити валюту в будь-який день встановленого угодою періоду за зафіксованим при укладенні угоди курсом або відмовитися від купівлі-продажу, якщо виконання угоди за визначеним курсом у даному інтервалі часу виявиться для нього більш невигідним, ніж втрата коштів на премію. При сприятливому курсі виконання угоди дозволяє не тільки компенсувати витрати на премію, а й одержати певний прибуток.
Крім американського варіанта опціону, зміст якого викладений вище, існує ще й європейський, який відрізняється тим, що операція купівлі-продажу може відбуватися не тільки в межах визначеного інтервалу часу, а у заздалегідь установлений день.
Своп (англ. swop – міняти, на жаргоні валютного ринку – угода «купи-продай») є валютною операцією, що поєднує купівлю валюти на умовах спот у замін на національну з наступними викупами. Операція свот здійснюється з метою придбання валюти, необхідної для міжнародних розрахунків, підтримки певних залишків на поточних рахунках, диверсифiкацiї валютних резервів, тобто перевід резервiв з однієї валюти в іншу. Валютний своп – це комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакову суму з різними датами валютування. Щодо свопу, то дата виконання найближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання більш віддаленої за терміном зворотної угоди – датою завершення свопу. Свопи, як правило, укладаються на термін до 1 року.
Якщо найближча конверсійна угода є купівлею валюти (базової, як правило), а більш віддалена – продажем валюти, такий своп називається «купив/продав», а якщо навпаки, то «продав/купив».
Суть валютної операції своп полягає в обміні між двома банками на визначений час двох валют з поверненням один одному в кінці угоди початкових валют. Операція своп є різновидом репорту або депорту, тобто комбінацією готівкового продажу i термінової купівлі валюти або навпаки.
Репорт (франц. report) є терміновою угодою, при якій власник цінних паперів або валюти продає їх банку (на біржі) із зобов’язанням наступного викупу через певний строк за новою, більш вищою ціною (курсом). Різниця між продажною i покупною ціною складає фактичну плату за кредит. Ця різниця також називається репорт. Процентний дохід від укладення капіталу в домовленість репо визначається за формулою: 
Д = , (6.15)
де Д – сума процентного доходу, грн.;
К – сума капіталу, грн.;
п – процентна ставка за домовленістю РЕПО, %; 
t – кількість днів угоди за репортом;
360 – кiлькiсть днiв у фінансовому році.
Приклад. Процентний дохід від вкладення 100 тис. дол. США в одноденній домовленості репо при ставці 7,2 % річних складає 20 дол. США:

Звичайно, забезпеченням операції репорту є державні цінні папери, серед яких найбільш привабливими є державні короткострокові облігації.
Депорт (франц. deport) є терміновою угодою, протилежною репорту. Депорт укладається (як правило, на бiржi) у розрахунку на зниження курсу цiнних паперiв (валюти) з метою отримання прибутку у вигляді курсової різниці.

6.2.3. Визначення ефективності операцій, пов’язаних з конвертованістю валют
Складовою світової валютної системи є національна валютна система. Вона є формою організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти країни. 
Структурними елементами національної валютної системи є:
– національна валюта – грошова одиниця держави;
– валютний паритет як основа валютного курсу; 
– режим курсу національної валюти;
– конвертованість валюти;
– організація валютного ринку; 
– національні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни;
– умови обміну національної валюти на золото та інші валюти.
Одним із найважливіших елементів національної валютної системи є категорія ринкової економіки – конвертованість національної грошової одиниці. Існує тісна залежність: без конвертованості валюти немає розвиненого ринку, без останнього не може бути повністю конвертованої валюти. 
Умовою конвертованості є створення елементів власне конвертованості:
– реального курсу валюти;
– валютного ринку;
– свободи експортно-імпортних валютних операцій та використання в них національної валюти.
Чим більше валютних обмежень використовується в країні, тим менш конвертованою є її валюта. Відсутність валютних обмежень означає вільну конвертованість валюти. Конвертованість валюти може бути повною лише тоді, коли вона охоплює всі види зовнішньоекономічних операцій та поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб-власників валюти. Вихід з цього становища можна знайти на шляху поступового скасування валютних обмежень, переходу на ринкові відносини та забезпечення високої збалансованості економіки. 
Повна конвертованість може бути досягнута на основі орієнтованої на експорт структурної перебудови економіки країни, підвищення її конкурентоспроможності. Але такий рівень зрілості сам з’явитися не може. Він досягається шляхом розробки та здійснення цілеспрямованої програми, яка забезпечить органічне включення економіки країни до системи світового господарства. Тому говорити, наприклад, про негайну повну конвертованість гривні, звичайно, передчасно. Мова може йти про введення часткової її конвертованості, що .сприятиме стимулюванню притоку іноземного капіталу, розбудові економіки України, її поступовому входженню до світового економічного товариства. 
На основі поточних курсів валют, а також їхніх прогнозних значень можна оцінювати прибутковість і доцільність фінансових операцій з конвертованості валют. 
Припустимо, що вкладник вирішує, в якій валюті краще розмістити свої засоби на депозит. Якщо річна ставка відсотків за депозитами у валюті В дорівнює Ів, при розміщенні суми Рв у цій валюті на термін d днів буде отримана сума:

S в = Pв . (6.16)
Альтернативним варіантом є конвертованість валюти В у валюту А і вкладення її на депозит за ставкою Іа. Якщо курс валюти А до валюти В при прямому котируванні буде дорівнювати R1, еквівалентна сума у валюті А становитиме:

Ра = . (6.17)

При її вкладенні на депозит на термін d днів буде отримана сума у валюті А, що дорівнює:

Sa = Pa . (6.18)

Конвертуючи після цього отриману суму у валюті В за новим курсом R2, отримаємо суму:

S в* = Sа R2 = Pв . (6.19)


Прирівнюючи вирази для S в і S в*, одержуємо значення курсу R2*, при якому в обох випадках буде отриманий однаковий прибуток:

R2* = . (6.20)
Операція з конвертованості валют буде вигідною, якщо реальне значення R2 буде більше R2*.
Використовуючи наведені вирази, можна визначити ефективність депозитної операції з конвертованості валют при заданих значеннях процентних ставок залежно від зміни курсу. При цьому прибуток, отриманий від такої операції, буде дорівнювати:

(6.21)

Прибутковість операції, виражена у вигляді ефективної річної простої ставки відсотків, буде дорівнювати:

. (6.22)

Приклад 6.9. Компанія «Гермес-фінанс» проголосила про прийом грошових засобів від населення з гарантованим дивідендом за вкладами до 50 % річних у гр. од. і до 15 % річних у валюті. Курс долара США до гр. од. у момент оголошення становив 3,5. Визначити: а) значення курсу долара США через рік, при якому депозитна операція з конвертованості валюти буде вигідною; 6) прибутковість такої операції при різних значеннях курсу долара США до гр. од. через рік. Тривалість процентного року за гр. од. депозитами вважати рівним 365 дням, за доларовими депозитами – 360 днів.
Рішення 
а) гр. од. за дол. США
Отже, депозитна операція з конвертованості валюти буде вигідною, якщо курс долара через рік буде більше 3,6 гр. од. за дол. при меншому зростанні курсу долара. Більш вигідними при даних процентних ставках будуть депозити в гр. од.
б) Якщо курс долара США складе через рік 3,8 гр. од. за дол., прибутковість депозитної операції з конвертованості валюти буде дорівнювати:

Нижченаведені значення прибутковості операції, що розглядається при інших значеннях курсу долара США до гр. од. через рік.
R2, гр. од. 3,8 3,9 4,0 4,1 4,5 4,65
Іе, % 25 28,3 31,6 34,9 48,1 53,05

6.3. Міжнародні розрахунки
6.3.1. Міжнародний кредит. Місце валютного ринку у системі світової валютної системи
Валютний ринок є системою сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу:
· валютних операцій;
· зовнішньої торгівлі;
· надання послуг;
· здійснення інвестицій ;
· інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.
Міжнародні банківські угоди визначають переважно організаційні основи здійснення розрахунків. Це, передусім, встановлення між банками кореспондентських відносин. Вони передбачають відкриття банками один одному кореспондентських рахунків для зберігання своїх валютних коштів, виконання на засадах взаємності розрахункових операцій за дорученням і за рахунок власних коштів кожного. Між банками укладаються й інші міжнародні угоди з різних питань організації розрахунків (про використання дорожних чеків, єврочеків, кредитних карток, про систему СВІФТ тощо).
Міжнародний кредит – це надання валютно-матеріальних ресурсів одних країн іншим у тимчасове користування у сфері міжнародних економічних відносин. Кошти для міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному та національних ринках позичкових капіталів, а також за рахунок використання ресурсів державних, регіональних і міжнародних організацій. 
У процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств, формується валютна система , що є державно-правовою формою організації валютних відносин і поділяється на національну, світову та міжнародну (регіональну) валютні системи.
Формою реалізації міжнародних валютних відносин є сформована на базі національних валютних систем світова валютна система.
Елементами світової валютної системи є:
– форми міжнародних засобів платежу (золото, національні валюти, міжнародні валютні одиниці – СДР, ЕКЮ);
– уніфікований режим валютних паритетів та курсів;
– умови взаємної конвертованості валют; 
– уніфікація правил міжнародних розрахунків;
– режим валютних ринків та ринків золота;
– міжнародні валютно-фінансові організації; 
– міжнародне регулювання валютних обмежень. 
Міжнародний ринок позичкових капіталів – це система відносин з акумуляції та перерозподілу позичкового капіталу між країнами. Він є сукупністю кредитно-фінансових установ і фондових бірж, які надають позички і кредити іноземним позичальникам. Міжнародний ринок позичкових капіталів виділився з національних ринків позичкового капіталу, однак в останні роки межа між ними стирається внаслідок лібералізації (дерегуляції) національних ринків позичкового капіталу в розвинених країнах і деяких країнах, що розвиваються, у результаті чого полегшується діяльність іноземних юридичних осіб на національних ринках позичкового капіталу.
Як і національні, міжнародний ринок позичкових капіталів поділяється на валютний (короткостроковий) і ринок капіталів (середньо- та довгостроковий).
Основою міжнародного ринку позичкових капіталів є євроринок, на якому операції здійснюються в євровалютах, у яких банки виконують операції за межами країн-емітентів цих валют. Наприклад, долари на рахунках неамериканських банків (не тільки європейських) називаються євродоларами. Головним стимулом для розвитку євроринку є відсутність державного контролю за його діяльністю, оскільки на операції з євровалютами не поширюються правила та обмеження національних ринків позичкового капіталу, що робить їх більш вигідними порівняно з кредитуванням у національних валютах.
Євроринок включає декілька сотень банків, розташованих у міжнародних фінансових центрах, і поділяється на євровалютний ринок, який існує переважно у вигляді купівлі-продажу короткострокових міжбанківських євровалютних депозитних сертифікатів, ринок банківських єврокредитів, ринок єврооблігацій та ринки інших цінних паперів у євровалютах.
Важлива роль в експорті капіталу належить офшорним операціям. Офшорнi операції – це банківські операції, які здійснюються у фінансових центрах «оф - шор». Фінансові центри «офф - шор» (англ. off - shore – знаходиться на відстані від берега, за територією країни) – це території, де головною формою діяльності є міжнародні фінансові операції. Вони є різновидом «фіскальних оазисів», розташованих на морських узбережжях у місцях розвиненого міжнародного туризму. У світових фiнансових центрах фінансово-кредитні установи (національні й іноземні) здійснюють операції з нерезидентами в іноземній для даної країни валюті.

6.3.2. Особливості організації міжнародних розрахунків
У міжнародних розрахунках застосовуються такі ж форми документів і порядок їх оплати, що й у розрахунках усередині країн, однак існує і певна їх специфіка. Зокрема, особливо важливим тут є попереднє визначення основних елементів організації розрахунків у різного рівня угодах та контрактах: між контрагентами, банками, державами, а також у міжнародних конвенціях.
У зовнішньоторговельних контрактах між контрагентами (експортерами та імпортерами) визначаються основні валютно-фінансові та платіжні умови розрахунків: валюта ціни і валюта платежу; курс їх переводу; валютні застереження; форми розрахунків; умови платежу і форми платіжних засобів та ін.
Валюта ціни – це валюта, в якій встановлюється ціна контракту. Вона вибирається з найбільш сталих. Нею може бути валюта однієї з країн-учасниць контракту чи третьої країни. 
Валюта платежу – це валюта, в якій здійснюється платіж. Вона не обов’язково збігається з валютою ціни. В останньому випадку в контракті обумовлюється курс переводу однієї валюти в іншу.
Валютні застереження передбачають перегляд суми платежу відповідно до зміни курсу певної валюти (валюти застереження), групи валют («валютної корзини») або валюти ціни відносно валюти платежу. 
Умови платежу передбачають негайну оплату відвантажених товарів чи відстрочку платежу, тобто продаж у кредит.
Форми платіжних засобів – це вид документів, за допомогою яких здійснюються розрахунки. Вони поділяються на фінансові та комерційні. До фінансових належать векселі (прості та перевідні), чеки, платіжні розписки; до комерційних – рахунки-фактури, документи, що підтверджують відвантаження товарів, специфікації, страхові поліси та ін. 
Форми розрахунків відрізняються порядком документообороту і включають розрахунки за інкасо за допомогою акредитивів, за відкритими рахунками, банківськими переказами.
Вказані особливості міжнародних розрахунків зумовлюють специфіку їх форм, організації документообороту, здійснення валютних операцій тощо.

6.3.3. Основні форми міжнародних розрахунків
Міжнародні розрахунки класифікуються найчастіше за двома ознаками: строками платежу та порядком документообороту. За строками виділяються негайні платежі – сконто і платежі в кредит – інстолмент. За порядком документообороту основними є інкасо та акредитив. Рідше застосовуються розрахунки банківськими переказами за відкритими рахунками.
Негайний платіж виконується після одержання покупцем товару чи документів на нього. Якщо оплата відбувається не пізніше п’яти-десяти днів, то постачальник, звичайно, робить покупцеві знижку із ціни у розмірі близько 3 %. Ця знижка називається «сконто» (звідси і назва форми платежу). Термін «готівковий», який іноді вживається щодо цього платежу, не слід розуміти буквально. Він лише підкреслює швидкість здійснення операцій, але зовсім не характеризує зовнішньої форми платіжних засобів. Під платежем у кредит у міжнародній практиці розуміють тільки комерційний кредит, тобто кредит, який надають один одному експортер чи імпортер у вигляді відстрочки чи задатку. Оплата ж за рахунок одержаних від уряду чи банків позичок не вважається платежем у кредит, оскільки ім.портер платить негайно.
Інкасо – банківська операція, за допомогою якої банк, за дорученням свого клієнта, отримує згідно з розрахунковими документами належні йому грошові кошти від платника за відвантажені на його адресу товари (виконані роботи, надані послуги) i зараховує їх на його рахунок у банку. Спрощено інкасо можна визначити як доручення продавця (кредитора) своєму банку отримати вiд покупця (платника) безпосередньо чи через інший банк певну грошову суму або підтвердження, що цю суму буде сплачено у встановлений термін. Інкасова форма розрахунків вигідна покупцю тим, що банки захищають його права на товар до моменту оплати документів або акцепту. Недоліком інкасової форми розрахункiв є велика тривалість часу проходження документiв через банки, можливість відмови покупця оплатити представлені документи. На сьогодні інкасо скасовано для внутрішніх розрахункiв і використовується тільки при міжнародних розрахунках.
Акредитив є умовним грошовим зобов’язанням банку, що видається ним за дорученням покупця на користь продавця, за яким банк, що відкрив рахунок (банк-емiтент), може провести платежі продавцеві або дати повноваження іншому банку проводити такі платежi при наявності документiв, передбачених в акредитиві, та виконанні інших умов акредитива. Розрахунки за допомогою акредитива носять ще назву «розрахунки за системою ЛС» (англ. letter of credit – акредитив). Акредитиви поділяться на грошові та документальні. Грошовий акредитив – це іменний документ, адресований банком-емiтентом другому банку, що містить наказ про виплату грошей покупцю у визначений термін. Акредитиви бувають: відзивні, безвідзивні; підтверджені, непідтверджені; перевідні (трансферабельнi); револьверні (поновлені); покриті, непокриті. Відзивний акредитив – це акредитив, що може замінюватись або анульовуватись банком-емiтентом без попередньої згоди з продавцем при недотриманні умов, передбачених договором. Безвідзивний акредитив не може бути змiненим або анульованим без згоди продавця, на користь якого він відкритий. Підтверджені акредитиви – акредитиви, що отримали додаткову гарантію платежу з боку іншого банку. Перевідний (трансферабельний) акредитив може бути повністю чи частково використаний декількома господарчими суб’єктами (платниками). Револьверний (поновлений) акредитив застосовується в розрахунках за постійні короткі поставки, які здійснюються, як правило, за графіком, зафіксованим у контракті. Покриті (або депоновані) акредитиви – це акредитиви, при відкритті яких банк-емiтент перераховує власні кошти платникам (покупцям) або наданий йому кредит у розпорядження банку продавця на окремий балансовий рахунок «Акредитиви» на весь термін дії зобов’язання банку-емiтента. Існують різновиди акредитива – акредитиви з «червоною поміткою». Таким може бути будь-який вид акредитива, що передбачає видачу виконуючим банком продавцю авансів до відповідної суми. Вiдкриваючи акредитиви з «червоною помiткою», банк-емiтент зобов’язується відшкодувати виконуючому банку суми виплачених авансiв, навіть якщо відвантаження після цього не було проведено.
Інкасо в міжнародних розрахунках має такі особливості: 
– документальний характер, тобто банки приймають на інкасо доручення експортерів за наявності комерційних документів;
– розрахункові документи акцептуються імпортером у попередньому порядку; 
– широко застосовується кредит: експортеру – у вигляді дисконту векселя; імпортеру – у вигляді підтоварних позик. 
У міжнародних розрахунках існує багато видів акредитиву, які відрізняються ступенем гарантії платежу. Зокрема, акредитиви можуть бути безвідзивні та відзивні, підтверджені та непідтверджені, покриті і непокриті тощо. 
Безвідзивний акредитив – це тверде зобов’язання банку перед експортером, яке не може бути змінене чи анульоване достроково без згоди останнього. Відзивний же може бути в будь-який момент змінений чи анульований.
Підтвердженим є акредитив, за яким відповідальність за оплату несе ще один банк, у якому акредитив відкритий. Покритим називається акредитив, при відкритті якого імпортером переказується і сума валюти, що забезпечує платежі з акредитиву. Акредитиви можуть бути з розстрочкою платежу, коли експортеру виплачується лише частина належної суми (при продажу товарів у кредит). 

6.3.4. Валютні клірингові розрахунки. Розрахунки за допомогою блок-рахунків
Міжнародні платіжні угоди визначають системи взаємних платежів, компенсацію своїх банків щодо ведення розрахунків на інших умовах, що випливають з національного валютного законодавства кожної країни. Зокрема, цими угодами передбачається одна з двох систем платежів – за допомогою вільно конвертованої валюти у повному обсязі або через валютний кліринг.
Валютний кліринг у міжнародних розрахунках має обов’язковий характер. Суть його полягає у взаємному заліку зустрічних вимог і зобов’язань, що випливають з рівності товарних поставок і надання послуг. Міждержавними угодами визначаються: 
– банки, уповноважені вести клірингові рахунки;
– обсяг клірингу (всі платежі за товарооборотом чи їх частина);
– валюта клірингу;
– технічний кредит – граничне сальдо заборгованості за кліринговим рахунком;
– порядок погашення сальдо за клірингом – без конверсії, з обмеженою або повною конверсією сальдо в іншу валюту.
Валютна блокада – заморожування в банках валютних цінностей іноземних держав та громадян. Валюта, яка знаходиться на блокованих рахунках, може бути використана тільки у даній країні. Інші країни у відповідь також здійснюють валютну блокаду. У результаті це призводить до такої форми валютних обмежень, як двосторонні валютні кліринги. Ця форма може використовуватися і без попереднього блокування рахунків.
З 1950 – 1958 рр. уперше в історії функціонував багатосторонній валютний кліринг – Європейський платіжний союз (ЄПС). У ньому брали участь 17 країн Західної Європи. Він був створений з ініціативи США, які намагалися ліквідувати бар’єри, що перешкоджали експансії американського капіталу. Розрахунки в ЄПС здійснювалися у міжнародній розрахунковій одиниці – епуніті, золотий вміст якої дорівнював золотому вмісту долара. 
Розвинені країни світу з 60-х років перейшли до системи платежів у вільно конвертованій валюті у повному обсязі. Розрахунки за клірингом використовують країни зі значними валютними обмеженнями та неконвертованою валютою.
Суттєвий вплив на організацію міжнародних розрахунків мають норми валютного законодавства кожної держави, насамперед ті, що стосуються валютних обмежень. Такі норми можуть передбачати: 
– блокування виручки іноземних експортерів від продажу товарів у даній країні, обмеження їх можливостей розпоряджатися цими коштами;
– продаж експортером валютної виручки повністю або частково центральному банку;
– обмеження продажу іноземної валюти імпортерам;
– заборону продажу товарів за кордоном за національну валюту;
– множинність валютних курсів тощо.
Усі ці обмеження негативно впливають на організацію міжнародних розрахунків у цілому, хоч і визначаються специфічними об’єктивними умовами економічного розвитку відповідних країн.
Валютні обмеження – це система нормативних правил, які встановлюються в законодавчому та адміністративному порядку і спрямовані на обмеження операцій з іноземною та національною валютами, золотом та іншими валютними коштами на ринку і передбачають обов’язкову здачу їх казначейству. 
Валютні обмеження використовуються для врівноваження платіжного балансу, регулювання курсу національної валюти та стримання відпливу офіційних золотовалютних резервів. В умовах валютних обмежень широко практикується офіційне встановлення кількох валютних курсів. Це використовується як один із засобів стимулювання експорту та обмеження імпорту товарів, а також регулювання надходжень та використання інвалюти за іншими каналами. 
Як відомо, занижений курс національної валюти робить експорт товарів вигіднішим, бо експортер, реалізуючи їх за світовими цінами, в обмін на інвалюту одержує більше національної валюти. Занижений курс останньої дає можливість використати валютний демпінг як засіб підвищення конкурентоспроможності експортера. Завищений курс національної валюти позитивно впливає на імпорт товарів і негативно – на їх експорт. Тому держави деференціюють валютні курси за групами товарів та цільовим використанням валюти. Вперше така форма валютних обмежень стала використовуватися після світової економічної кризи 1929 – 1933 рр. Напередодні другої світової війни Німеччина застосовувала близько 60 валютних курсів щодо американського долара.
У післявоєнні роки практично всі країни практикували валютні обмеження, за винятком США, Швейцарії та деяких країн Латинської Америки. Лише з кінця 50-х років країни Західної Європи частково скасували валютні обмеження, але при погіршенні валютно-фінансового становища періодично запроваджуються окремі їх форми. Нині 60 % країн-членів МВФ використовують ті чи інші форми валютних обмежень у поточних операціях платіжного балансу та понад 70 % – у русі капіталів та кредитів.
Відсутність будь-яких валютних обмежень означає введення повної конвертованості валюти, тобто ступінь конвертованості обернено пропорційний розміру та жорсткості запроваджених у країні валютних обмежень.

Питання для контролю 
1. Поняття конверсії валюти.
2. Угоди агентів валютного ринку щодо обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на певну дату – це … 
3. Конверсійні операції поділяються на дві групи:
а) операції типу спот або поточні конверсійні операції;
б) форвардні конверсійні операції;
в) операції репо;
г) правильної відповіді немає.
4. Особливості організації ринку спот.
5. Міжнародний ринок поточних конверсійних операцій називається:
а) спот-ринком;
б) валютним ринком;
в) форвард-ринком;
г) правильної відповіді немає.
6. Цiна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни або міжнародним платіжним засобом (СДР, євро) – це…
а) спот-курс;
б) валютний курс;
в) спред (spread);
г) правильної відповіді немає.
7. У банківській практиці прийнято наступні позначення курсів валют: наприклад, курс долара США до німецької марки позначають USD/DEM. У даному позначенні зліва ставиться…, а справа –…

а) база котировки (базова валюта);
б) валюта котировки (валюта, що котирується);
в) базове число;
г) правильної відповіді немає.
8. Останні цифри написання валютного курсу називаються:
а) процентними пунктами (poins);
б) піпсами (pips);
в) на дилерському жаргоні «великою фігурою» (big figure);
г) правильної відповіді немає.
9. Основні види котирування валюти.
10. Це ??……??? котирування включає визначення курсу покупця (покупки) і курсу продавця (продажу), згідно з якими банк купує і продає іноземну валюту за національну. За рахунок різниці між цими курсами (маржі) банк покриває свої видатки на здійснення обмінних операцій та одержує прибуток:
а) пряме котирування;
б) повне котирування;
в) непряме котирування;
г) правильної відповіді немає.
11. При ??………??.. котируванні курс (вартість одиниці) іноземної валюти висловлюється в національній валюті, тобто валюта, що продається співвідноситься з валютою, що купується:
а) прямому котируванні;
б)повному котируванні;
в) непрямому котируванні;
г) правильної відповіді немає.
12. При прямому котируванні іноземної валюти курс продажу буде … курсу покупки:
а) менше;
б) більше;
в) рівний;
г) протилежний.
13. Банк у Києві встановив наступний курс долара США: покупка – 5,452 грн., продаж – 5,732 грн. Визначити: скільки грн. можна отримати за 250 дол США
а) сума в грн.= 528 грн.;
б) сума в доларах США = 86808,56;
в) сума в доларах США = 93808,63 дол. США;
г) правильної відповіді немає.
14 Банк у Києві встановив наступний курс долара США: покупка – 5,882 грн., продаж – 5.972 грн. Визначити: скільки доларів США можна купити на 200 тис. грн.
а) сума в грн. – 528 грн.;
б) сума в доларах США – 86808,56;
в) сума в доларах США – 93808,63 дол. США;
г) правильної відповіді немає.
15. При використанні непрямого котирування вартість одиниці національної валюти виражається у:
а) дол. США;
б) євро ;
в) іноземній валюті;
г) СДР.
16. На валютному ринку банки котирують валютні курси з використанням двох сторін – bid i offer. Якщо подивитись на котировку курсів у газетах, в обмінному пункті або на моніторі Рейтера, можна бачити такий напис:
або  

Що він означає?
17. Різниця між правою і лівою стороною котировки валюти називається спред (spread) або маржа (margin). Розмір маржі може змінюватись залежно від декількох причин:
а) статусу контрагента та характеру відносин між контрагентами;
б) ринкової кон’юнктури; 
в) валюти, що котирується, і ліквідності ринку та суми угоди;
г) правильної відповіді немає.
18. Операція з купiвлi-продажу валюти з наступною оберненою угодою для отримання прибутку вiд рiзницi валютних курсів:
а) непрямий валютний арбітраж;
б) пряме та непряме котирування;
в) валютний арбітраж;
г) правильної відповіді немає. 
19. Валютний арбітраж буває:
а) часовий та просторовий;
б) простий та складний; 
в) непрямий арбітраж;
г) правильної відповіді немає.
20. Арбітражні конверсійні операції (валютний арбітраж) пов’язані з відкриттям валютним дилером спекулятивної валютної позиції за рахунок банку з метою отримання прибутку при зміні валютного курсу. Довга позиція відкривається в очікуванні ...курсу валюти:
а) зниження ;
б) росту;
в) зміни;
г) несприятливої зміни.
21. Арбітражні конверсійні операції (валютний арбітраж) пов’язані з відкриттям валютним дилером спекулятивної валютної позиції за рахунок банку з метою отримання прибутку при зміні валютного курсу. Коротка позиція (тобто продаж) відкривається в очікуванні курсу валюти:
а) зниження;
б) росту;
в) зміни;
г) несприятливої зміни.
22. Для різних видів конверсійних операцій може існувати різний валютний курс. Прийнято виділяти декілька видів валютних курсів:
а) валютний курс із безготівкових міжбанківських угод;
б) обмінний курс валютних бірж;
в) валютний курс готівкових угод ;
г) правильної відповіді немає.
23. Овернайт (overnight) – це…
а) касові валютні операції;
б) термінові валютні операції;
в) великий міжнародний банк;
г) правильної відповіді немає.
24. Маркет-мейкери (market makers) – це … 
25. Маркет-юзери (market users) – це…
26. Курс обміну між двома валютами, за винятком долара США:
а) спот-курс;
б) своп-курс;
в) крос-курс;
г) правильної відповіді немає.
27. У реальній міжнародній практиці для ліквідних ринків валютні дилери часто розраховують крос-курси простим способом. У чому його суть? 
28. Ця валютна операцiя є угодою, при якiй платежі проводяться у встановлений термін (від одного тижня до п’яти років) за курсом, зафіксованим на час укладання угоди контрактом, тобто, це угоди, в яких сторони домовляються про поставку певної суми валюти через конкретний період часу після укладання угоди за курсом, зафіксованим в угоді:
а) форвард-курс (форвардний курс);
б) крос-курс;
в) аутрайт;
г) правильної відповіді немає.
29. Чим відрізняється форвардний курс від курсу спот? 
30. Для чого застосовується форвардна валютна угода? 
31. У чому різниця між угодами аутрайт і угодами своп?
32. Чи котируються реально форвардні курси валютними дилерами? 
33. В Україні у зв’зку з низькою насиченістю ринку інформацією про поточні валютні курси, а також поточні процентні ставки на міжбанківські гривнєві депозити, процес розрахунку форвардних пунктів проводиться самостійно дилерами, і отримані значення можуть суттєво відрізнятись у різних банках.
Для простоти запам’ятовування знаходження форвардного курсу дилери використовують правило «східців»: якщо форвардні пункти ростуть зліва направо (котировка bid менше котировки offer), то для знаходження курсу – аутрайт для дати валютування далі, ніж спот форвардні пункти ???………?? спот.

а) додаються до курсу ;
б) вираховуються з курсу;
в) множаться на курс;
г) діляться на курс.
34. В Україні у зв’язку з низькою насиченістю ринку інформацією про поточні валютні курси, а також поточні процентні ставки на міжбанківські гривнєві депозити, процес розрахунку форвардних пунктів проводиться самостійно дилерами, і отримані значення можуть суттєво відрізнятись у різних банках.
Для простоти запам’ятовування знаходження форвардного курсу дилери використовують наступне правило «східців»: якщо форвардні пункти зменшуються зліва направо (сторона bid більше сторони offer), то для знаходження курсу аутрайт для дати валютування далі, ніж спот форвардні пункти ????……...??? спот. 

а) додаються до курсу;
б) вираховуються з курсу;
в) множаться на курс;
г) діляться на курс.
35. Валютна операція, що поєднує купівлю валюти на умовах спот в обмін на національну з наступними викупами (англ. swop – міняти, а на жаргоні валютного ринку – угода «купи-продай):
а) операція опціон;
б) операція ф’ючерс;
в) операція своп;
г) правильної відповіді немає.
36. Репорт (франц. report) – це …
37. Депорт (франц. deport) – це…
38. Структурними елементами національної валютної системи є:
а) національна валюта – грошова одиниця держави;
б) валютний паритет як основа валютного курсу та умови обміну національної валюти на золото та інші валюти;
в) режим курсу національної валюти та національні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни;
г) конвертованість валюти та організація валютного ринку.
39. Існує тісна залежність: без конвертованості валюти немає розвиненого ринку, без останнього не може бути повністю конвертованої валюти. Умовою конвертованості національної грошової одиниці є створення елементів власне конвертованості:
а) реального курсу валюти;
б) валютного ринку;
в) свободи експортно-імпортних валютних операцій та використання в них національної валюти;
г) правильної відповіді немає.
40. Валютний ринок є системою сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу:
а) зовнішньої торгівлі та валютних операцій;
б) здійснення інвестицій та надання послуг;
в) різних видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют;
г) правильної відповіді немає.
41. Міжнародний кредит – це…
42. Валютна система – це … 
43. Елементами світової валютної системи є:
а) форми міжнародних засобів та уніфікований режим валютних паритетів та курсів;
б) умови взаємної конвертованості валют та уніфікація правил міжнародних розрахунків; режим валютних ринків та ринків золота;
в) міжнародні валютно-фінансові організації та міжнародне регулювання валютних обмежень;
г) правильної відповіді немає. 
44. Міжнародний ринок позичкових капіталів та особливості його формування.
45. Місце євроринку на міжнародному ринку позичкових капіталів. 
46. Особливості організації офшорних операцій. 
47. Особливості організації міжнародних розрахунків.
48. У зовнішньоторгових контрактах між контрагентами (експортерами та імпортерами) визначаються основні валютно-фінансові та платіжні умови розрахунків: 
а) валюта ціни, валюта платежу та курс їх переводу; 
б) валютні застереження та форми розрахунків; 
в) умови платежу і форми платіжних засобів тощо;
г) правильної відповіді немає.
49. Основні форми міжнародних розрахунків.
50. Чим відрізняються платежі – «сконто» і платежі – «інстолмент». 
51. Iнкассо – це банківська операція, шляхом якої банк … . 
52. Недоліком інкасової форми розрахункiв є … .
53. Акредитив є умовним грошовим зобов’язанням банку, що видається ним за дорученням …на користь …, за яким банк, що відкрив рахунок (банк-емiтент), може провести платежі продавцеві або дати повноваження іншому банку проводити такі платежi при наявності документiв, передбачених в акредитиві, та при виконанні інших умов акредитиву. Розрахунки за допомогою акредитива носять ще назву «розрахунки за системою ЛС» (англ. letter of credit – акредитив):
а) продавця;
б) векселедавця;
в) покупця;
г) контрагента.
54. Які бувають види акредитивів?
55. Які особливості має «інкасо» в міжнародних розрахунках: 
а) як правило, має документальний характер, тобто банки приймають на інкасо доручення експортерів при наявності комерційних документів;
б) розрахункові документи акцептуються імпортером у попередньому порядку; 
в) широко застосовується кредит: експортеру – у вигляді дисконту векселя; імпортеру – у вигляді підтоварних позик;
г) правильної відповіді немає. 
56. У чому суть валютного клірингу? 
57. Валютний кліринг у міжнародних розрахунках для їх суб’єктів має обов’язковий характер. Міждержавними угодами визначаються: 
а) банки, уповноважені вести клірингові рахунки та порядок погашення сальдо з клірингу – без конверсії, з обмеженою або повною конверсією сальдо в іншу валюту;
б) обсяг клірингу (всі платежі з товарообороту чи їх частина) та валюта клірингу;
в) технічний кредит – граничне сальдо заборгованості на кліринговому рахунку;
г) правильної відповіді немає.
58. У чому суть валютної блокади?
59. Істотний вплив на організацію міжнародних розрахунків мають норми валютного законодавства кожної держави, насамперед ті, що стосуються валютних обмежень. Такі норми можуть передбачати: 
а) блокування виручки іноземних експортерів від продажу товарів у даній країні, обмеження їх можливостей розпоряджатися цими коштами; продаж експортером валютної виручки повністю або частково центральному банку;
б) обмеження продажу іноземної валюти імпортерам та заборону продажу товарів за кордоном за національну валюту;
в) множинність валютних курсів тощо;
г) правильної відповіді немає.
60. Валютні обмеження – це система нормативних правил, які встановлюються в законодавчому та адміністративному порядку і спрямовані на … .
61. Банк у Києві оголосив наступну котировку валют: долар США/гривня – 5,55 – 5,89; німецька марка/гривня – 2,852 – 2,937. Визначити крос-курс долара США до німецької марки.
62. Курс долара США до гривні дорівнює 5,56 гривні за долар. Процентні ставки на грошовому ринку дорівнюють 60 % за операціями в гривнях і 15 % за операціями в доларах США. Визначити теоретично 90-денний і 180-денний форвардний курси долара США. до гривні, якщо тривалість відсоткового року складає за гривнею – 365 днів, а за доларами США – 360 днів.
63. Курс долара США до гривні дорівнює 5,40 гривні за долар. Відсоткові ставки на грошовому ринку дорівнюють 25 % за операціями в гривнях і 10 % за операціями в доларах США. Визначити теоретичні 70-денні та 100-денні форвардні курси долара США до гривні, якщо тривалість процентного року складає за гривнями 365 днів, а за доларами США – 360 днів.

Рекомендована література: /22; 33; 37; 40; 57; 60; 61/