Частина З
ТНК у світовому економічному просторі

Розділ 12
ТНК у системі сучасного міжнародного інвестування

12.1. ТНК у процесах глобального руху капіталів
Вагомим свідченням зростання ролі ТНК в сучасному світі є висока динаміка обсягів прямих іноземних інвестицій. Значна частина цих інвестицій припадає саме на ТНК, і функціонально прямі іноземні інвестиції забезпечують контроль і механізми володіння закордонними виробничими об'єктами. Так, якщо в 1982 році показник таких інвестицій становив 58 млрд, дол., то в 2000 році, за оцінками Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), він перевищив 1,1 трлн. дол., що на 14% більше від показника 1999 року. Про динаміку процесу переконливо свідчить і те, що протягом трьох останніх років XX ст. обсяг прямих іноземних інвестицій подвоївся (в 1990 році він становив лише 200 млрд. дол).
Слід зазначити, що в сучасних умовах переходу колишніх соціалістичних країн до ринкової економіки створюються особливо сприятливі умови для прямих інвестицій, причому у широкому масштабі. Очікується, що після вступу Китаю до СОТ і без того значний валовий показник прямих інвестицій (40 млрд. дол. щорічно наприкінці 90-х років) зросте на початку XXI ст. в 1,5 раза, а з подальшою лібералізацією економіки країни перевищить 100 млрд. дол. Однак оскільки інвестиції, як відомо, стимулюють зростання обсягів торгівлі з метрополіями, очікується не лише різке збільшення абсолютних обсягів торгівлі ТНК з Китаєм та іншими країнами - реципієнтами капіталів, а й зростання питомої частки в торгівлі транзитивних держав, яка припадає на міжнародні корпорації. Станом на 2000 рік у Китаї було зареєстровано приблизно 350 тис. підприємств за участю іноземних капіталів, причому договірна сума капіталовкладень досягла 632,3 млрд, дол., а фактично було використано 320,6 млрд. дол.
Значні обсяги прямих іноземних інвестицій від ТНК наприкінці XX ст. надходили до регіону Центральної та Східної Європи (до їх числа, на жаль, не входить Україна, як і решта країни СНД, деякі інші держави регіону). В цілому країнам цього регіону на 2000 рік вдалося залучити близько 30 млрд. дол.
Водночас попит на прямі інвестиції капіталів забезпечують не лише постсоціалістичні країни, які перейшли до ринкової моделі господарювання. Спостерігається тенденція до значного зростання потреб у капіталах на так званих "нових ринках" (emerging markets - ринки, що виникають) загалом. Значний попит на капітали, передусім на капітальний ресурс ТНК, створюють найбільш успішні країни з групи тих, які раніше умовно належали до "Третього світу" ("Першим світом" вважалися провідні ринкові держави, "Другим , світом" - ті, що мали назву "соціалістичні"). Критерій "успішності" в цьому випадку - здатність забезпечити основні вимоги ТНК, як і власників капіталу взагалі (щодо прибутковості, гарантій, прозорості, законності, соціальної сприятливості тощо), необхідні для припливу інвестицій.
Йдеться передусім про низку країн у Південно-Східній Азії та в Латинській Америці, яким вдалося забезпечити динамічний розвиток, сформувати ефективне конкурентне середовище. Лідером за валовим показником надходження капіталів серед цієї групи країн є Бразилія. Серед країн, які не входять до групи провідних ринкових потуг, у 2000 році ця найбільша латиноамериканська країна поступалася лише Китаю.
Процес збільшення кумулятивних обсягів прямих інвестицій відповідає тенденції зростання вартості світових ринків капіталу. За прогнозними оцінками експертів компанії Pricewaterhouse Coopers, менш ніж через десять років сукупна оцінка таких ринків може зрости з 20 до 200 трлн, дол. США.
Втім, інвестиційна активність ТНК не обмежується прямим інвестуванням, створенням нових виробничих об'єктів або контролюванням існуючих. Значну активність ТНК виявляють і в галузі портфельного інвестування, причому співвідношення цих моделей їхньої участі в механізмі глобального руху капіталів залежить від конкретних господарських цілей, кон'юнктури, характерних конкретних пріоритетів підприємницької діяльності. Так, у другій половині 90-х років в діяльності корпорації Ford Motors роль і вага портфельних інвестицій значно зросли, в той час як обсяги прямого інвестування відчутно скоротилися і не перевищували третини від загальних. Для діяльності корпорації Daimler Chrysler також типовою є "спеціалізація" на портфельних інвестиціях (протягом 1996-1998 років обсяг портфельних інвестицій цієї ТНК становив 35 млрд, німецьких марок, а прямих інвестицій - 10 млрд, німецьких марок). Водночас у цей період інвестиційна стратегія General Motors характеризувалася акцентуванням на прямих інвестиціях, які реалізовувалися у фінансуванні конкретних проектів, а також опосередковувалися операціями злиття та поглинання. Прямі іноземні інвестиції у виробництво переважають у структурі інвестиційної діяльності японських ТНК. Причому тенденцією останніх років є збільшення саме такого інвестування, яке передбачає підприємницький контроль за господарською діяльністю закордонних об'єктів і має не лише абсолютний, а й відносний вимір, якщо йдеться про порівняння з портфельним інвестуванням.
Протягом останніх десятиліть XX ст. до участі на ринках капіталів широко залучалися різні верстви населення, які, згідно з традиційними уявленнями про соціальну структуру суспільства, не належать до підприємців-капіталістів. Йдеться про робітників-підприємств, учителів, лікарів, фермерів і людей інших професій, які купують акції та отримують на них прибуток. Лише з 1983 по 1999 роки кількість американців, які вклали свій капітал в акції, зросла на 86%, або до 78,7 млн. Наприкінці 90-х майже половина сімей у США брала участь у роботі фондового ринку, тоді як на початку декади - тільки близько третини. Цей процес супроводжувався зростанням "паперового багатства" Америки у зв'язку зі зростанням фондових коефіцієнтів на 8 трлн. дол. за останні п'ять років.