Частина 1
ТНК як суб'єкт світового господарства

Розділ 1
Транснаціональний капітал і форми підприємництва

1.5. Закордонні операції корпорацій
Вихід компанії за кордон відбувається через загострення конкуренції на внутрішньому ринку, пошук нових ринків збуту внаслідок економічного переділу існуючих світових ринків, прагнення розширювати виробництво з метою отримання максимальних прибутків на основі ефекту масштабу.
Тиск з боку іноземних і місцевих конкурентів на закордонних ринках, загроза втрати своїх сегментів ринку змушують материнську корпорацію створювати філії за кордоном з метою зниження виробничих витрат, збереження і розширення ринків. Операції щодо створення материнською корпорацією філій за кордоном отримали назву "заміщення імпорту". Автори концепції пофазного переходу розглядають їх як перший крок на шляху перетворення національної компанії на міжнародну. Іншою причиною, що спонукала створювати виробничі філії за кордоном, в концепції визнається потреба захисту внутрішнього ринку від імпорту дешевої іноземної продукції, який призводив до зниження обсягів продаж і прибутків материнської фірми на внутрішньому ринку.
Друга стадія розвитку закордонних операцій характеризується їх організаційною консолідацією і створенням у структурі корпорації закордонного виробничого відділення. Це відділення розглядається як самостійний підрозділ корпорації. Завдання міжнародного відділення - загальне керівництво і координація діяльності дочірніх філій корпорації. Міжнародне відділення може бути утворене у другій або в третій фазі розвитку корпорації. У США, за дослідженням Дж. Стопфорда, значна частина фірм створювала міжнародне відділення вже після того, як структура фірми, що відповідає третій фазі розвитку, була прийнята материнською фірмою для операцій на внутрішньому ринку країни її походження. На думку Дж. Стопфорда, корпорація переходить до категорії МНК, коли структура і характер операцій міжнародного відділення починають відповідати третій стадії розвитку корпорації на внутрішньому ринку.
Велика корпорація, якщо вона, відповідно до обраної стратегії, розширює міжнародні операції, не може не вдосконалювати свою структуру організації та управління. Процес удосконалення є постійним, до цього корпорацію змушує міжнародна конкуренція. Чим істотнішими для фірми стають операції на міжнародному ринку, тим швидше відбувається процес розвитку "зовнішньої" структури фірми.
Американські економісти Дж. Мак-Дональд і М. Пар-кер виділяють чотири основні етапи еволюції "зовнішньої" структури фірм у процесі їх розвитку в МНК.
На першому етапі фірма здійснює експортно-імпортні операції. Загальний стиль організації виробництва і управління на підприємствах фірми змінюється дуже повільно.
На другому етапі закордонна діяльність фірми поширюється на продаж ліцензій і передачу технологій фірми в інші країни. На методи управління компанією ця діяльність впливає незначною мірою.
Ознака третього етапу - початок закордонних інвестицій насамперед у будівництво складальних підприємств і підприємств виробничого циклу. Такі підприємства можуть бути або спільними (змішаними), або повністю належати материнській фірмі. Віддаленість філій і специфіка їх діяльності роблять актуальним надання їм широких прав у вирішенні багатьох питань.- Тому до кваліфікації управлінських кадрів, їх підбору, призначення, індивідуального стилю керівництва тощо висуваються вимоги, які виходять з комплексу чинників (політичних, економічних, адміністративних, культурних та інших), що діють у масштабі країни або регіону.
На четвертому етапі відбувається істотне зростання закордонного інвестування компанії. Частка капіталовкладень у закордонні операції, а також прибуток від них у загальних показниках діяльності корпорації різко зростають. На цьому етапі корпорацію вже можна віднести до категорії "глобального підприємства", до стабільно функціонуючої МНК, оскільки "зовнішня" структура корпорації відображає глобальний підхід до розміщення й організації виробництва, здійснення фінансових і валютних операцій, управління продажем, вивчення ринку та ін.
Таким чином, основним носієм процесів транснаціона-лізації є підприємницька структура, організаційна форма якої - корпорація. Внутрішні властивості корпорації, що пов'язані з особливостями капіталоутворення і внутрішнього управління, сприяли розширенню сфери її економічної діяльності й стимулювали вихід за кордон. Перетворення національної компанії на міжнародну відбувалося згідно із загальними тенденціями розвитку міжнародної економіки: дія тенденції до інтернаціоналізації сфери обігу зумовила появу закордонних збутових мереж, а дія тенденції до інтернаціоналізації сфери виробництва реалізувалася у створенні закордонних виробничих підрозділів. Зростання обсягів іноземного інвестування національними компаніями означало набуття ними рис геоцентричних або міжнародних компаній.
Контрольні запитання і завдання
1. У яких напрямах розвивається транснаціоналізація і як-вони пов'язані між собою?
2. У чому відмінність між етноцентричними і геоцентричними компаніями? Наведіть приклади.
3. У чому переваги корпорації як організаційної форми підприємництва перед одноосібними підприємствами і товариствами? Чому саме корпорації розвиваються як геоцентричні компанії?
4. Охарактеризуйте, як відбувалося формування внутрішньої структури корпорації у процесі становлення міжнародної корпорації.
5. З'ясуйте, що таке "зовнішня структура" компанії і як її еволюція пов'язана зі становленням і розвитком міжнародної корпорації.