Тексты принадлежат их владельцам и размещены на сайте для ознакомления
|
Частина І. ВСТУП ДО ЕКОНОМІЧНОЇ
ТЕОРІЇ
Розділ 2. Основні методи пізнання соціально-економічних процесів
§ 1. Загальнонаукові методи
§ 2. Спеціальні методи
ОСНОВНІ МЕТОДИ ПІЗНАННЯ
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
§ 1. Загальнонаукові методи
Багатовимірність економічних явищ і процесів вимагає адекватних методів
їх пізнання. Поняття "метод" походить від грец. meto шлях дослідження.
В сучасній загальній економічній теорії визначились два основні напрями:
вивчення вартості та додаткової вартості, а також ефективності виробництва.
Поєднання цих двох не альтернативних, а взаємодоповнюючих "русел"
єдиної еконо-мічної науки особливо актуальним є сьогодні, коли потрібно,
по-перше, встановити основні джерела кризового стану української економіки
і, по-друге, виробити та практично реалізувати страте-гію трансформації
виробничих відносин.
Для пізнання соціально-економічних процесів використовують загальнонаукові
та спеціальні для економічної теорії методи.
Фундаментальним принципом пізнання соціально-економічних явищ і процесів
є пояснення їх через внутрішні суперечності. Політекономічний аспект відкриває
в пізнаваній суперечності такі її властивості, як тотожність, відмінність,
власне суперечність і кон-флікт.
Серед загальнонаукових методів
пізнання соціально-економіч-них процесів чільне місце належить структурно-функціональному
методу, що передбачає розгляд будь-якого економічного явища як системного
з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих "елементів. Так, за
цим методом можна визначити склад сучасних продуктивних сил України або
інших країн, простежити зміни, які в них відбуваються, визначити місце
і роль кожного елемента цих продуктивних сил. Останні є системним об'єктом
зі зв'язка-ми відповідних рівнів: а) координаційними, що визначають узгодженість
взаємодіючих структурних елементів системи і місце елемента в рамках системи;
б) субординаційними, які вказують на супідрядний зв'язок елементів у системному
об'єкті; в) гене-тичними, які показують зв'язок елемента з історією розвитку
сис-теми.
Отже, структурно-функціональний підхід визначає системні оз-наки, що зберігаються
за об'єктами дослідження незалежно від характеру їхньої трансформації.
Однією з ознак системи є її цілісність. При цьому різні елементи системи
взаємопов'язані. Система у цілому може мати ознаки, що відрізняються від
ознак її частин. Одна й та сама дія може спричи-нити різний вплив на систему
в цілому і на окремі її частини, проте дія на які-небудь частини системи
впливає і на систему в цілому. Нарешті, зміна системи не є адекватною
сумі змін її частин.
Іншими ознаками системи є спрямованість її руху, організація та управління.
Щодо останнього можна виявити наявність чи від-сутність центрального регулюючого
органу, ступінь та засоби його впливу на систему (пряме управління, непрямі
важелі впливу), рі-вень централізації та децентралізації господарської
діяльності у динаміці. Після структурного аналізу досліджуваних систем
слід розробити концепції розвитку системи на основі вивчення її струк-тури,
тобто виявити "чутливі" точки, через використання яких мож-на
управляти системою.
Одним із засобів пізнання соціально-економічних процесів є поєднання якісного
та кількісного аналізу і визначення на цій ос-нові математичних методів
в економічних дослідженнях. Ними користуються різні економічні школи (неокейнсіанська,
монетаристська, неоліберальна та ін.).
Кількісні характеристики є невід'ємною частиною будь-якого економічного
дослідження. Так, один з класиків політичної еко-номії та теорії вартості
У. Петті назвав одну із своїх перших політико-економічних праць "Політичною
арифметикою", де зазначав, що викладати думки можна не тільки словесне,
але й "мовою чи-сел, терезів і мір". Засновники математичного
напряму в політеко-номії XIX ст. У. Джевонс і Л. Вальрас, застосувавши
абстрактні математичні моделі, відійшли від трудової вартості.
Учені-економісти завжди обґрунтовували свої висновки за до-помогою точного
кількісного аналізу. Наприклад, можна вміти аналізувати кількісні величини
(розрізняти тенденцію, закономір-ність і закон, виходячи з періодичності
повторення тих чи інших емпіричних випадків у тому чи іншому соціально-економічному
явищі) і таким чином проникати в сутність відносин між людьми. Якщо певне
явище відбувається певну кількість разів, воно є зако-номірним і може
бути виражене математичною формулою.
Необхідність володіння прийомами математичного аналізу зу-мовлена розвитком
об'єкта дослідження - багатовимірного світу економіки. Процес виявлення
тенденцій економічного розвитку зумовлює широке впровадження математичних
прийомів (з від-повідними формулами рівнянь, нерівностей, функцій, інтегралів
тощо).
За давніх часів дрібний товаровиробник, можливо, здійснював усі економічні
розрахунки за допомогою елементарної арифмети-ки, виступаючи одночасно
і як постачальник, і як технолог, і, зрештою, як фінансист. Сьогодні подібний
підхід приречений на провал.
Ще в 1937 р. майбутній Нобелівський лауреат Р. Коуз в одній із своїх статей
про теорію фірми окреслив межу, що відділяє внут-рішнє середовище підприємства
від зовнішнього ринкового сере-довища. Суб'єкт господарювання, за його
гіпотезою, має вибір:
оплатити витрати господарських операцій, вступаючи у відносини з контрагентами,
чи здійснювати аналогічні операції всередині самої фірми під контролем
власника чи менеджера, шукаючи ефективні-ший і дешевший варіант. Цей вибір
(між управлінням усередині фірми і економією на управлінні, але з ринковими
витратами), на думку Р. Коуза, визначає розміри підприємства.
Сучасний рівень розвитку продуктивних сил, зростання масшта-бів виробництва,
розширення міжгалузевих і територіальних зв'яз-ків зумовлюють технолого-економічні
розрахунки, які часто вихо-дять за межі елементарної математики. Глибокі
математичні знан-ня стають необхідними не лише для практиків, а й для
теоретиків економіки, оскільки без них уже неможливо простежити взає-мозв'язки
суспільного виробництва.
Широке впровадження математики в економічну та інші науки розпочалося
ще в XIX ст. За цей час виявились також негативні
моменти, пов'язані зі спробами "математизувати" практично все.
Дискусія про місце і роль математики в економічних дослідженнях то затихає,
то розгортається з новою силою. Сьогодні швидко роз-виваються і вдосконалюються
технічні засоби здійснення найсклад-ніших математичних розрахунків, збирання
та обробки величез-них потоків інформації на ЕОМ. Комп'ютерна грамотність
стає еле-ментарною потребою. Це створює сприятливі умови для широкого
впровадження математичних методів як у практичне управління економічними
процесами, так і в теоретичне осмислення їх.
Застосування математичних методів, на нашу думку, не повин-но зводити
складне економічне життя до кількісних залежностей, аналізу та розробки
моделей оптимізації їх. Оскільки економічні відносини і закони мають кількісну
визначеність, то математичні методи сприятимуть пізнанню та викладу економічної
теорії. Ра-зом з тим вони обов'язково мають доповнюватись якісним аналі-зом.
Знеособлені формули, графіки, матриці навряд чи допоможуть виявити сутність
тих чи інших соціально-економічних процесів. І навпаки, органічне поєднання
структурно-функціонального під-ходу та математичних методів створює умови
для ефективного нау-кового спілкування представників різних шкіл та напрямів
еконо-мічної теорії.
§ 2. Спеціальні методи
Оволодінню науковим економічним мисленням сприяє засвоєн-ня не тільки
загальнонаукових, а й спеціальних методів, за допомо-гою яких економічна
теорія висвітлює сутність явища, що вивча-ється.
Одним з найважливіших спеціальних прийомів досліджень в економічній теорії
є метод наукової абстракції. Він полягає у виді-ленні найсуттєвіших характеристик
процесу, що вивчається, аб-страгуванні від усього-Другорядного, випадкового.
Спочатку дають загальну характеристику явища, визначають притаманні йому
супе-речності, а потім розглядають конкретні вияви цього явища. У та-кий
спосіб найзагальніша (найпростіша) економічна форма розгор-тається в цілісну
систему економічних відносин відповідно до влас-ної внутрішньої логіки
останньої. Те, від чого на початковому етапі слід було абстрагуватися
з метою виявлення більш глибоких суттє-вих відносин, тепер, навпаки, потребує
роз'яснення. В результаті конкретне постає вже не випадковим нагромадженням
явищ, а ці-лісною панорамою суспільного життя.
Особливістю теоретико-економічного дослідження є те, що при вивченні економічних
процесів не можна користуватися конкрет-ними прийомами і засобами, які
широко застосовуються, наприклад, у природничих науках. Будь-яка абстракція,
як відомо, завж-ди бідніша за конкретне явище. Вона відображає об'єктивну
реаль-ність не так, як живе споглядання, а проникає всередину її, йдучи
від явища до суті. На практиці застосування методу абстракції може призвести
до помилки. Це пояснюється відривом абстрактних по-нять від дійсності,
що виявляється у розриві якісної та кількісної характеристик економічних
процесів, абсолютизації окремих явищ економічного життя тощо.
Абстрактне мислення з властивими йому прийомами діалектич-ної, але не
формальної, логіки охоплює й інші методи пізнання виробничих відносин,
зокрема аналіз і синтез. У процесі аналізу предмет дослідження розчленовується,
мислення йде від видимого, конкретного до абстрактного. Так, визначаючи
економічні закони тієї чи іншої системи, в складному господарському організмі
виді-ляють його складові, з'ясовують роль і значення кожного елемен-та,
їхні зв'язки в одиничному, але складному господарському меха-нізмі. Це
має важливе значення для подальшого теоретичного об-грунтування всіх тих
особливостей предмета дослідження, від яких абстрагуються спочатку. В
ході такого аналізу користуються най-більш загальними абстракціями, придатними
для вивчення дослі-джуваного об'єкта.
У процесі синтезу досліджується економічне явище у взаємозв'язку і взаємодії
його складових частин. Мислення тут іде від абстракт-ного до конкретного,
від розуміння сутності відносин до вияву їх у конкретній ситуації. Аналіз
сприяє розкриттю істотного в явищі, а синтез завершує розкриття сутності,
дає можливість показати, в яких формах це притаманне економічній дійсності.
Отже, аналіз і синтез є двома невіддільними чинниками процесу наукового
пізнання дійсності, використання яких сприяє виявлен-ню причинно-наслідкових
зв'язків окремих явищ.
Наукове пізнання суспільних процесів і систем передбачає та-кож використання
методу поєднання логічного та історичного під-ходів до вивчення економічної
теорії.
Логічний взаємозв'язок усіх компонентів суспільства як цілісно-го організму
відбиває історичний процес виникнення і становлення певної системи. Поєднання
логічного та історичного в економіч-ній теорії допомагає відкриттю якісно
нових форм дії економічних законів і знаходженню нового змісту в економічних
категоріях. В обох випадках слід виявити якісні зрушення, що відбуваються
на певному етапі розвитку економічної системи, а також обгрунтува-ти,
як виникнення нових відносин детермінує появу якісно нових форм вияву
економічних законів.
Отже, логічний метод дослідження є історичним методом, що не залежить
від історичної форми і випадковостей історичного про-цесу, адже відповідь
на одне запитання в епоху первісного нагро-мадження капіталу і в сучасному
розвинутому суспільстві буде різною.
Історія людського суспільства підтверджує, що виникнення і розвиток будь-якої
науки пов'язані з практичною діяльністю лю-дей. Зв'язок науки з суспільною
практикою передбачає інтенсив-ний обмін діяльністю і результатами між
науковцями і працівника-ми інших галузей народного господарства. Отже,
економічна тео-рія не може обмежитись використанням лише тих методів дослі-дження,
про які йшлося раніше. Як фундаментальна наука еконо-мічна теорія визначає
перспективи (враховуючи довгострокові) для суспільної практики.
Соціально-економічний експеримент належить до спеціальних методів дослідження
економічних явищ. Зауважимо, що йдеться про виважений з урахуванням попереднього
вивчення історичного досвіду соціально-економічний експеримент. Абстракція
в цьому випадку є досить умовною, і з повним правом можна стверджува-ти,
що немає нічого більш практичного, ніж витончена теорія. Склад-ність полягає
в тому, що практичні рекомендації щодо проведення соціально-економічного
експерименту відрізняються від конкрет-них прикладних розробок. Отже,
стосовно перших дуже важливим є суспільне розуміння їхньої необхідності
та корисності. Соціаль-но-економічний експеримент треба розглядати не
тільки як засіб пізнання реальної дійсності, а і як такий, що сприймає
конкретний суб'єкт.
Соціально-економічний експеримент як прийом пізнання не може претендувати
на універсальність: полеміка про характер соціально-економічного експерименту,
навіть якщо він реалізується на ло-кальних територіях (проблеми програмування
розвитку окремих галузей, налагодження нових виробничих зв'язків, соціальний
за-хист населення тощо), не може бути вільною від впливу мораль-них, ідеологічних
або політичних чинників. Разом з тим ціннісні судження про результативність
соціально-економічного експери-менту не можуть бути відокремленими від
об'єктивного економіч-ного дослідження. Вони неминуче переплітаються.
З розвитком про-дуктивних сил, нагромадженням знань, освоєнням прийомів
і знань з технології аналізу економічних явищ та їхніх взаємозв'язків
за допомогою сучасної комп'ютерної техніки роль соціально-еконо-мічного
експерименту в економічній теорії зростає.
Провідними в економічній теорії залишаються теоретичний аналіз виробничих
відносин, розкриття змісту законів і категорій еконо-міки. Одночасно зростає
значення кількісних методів, зокрема ста-тистичних. Практична діяльність
людей в економічній сфері зу-мовлює управлінський аспект, якого неминуче
набуває економічна теорія. Саме цей аспект економічної теорії стимулює
вивчення ста-тистичних показників, що характеризують економіку на різних
її рівнях. Статистичні матеріали доцільно групувати за тематичними проблемами.
Аналіз їх може віддзеркалювати, наприклад, реальні суперечності між певними
соціальними групами населення, різни-ми політичними течіями тощо.
Загальні перспективи економічної реформи, комплексність під-ходів до становлення
ринкових відносин, охоплення проблем наро-дного господарства в цілому
та його окремих галузей, послідов-ність та темпи роздержавлення власності,
економічний механізм становлення ринкових інфраструктур - всі ці питання
можуть до-сліджуватися за допомогою статистичних методів. Застосування
їх доцільне і при розробці окремих напрямів переходу до ринкових відносин,
наприклад ціноутворення, зовнішньоекономічних зв'яз-ків тощо.
Учені-економісти, вивчаючи матеріали національної статистики тієї чи іншої
країни, користуються також виданнями 00Н, ОЕСР та ін. Незначні розбіжності
між окремими показниками поясню-ються тим, що міжнародні організації,
як правило, коригують наці-ональні дані з метою забезпечення зіставлення
їх. Співробітники міжнародних організацій володіють сучасними методами
обробки статистичних даних, які поки що не стали надбанням дослідників
у більшості країн світу, що часто призводить до перекручених ста-тистичних
висновків.
Отже, знання економічної теорії передбачає не тільки володіння методологією
аналізу реальних економічних процесів, розуміння сутності економічних
законів та категорій, а й уміння знаходити кількісне вираження їх і користуватись
точними статистичними методами для управління економікою.
|