|
Розділ І СУТНІСТЬ ФІНАНСІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ФУНКЦІОНУВАННЯ
1.1.
Сутність і функції фінансів
1.2. Фінансові ресурси
1.3. Фінансові резерви
1.4. Фондовий ринок
1.5. Фінансова система
1.6. Фінансова політика
1.1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ
Слово
фiнанси походить вiд середньовікового латинського терміну finatio, financia,
який застосовувався в ХІІІХІV ст. для позначення обов'язкової сплати грошей
та строку сплати. У Германії в ХVІХVІІ ст. слово фінанси мало недобрий,
лихий зміст: здирства, вимагання, хабарництва, лихварства. В той же час
у Франції (ХVІ ст.) слово фінанси використовувалося у тому значенні, яке
закріпилося за ним до початку ХХ ст. у всіх європейських країнах, а саме
як сукупності матеріальних засобів, необхідних для задоволення потреб
держави та різноманітних суспільних груп.
Еволюційний процес формування людського суспільства свідчить, що ні одна
людина не може існувати відокремлено від інших людей, вона беззахисна
перед природою, не може успішно розвиватись в матеріальному і моральному
відношенні, не завжди в змозі себе захистити. Для вирішення даних і багатьох
інших проблем створювалися перші об'єднання людей, громади, общини, які
з часом трансформувалися у організоване людське суспільство державу.
Держава виникла на певному історичному етапі розвитку людства для спільного
задоволення потреб індивідів, з часом поступово визначилися найважливіші
державні функції і завдання. Закономірно, що для їхнього виконання необхідні
були відповідні засоби (матеріальні, а з появою грошей грошові). Держава
завжди мала у власності певне майно землю, угіддя, кораблі, дороги, порти,
споруди тощо; одержувала від цього доходи, які називалися доменами. Ще
одним джерелом доходів державної скарбниці були регалії казенні промисли,
в яких держава має перевагу перед своїми підданими, дуже часто або не
допускаючи приватної конкуренції, або обмежуючи її. Наприклад, поштова,
телеграфна, монетна справа, залізні дороги, виробництво зброї, тютюну,
алкогольних напоїв тощо.
На початкових етапах становлення держави домени і регалії давали достатньо
доходів для задоволення державних потреб. Але з часом їх стало мало і
з'являється особлива форма мобілізації матеріальних та грошових засобів
на користь держави, необхідних для виконання покладених на неї завдань
і пов'язаних з цим витрат податки.
Податки стали найпершою, найбiльш яскравою формою фінансових відносин.
Згадки про податки є у багатьох історичних пам'ятках. Так, зокрема, у
Біблії сказано, що "Конче даси з усього врожаю насіння твого, що
рікрічно на полі зросте... десятину збіжжя свого, виноградного соку свого,
і оливки своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної"
(Старий Заповіт, п'ята книга Мойсеєва).
Історія податків тривала і надзвичайно цікава. Оподатковувалося в різний
час і в різних країнах майже все: майно, доходи, земля, спадок, товари
тощо. У середні віки податки мали випадковий та тимчасовий характер: запроваджувалися
для досягнення певних цілей на визначений (короткий) строк. Починаючи
з другої половини ХVІІІ ст. податки набувають важливого значення у фінансовому
господарстві держави, об'єднуючись у цілісні системи оподаткування, стають
головним джерелом державних доходів. Найпершими з'явилися майнові (позамельні)
та особові (подушні, поголовні) податки, як відомо, вони належать до прямих
податків. Серед непрямих податків спочатку з'явилися специфічні акцизи,
а саме мита, які стягувалися із закордонних товарів при їх ввезення на
територію країни. Найвищого розквіту податки набули в умовах капіталізму.
Таким чином, як історична категорія, фінанси виникли одночасно з державою.
Саме для утримання державного апарату і використовувались податки як важіль
вилучення частини виробленої вартості або доходу. Кошти, отримані від
податків спрямовувалися на задоволення державних потреб, таких як управління,
оборона, втручання в економіку, підтримка соціально незахищених верств
населення, міжнародне співробітництво тощо.
3 розвитком держави фінансові відносини вдосконалювались і ускладнювались,
збагачувалися новими формами прояву і вже не уособлювалися лише у податках.
Формувалися державні скарбниці, з'явилися окремі рахунки коштів, фонди
грошових коштів цільового призначення, бюджети, державні цінні папери,
державний кредит та ін.
Але, не зважаючи на різноманітність конкретних форм прояву фінансових
відносин, на поверхнi економiчних явищ вони завжди асоцiюються із рухом
грошових коштiв. Проте, фiнанси — це не грошi, а вiдносини:
1) суспiльнi — т.б. вони мають мiсце в суспiльствi;
2) економiчнi — пов'язанi з процесом вiдтворення;
3)розподiльчi — виникають переважно на стадiї розподiлу;
4) фондоутворюючi — супроводжуються утворенням i витрачанням фондiв грошових
коштiв.
Отже, матерiальноречовою основою фiнансiв є фонди грошових коштiв. Не
зважаючи на чисельність і різноманітність фондів грошових коштів, їм притаманні
деякі спільні риси і характерні ознаки:
1) цiльовий характер — кожен фонд грошових коштів створюється з певною
метою, яка зазвичай відображається у назві фонду. Цільовий характер фондів
знаходить вияв не тільки у чітко визначених напрямках використання коштів,
але й у джерелах їх формування. Наприклад, цільове призначення Пенсійного
фонду України це акумуляція коштів, призначених для пенсійного забезпечення
населення;
2) динамiчнiсть — кошти, що акумулюються у фонді знаходяться у постійному
русі: фонд поповнюється новими надходженнями, витрачаються кошти за цільовим
призначенням. Виключенням є резервні (страхові) фонди, в яких кошти на
певний період "омертвляються" і використовуються лише при настанні
непередбачених подій. Крім того, великі фонди грошових коштів можуть ділитись
на декілька менших за розміром. І навпаки окремі фонди можуть об'єднуватися
в один фонд;
3) кожен фонд має свою правову базу у вигляді законів, указів, постанов
та інших нормативних актів. Так, формування і використання Державного
бюджету найбільшого централізованого фонду грошових засобів відбувається
на основі щорічних законів Про Державний бюджет України. Аналогічно держбюджету,
функціонування інших централізованих фондів загальнодержавного призначення
здійснюється також у відповідності до чинних законів. Формування і використання
фондів грошових коштів суб'єктів господарювання проходить на підставі
рішень, які ними приймаються.
В залежностi вiд рiвня на якому проходить формування фондiв грошових коштiв,
вони подiляються на 2 групи:
I — централiзованi (Державний бюджет, місцеві бюджети, Пенсiйний фонд
України, Фонд соціального страхування України, Державний інноваційний
фонд, фонди мiнiстерств, вiдомств, об'єднань та ін.).
II — децентралiзованi (фонди пiдприємств, органiзацiй: амортизацiйний
фонд, фонд оплати працi, фонди, що утворюються з прибутку та призначені
для задоволення потреб суб'єктів господарювання).
Децентралiзовані фонди грошових коштiв мають одну характерну особливість:
їх розмiр безпосереднього визначається кiнцевими результатами господарювання
пiдприємств.
Виходячи із того, що матеріальноречовою основою фінансів є фонди грошових
коштів, можна розглядати фiнанси як економiчну категорiю, яка вiдображає
вiдносини, пов'язанi із формуванням та рухом фондiв грошових коштiв. Зміст
цієї категорії детальніше виявляється у функціях, які виконують фінанси.
Як відомо, функції — це прояв суті кожної економічної категорії.
На думку більшості вітчизняних вчених, фiнанси виконують двi функцiї:
1) розподiльчу;
2)контрольну.
Розподільча функція є головною для фiнансiв i проявляється у процесi розподiлу
валового нацiонального продукту у виглядi утворення фондiв грошових коштiв
та використання їх за цiльовим призначенням.
В процесі дії розподільчої функції найважливішими об'єктами розподілу
виступають: валовий національний продукт та національне багатство.
Валовий нацiональний продукт представляє собою вартiсть вироблених у суспiльствi
благ за певний перiод часу, як правило, за рiк.
Національне багатство — це сукупність створених та нагромаджених матеріальних
благ, якими володіє суспільство, а також природних ресурсів, що враховані
та включені в економічний оборот.
Національне багатство країни залучається у розподільчі процеси і стає
об'єктом розподілу за допомогою фінансів лише у виняткових випадках, таких
як війни, катастрофи, стихійні лиха тощо.
Суб'єктами розподiлу при здійсненні розподільчої функції фінансів виступають:
держава, юридичнi i фiзичнi особи.
При чому, слід розрізняти первинний i вторинний розподiл (або перерозподiл).
Первинний розподiл починається разом із розподiлом виручки, яку отримує
пiдприємство за продукцiю, роботи, послуги. Кошти направляються на покриття
матерiальних затрат, оплату працi, утворення амортизацiйного фонду. Пiсля
цього пiдприємство розраховується з державою у виглядi сплати податкiв
в бюджет, внескiв в державнi цiльовi фонди соцiального страхування, соцiального
забезпечення та iншого призначення. Разом iз формуванням бюджету та iнших
централiзованих фондiв грошових коштiв починається процес перерозподiлу
ранiше розподiленої вартостi.
Необхiднiсть перерозподiлу пов'язується із:
— утриманням невиробничої сфери суспiльства;
— забезпеченням держави грошовими коштами для виконання нею своїх функцiй
(втручання в економiку, соцiального захисту населення, управлiння i оборони).
Види перерозподілу:
1) мiжгалузевий, який здiйснюється через бюджет та iншi фонди для утримання
невиробничої сфери, проведення структурних зрушень у матерiальному виробництвi;
2) мiжтериторiальний — через бюджети, державнi фонди i в деякiй мiрi галузевi
фонди для перерозподiлу коштiв мiж окремими регiонами країни;
3) внутрiгалузевий — через галузевi фонди, а також фонди об'єднань, пiдприємств
для вирiвнювання їхнього розвитку;
4) внутрiгосподарський — через утворення децентралiзованих фондiв пiдприємств,
органiзацiй i установ; перерозподiл коштiв мiж структурними пiдроздiлами,
цехами, вiддiлами та iн.
Контрольна функцiя фiнансiв породжена їх розподiльчою природою, здатнiстю
кiлькiсно вiдображати економiчнi процеси, якi виникають при розподiлi
i перерозподiлi валового нацiонального продукту. Враховуючи те, що фiнанси
мають таку властивiсть кiлькiсного вiдображення пропорцiй, то їм внутрiшньо
притаманна i функцiя контролю за розподiлом валового нацiонального продукту
по вiдповiдних фондах та їх витрачанням на передбаченi законодавством
цiлi.
Контрольна функцiя фiнансiв на практицi реалiзується у дiяльностi людей,
які проводять фiнансовий контроль — це прояв внутрiшньопритаманної фiнансам
контрольної функцiї, її свiдоме використання.
У кожній країні функціонує ціла система органів, які здійснюють фінансовий
контроль. В Україні до них належить Міністерство фінансів, Рахункова палата,
Державне Казначейство, Контрольно-ревізійна служба, Державна податкова
служба та деякі інші.
Дiя контрольної функцiї базується на iнформацiї, джерелом якої є фінансова
звітність, т.б. така бухгалтерська звітність, що містить дані про фінансове
становище, результати діяльності та рух грошових коштів суб'єктів господарювання.
Фінансова звітність включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт
про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Ефективність здійснення фінансовими органами контролю за діяльністю підприємств
безпосередньо визначається тим, яка інформація знаходиться у їхньому розпорядженні.
І тому до фінансової інформації ставляться наступні вимоги:
— вона повинна бути повною;
— достовiрною;
— своєчасною.
Важливе мiсце у фiнансовiй iнформацiї вiдводиться фiнансовим показникам,
характерною рисою яких є синтетичний характер, тобто залежнiсть їхнього
розмiру вiд дiї багатьох факторiв. Це такi показники як прибуток, рентабельнiсть,
фондовiддача, фондоємкість, оборотнiсть оборотних коштiв та iн.
Питання
для закріплення матеріалу та самостійної роботи
1. Який зміст економічної категорії
"фінанси"?
2. Які фонди грошових коштів Ви знаєте і яке їх цільове спрямування?
3. Якими рисами характеризуються всі фонди грошових коштів?
4. Що таке об'єкти і суб'єкти розподілу за допомогою фінансів?
5. За даними статистичної звітності проаналізуйте динаміку валового національного
продукту України за 19921999 роки.
6. У чому полягає необхідність перерозподілу коштів за допомогою фінансів?
7. Які функції притаманні фінансам?
8. Які податки Ви знаєте і як розвивається система оподаткування в Україні?
9. Що Вам відомо про діяльність державних органів, які здійснюють фінансовий
контроль?
Запам'ятайте
значення наступних термінів:
•
Фінанси
• Фонди грошових коштів
• Валовий національний продукт
• Національне багатство
|