ПЕРЕДМОВА
На рубежі двох тисячоліть різко загострилися проблеми соціально-економічного розвитку. Головна суперечність світової економіки дедалі більше проявляється у скороченні й поступовому вичерпуванні традиційних ресурсів господарського зростання за істотного збільшення кількості населення планети. Так, на початок нашої ери у світі проживало 200- 250 млн чоловік, а зараз налічується понад 6 млрд. Розв'язання вказаної суперечності спонукає до активного пошуку нової парадигми економічного розвитку, яка б передбачала, з одного боку, перехід до використання принципово нових джерел і видів ресурсів господарського розвитку, а з іншого - до певної регуляції співвідношення між кількістю населення та наявним обсягом споживчих благ для задоволення його потреб.
Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типу цивілізації третього тисячоліття. Розв'язання цих нагальних завдань здійснюється на різних рівнях та у різноманітних сферах суспільства. Світові проблеми обговорюються, вивчаються й вирішуються певною мірою в Організації Об'єднаних Націй та її підрозділах, регіональні питання - у межах сучасних інтеграційних об'єднань, економіка окремих країн - державними й іншими установами, науково-дослідними інституціями. За такого великого розмаїття неабиякого значення набуває наукове узагальнення, синтез існуючих теорій і концепцій та їх адаптація до потреб і реалій економіки України.
Оскільки об'єктивна необхідність вимагає поступового, але неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці (МПП), світових інтеграційних процесів, треба враховувати усі вихідні, визначальні умови, що складаються у світовій економічній системі.
По-перше, світова економічна система дедалі більше стає глобальною цілісністю, в якій посилюється взаємозалежність національних економік на основі поглиблення транснаціоналізації виробництва й обігу, всього господарського життя.

По-друге, зростає інтенсивність регіональних інтеграційних процесів, що веде, з одного боку, до виникнення великих економічних просторів та вилучення відповідного ефекту за рахунок зростання масштабів виробництва, а з іншого - до сегментації світового ринку, до секторизації єдиного світового господарства через створення відносно замкнутих торгово-економічних блоків та інтеграційних угруповань.
По-третє, глобальна економіка як міжнародна господарська система характеризується циклічністю розвитку, яка впливає на динаміку, темпи й пропорції економічного поступу окремих країн як її елементів та ланок.
По-четверте, домінуючими факторами і світового, і національного економічного розвитку стають інтелектуально-інформаційні складові, які отримують могутній поштовх внаслідок науково-технологічної революції.
По-п'яте, поступово змінюється економічна основа сучасної цивілізації. Індустріальна модель розвитку витісняється постіндустріальною, ноосферно-космічною парадигмою, суть якої визначається пріоритетом знань, людського капіталу, формуванням "економіки розуму", "економіки думки", широкою утилізацією людиною ресурсів ближнього, навколоземного космосу.
Вивчення, узагальнення й висвітлення досвіду зарубіжних країн у вирішенні надзвичайно складних проблем економічного розвитку в сучасних умовах та можливості його застосування у процесі радикальних економічних перетворень в Україні, формування нової її економіки - головне завдання колективу авторів пропонованого підручника.
Господарська практика країн світового співтовариства засвідчує, що оптимізація економічних відносин, вирішення проблем розвитку вимагають застосування багатоступінчастих підходів, які грунтуються на широкому врахуванні загальноцивілізаційних закономірностей, регіональних та національних особливостей, історико-генетичних і етнічних факторів, географічних, психологічних та інших чинників.
Механізми регуляції економічного життя є багатошаровою розгалуженою будівлею, фундаментом якої слугує сучасний ринок з іманентними атрибутами: приватною власністю, конкуренцією, вільним підприємництвом, ініціативою, законодавством, що регулює увесь комплекс господарських і соціально-трудових відносин. Отже, ринкова система є провідною, домінуючою в сучасній високорозвинутій економіці. Вона забезпечує неухильне зростання продуктивності суспільної праці, всебічну економію різноманітних ресурсів, високу мотивацію та якість праці. Досвід показує, що найвищу віддачу має системно організована й активно функціонуюча сукупність ринків: товарів і послуг, капіталів і робочої сили, цінних паперів і грошей, житла й технологій, землі тощо. Водночас історична практика вказує на обмеженість виключно ринкового регулювання економічних процесів, невиправданість абсолютизації принципу "Laisser-faire" (фр. - не заважати). Відмова ринку компенсується державним регулюванням макроекономічних процесів. Зростає роль інституціональної інфраструктури, особливо таких її ринкових складових, як банківська та кредитно-фінансова система, валютне регулювання.
Надзвичайно важливим є питання про сучасні економічні форми, оптимізація яких досягається внаслідок суперечливої взаємодії суспільного поділу й кооперації праці, розвитку техніки і технології, організації й управління виробництвом. Найбільш вражаючих економічних результатів досягають країни, які створюють економічні форми, що гнучко поєднують загальноцивілізаційні, загальносвітові надбання з особливостями власного господарства на основі найповнішої реалізації об'єктивно притаманних йому порівняльних і конкурентних переваг. У кінцевому підсумку саме такий підхід забезпечує виконання головного принципу економічної філософії - найефективнішого використання відносно обмежених господарських ресурсів.
У підручнику застосовано дедуктивний метод аналізу. Спочатку розглядаються загальні закономірності світового економічного розвитку напередодні третього тисячоліття. Зокрема розкривається економічна структура світу, досліджуються головні складові ресурсного потенціалу сучасної цивілізації, що впливають на формування економічної моделі XXI ст. Об'єктом подальшого аналізу є головні ешелони світової економіки, а саме: країни з розвинутою ринковою економікою, що складають ядро світового господарства; перехідні економічні системи, що утворилися на теренах Східної Європи та колишнього СРСР; господарство країн, Що розвиваються, та особливості економіки найменш розвинутих держав світу. Завершує виклад характеристика регіональних особливостей економічного розвитку окремих споріднених груп країн Європи, Америки, Азії, Африки, Близького та Середнього Сходу.
Знайомство українського читача з широким спектром економічних процесів сучасної цивілізації крім суто пізнавальних може мати й такі наслідки. По-перше, вилучення демонстраційного ефекту успішно функціонуючих економік, які могли б слугувати певним взірцем для нашої країни. По-друге, запозичення досвіду впровадження радикальних економічних реформ, трансформації соціально-економічної системи до принципово нового якісного стану. По-третє, вивчення економічного потенціалу інших країн з метою встановлення з ними розгалужених дво- та багатосторонніх господарських зв'язків, поглиблення міжнародного поділу праці, регіональної економічної інтеграції.
Підручник підготовлено зусиллями колективу кафедри міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського університету ім. Тараса Шевченка із залученням інших фахівців інституту та зарубіжних науковців. Автори щиро сподіваються на відгуки та побажання наукової громадськості, широкого кола читачів.
Підручник написали: А. С. Філіпенко (Передмова, гл. 1, З, Висновки), В. А. Вергун (гл. 2), І. В. Бураківський (гл. 4), В. Д. Сікора (гл. 5), О. І. Рогач (гл. 6, 7), Р. Л. Балакін (гл. 8), М. А. Дудченко, О. K. Кузьмінська (гл. 9), О. І. Шнирков (гл. 10), В. С. Будкін (гл. 11), В. Я. Красильчук (гл. 12), В. І. Троненко (гл. 13), О. П. Дергачов (гл. 14), Н. А. Черних, І. В. Черних (гл. 16), Ю. С. Скороход, Н. А. Черних (гл. 15), Є. Ф. Ростов, А. І. Речмедін (гл. 17), Чжу Хун Жень, В. В. Іваненко (гл. 18, § 1-3, предметний покажчик), Яценко Б. П. (гл. 18, §4).