Библиотека Воеводина ... Управління зовнішньоекономічною діяльністю / за ред. А.І. Кредісова ... реферати курсова робота диплом бакалаврська курсова економіка реферат фінанси дипломна робота бізнес політекономія економікс суд юриспруденція опт право маркетинг брендінг література бібліотека книжки студент реферат підручник теорія інвестиції менеджмент управління підприємництво підприємство реклама міжнародна словник енциклопедія історія ЗЕД тнк корпорація концерн консорціум аудит страхування біржа гроші кредит збут ресторан паблік рілейшнз public relations PR персонал фірма компанія безкоштовно free фокус-группа focus-groups дослідження ринку архів журнал стаття аналіз коментарі

  Библиотека Воеводина ... Главная страница    "Управління зовнішньоекономічною діяльністю" / за ред. А.І. Кредісова


 

Тексты принадлежат их владельцам и размещены на сайте для ознакомления

Розділ 10. Сутність і механізм управління митним режимом
1. Сутність і структура управління митною системою
Міжнародні митні інститути
2. Міжнародний режим митної території і митних кордонів
3. Поняття і види мита
4. Митно-тарифні системи в сучасному світовому господарстві
5. Право митних пільг
6. Регулювання митного економічного режиму
7. Контрольно-операційні митні функції держав (міжнародний митний процес)
8. Сутність і завдання статистики зовнішньоекономічних зв'язків
9. Організація ведення митної статистики зовнішньої торгівлі в Україні
10. Зміст і цілі митної статистики зовнішньої торгівлі
11. Основні методологічні положення митної статистики зовнішньої торгівлі

Розділ 10
Сутність і механізм управління митним режимом


1. СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ МИТНОЮ СИСТЕМОЮ
наверх
У Глосарії Ради митного співробітництва, в уніфікованому переліку митних термінів країн Східної Європи митниця визначається як державний орган, через який повинні ввозитися в країну і вивозитися з її території всі імпортовані й експортовані товари, а також поштові відправлення й інші вантажі.
Поняття суверенітету держави передбачає повноту її законодавчої, виконавчої і судової влади на власній території, що виключає будь-яку іноземну владу, а також непідкорення владі іноземних держав у сфері міжнародного спілкування.
Суверенітет держави підтримується в двох аспектах: по-перше, як державний і, по-друге, як економічний. Під економічним суверенітетом розуміють свободу у виборі форм і шляхів розвитку і захисту своєї національної економіки від будь-якого втручання іноземних держав та у виборі форм економічної діяльності, у тому числі й у сфері міжнародного поділу праці.
Відповідно до конституційних основ кожна держава суверенна в здійсненні нею своїх функцій щодо захисту економічного суверенітету в різноманітних сферах, у тому числі таких, як:
* захист національної економіки держави від впливу іноземного капіталу і товарів;
* організація економічної охорони державного кордону з метою втілення в життя зовнішньоекономічної політики держави;
* контроль за експортними й імпортними операціями торговельних підприємств своєї країни й іноземної держави;
* контроль за вантажами, транспортними засобами зовнішньоторговельних об'єднань, пасажирськими і вантажними засобами міжнародного зв'язку та приватних осіб;
* контроль за міжнародними поштовими відправленнями відповідно до міжнародних конвенцій Всесвітнього поштового союзу;
* організація контролю за речами осіб, що переміщуються через державний кордон;
* організація контролю за валютою, валютними цінностями, платіжними документами, грошовими знаками, що переміщуються через державний кордон;
* визначення розмірів стягнення мита і зборів, установлення структури митного тарифу та ухвалення митних правил;
* визначення меж відповідальності за порушення національного законодавства у сфері митних операцій і митних правил;
* організація санітарного контролю відповідно до положень міжнародних санітарних правил Всесвітньої організації охорони здоров'я;
* організація фітосільськогосподарського контролю відповідно до рекомендацій міжнародної Продовольчої і сільськогосподарської комісії Організації Об'єднаних Націй;
* організація фінансового і податкового режиму, включаючи ціни, тарифи і такси;
* організація системи митної інформації й обмін даними національного митного законодавства;
* організація контролю над ліцензійним ввозом і вивозом товарних і матеріальних цінностей;
* здійснення митного контролю за ввозом і вивозом через державний кордон культурних цінностей;
* митний статистичний облік експортно-імпортних операцій.
Для виконання цих функцій державою засновується митниця. Вона є державним органом, що відповідає за забезпечення економічного суверенітету держави і дотримання норм як національного, так і міжнародного права, стягування імпортного й експортного мита, податків і різних зборів, а також здійснення контролю за застосуванням інших законів і правил, що регулюють, серед іншого, питання ввозу, транзиту і вивозу вантажів.
Митні установи здійснюють митний контроль, під яким розуміють заходи, що застосовуються для забезпечення виконання вимог законів і правил, за дотримання яких відповідають митниці.
Служба контролю митних установ - це будь-яка служба, на яку покладено обов'язок здійснювати різні види контролю, яким регулярно піддаються Імпортні, експортні і транзитні вантажі або пасажири, їх багаж, ручна поклажа, валюта і валютні цінності, поштові відправлення при міжнародних перевезеннях тощо .
Види контролю можуть бути різноманітними.
Медико-санітарний контроль здійснюється з метою охорони життя і здоров'я людей.
Ветеринарний контроль являє собою санітарний контроль, здійснюваний стосовно тварин і продуктів тваринного походження з метою захисту життя і здоров'я людей і тварин, а також контроль за предметами або вантажами, що можуть переносити хвороби тварин.
Фітосанітарний контроль спрямований на попередження поширення і переміщення через державний кордон шкідників, а також продуктів рослинного походження.
Контроль за відповідністю технічним стандартам, спрямований на забезпечення відповідності вантажів елементарним вимогам міжнародних або національних стандартів, які встановлені певними законами і правилами.
Контроль за якістю вантажу здійснюється з метою забезпечення їх відповідності мінімальним міжнародним або національним показникам якості, установленим відповідними законами і правилами.
У системі міжнародних відносин держави виступають із позицій національної зовнішньої митної політики, тобто їх конкретні цілеспрямовані дії з охорони свого економічного суверенітету в міжнародній системі набувають першочергового значення, оскільки від них залежить узгодження норм і принципів міжнародного митного права і функціонування міжнародної системи економічних відносин узагалі.
Національна митна політика закріплюється державами в їх митному законодавстві, головна увага в якому приділяється митному кодексу і митному тарифу.
Основні тенденції в здійсненні зовнішньої митної політики в сучасній загальній системі держав визначаються тим, що більшість країн світу (понад 160) за основу побудови національних митних тарифів прийняли єдину міжнародну товарну класифікацію, так звану Брюссельську митну номенклатуру.
Розвиток міжнародного поділу праці, поява дедалі більшої кількості нових товарів та інші чинники обумовили необхідність розроблення деталізованого й уніфікованого зовнішньоторговельного класифікатора.
Розроблення такої системи було завершено Радою митного співробітництва (РМС) за участі 20 інших міжнародних організацій прийняттям у 1983 р. документа під назвою "Гармонізована система опису і кодування товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі".
Тільки за період Токійського раунду переговорів держав-учасниць ГАТТ (1973-1979 pp.) були вироблені й ухвалені такі угоди і домовленості: Угода про зниження ставок митних тарифів, Угода щодо змін у правовій структурі міжнародної торгівлі, Угода щодо антидемпінгу, Угода щодо субсидій і компенсаційного мита, Угода про оцінювання в митних цілях, Угода щодо процедури ліцензування імпорту, Угода щодо технічних бар'єрів у торгівлі, Угода з торгівлі цивільною авіатехнікою, Угода щодо урядових закупок і міжнародних домовленостей з яловичини, міжнародні домовленості щодо молочних продуктів та ін.
Сьогодні нетарифні бар'єри являють собою найефективнішу зброю дискримінації і блокування доступу до ринків збуту. Вони містять у собі велику кількість протекціоністських прийомів (за підрахунками ЮНКТАД, понад 800): починаючи від урядових субсидій, кількісних обмежень, уведення санітарних і технічних норм і закінчуючи навмисним ускладненням адміністративних процедур. Іншим різновидом немитних бар'єрів є так звані угоди про упорядкування вільної торгівлі.
МІЖНАРОДНІ МИТНІ ІНСТИТУТИ.
Зростання обсягів зовнішньоекономічних зв'язків, їх ускладнення, постійність і посилення взаємозалежності викликають необхідність створення міжнародних митних інститутів. Основні з них такі:
1) міжнародний режим митної території і митних кордонів;
2) мито;
3) митний тариф;
4) загальна система преференцій і, генеральна система торговельних преференцій;
5) митні пільги;
6) митний контроль держав і служб спеціалізованих установ Організації Об'єднаних Націй у здійсненні міжнародного митного співробітництва.

2. МІЖНАРОДНИЙ РЕЖИМ МИТНОЇ ТЕРИТОРІЇ І МИТНИХ КОРДОНІВ
наверх
Існують різні види митних територій: національна державна митна територія (вона може містити в собі території штучних островів, усіляких споруд і установок, створюваних в економічній зоні, де та або інша держава має виключну юрисдикцію щодо митної справи); єдина митна територія, утворена державами на основі договору про створення митного союзу; митна територія вільної митної зони; митна територія економічної зони та ін.
Митна територія може збігатися і не збігатися з державною територією. Останнє має місце, коли в державі є вільні гавані, вільні митні зони, зони порто-франко та ін.
Під вільною гаванню розуміють території порту разом із водними басейнами, набережними і невеликі суміжні ділянки землі з розташованими на них фабриками, майстернями і складами. Територія вільної гавані не входить до митної території даної держави, тому в межах такої гавані дозволяється вільний ввіз і вивіз іноземних товарів без стягування з них мита і митних зборів.
Складування і зберігання таких товарів на приписних митних складах жодним терміном не обмежуються. Дозволяються також оброблення, переупаковування цих товарів, а також деякі інші операції.
З товарів, ввезених з вільної гавані в межі митної території даної держави або якоїсь іншої митної території, стягується мито на загальних підставах.
Аналогічний режим поширюється і на зони порто-франко (тобто порт, місто, область). Вони також виокремлюються з загальної митної території, і в їхніх межах дозволяється вільний, безмитний ввіз і вивіз іноземних товарів.
Таким чином, порто-франко, на відміну від вільної гавані, - це не тільки територія порту з прилеглими до нього невеликими ділянками, а ще й місто, і навіть ціла область.
У районах порто-франко дозволяється вільний, безмитний ввіз і вивіз іноземних товарів державам будь-якого регіону світу, при цьому як внутрішньоконтинентальним, так і прибережним.
Правовий стан і межа району порто-франко визначаються актом держави, влада якої поширюється на цей район, або міжнародною угодою. Правовий же стан вільної гавані регламентується тільки національним законодавством.
Митний кордон - межа, що відокремлює митну територію від навколишніх територій і акваторій морів. Імпортні й експортні товари пропускаються через митний кордон лише при виконанні положень митного законодавства даної країни або країн, зокрема при сплаті мита.
Митний кордон звичайно збігається з державним, але іноді може проходити і в межах країни (за наявності в ній вільних міст, гаваней, портів і зон) або виходити за межі державного кордону (у разі митного союзу даної країни з іншою країною). Включаючи торговельний, валютний, податковий та інші кордони, він фактично є економічним кордоном.
Митний кордон складається з ряду митних пунктів, у яких здійснюється фактичний контроль над ввозом і вивозом товарів, валюти, валютних цінностей і міжнародних поштових відправлень, а також різноманітні митні операції.
Розміщення пунктів митного контролю встановлює держава - суб'єкт міжнародного митного права.
Вільна митна зона. На відміну від вільної гавані на території вільної зони дозволяється лише складування товарів із метою їх огляду і перевірки, але категорично забороняється їх зберігання, оброблення, переупаковування або проведення будь-яких інших операцій із товарами.
Вільна митна зона створюється на основі угоди, що передбачає скасування імпортного мита та інших торговельних обмежень щодо обміну товарами усередині об'єднання. Кожна держава-учасник зберігає право установлювати свій зовнішній митний тариф (див.: Морське право: Офіційний текст Конвенції ООН з морського права ООН, 1982).
Держава може також: 1) відповідно до положення ст. 33 Конвенції з морського права 1982 р. оголосити поза межами своїх територіальних вод спеціальну митну зону, що є суміжною, тобто зону, у котрій митні установи даної держави здійснюють функції митного контролю, - уживають заходів щодо попередження ввозу контрабанди і стягують увізне мито; 2) відповідно до статей 127 і 128 зазначеної Конвенції встановити безмитну зону. Ці зони створюються з метою забезпечення зручності транзиту товарів державам, що не мають виходу до моря. Права держави в такій митній зоні визначаються національними законами, міжнародними договорами й угодами.
Зона вільної торгівлі. Відповідно до ст. XXIV ГАТТ під цією зоною розуміють групу з двох або кількох митних територій, у яких скасовано мито й інші обмежувальні заходи регулювання торгівлі товарами з цих територій.
Якщо товар, імпортований на територію зони вільної торгівлі за преференційною ставкою мита, реекспортується на територію іншої країни, остання повинна стягувати мито, що дорівнює різниці між сплаченим митом і більш високим митом, яке було б сплачене, якби товар вивозився безпосередньо з її території.
Отже, установлюється режим митного оподаткування тільки на переміщення товарів.
Так, наприклад, у рамках Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ) створена зона вільної торгівлі промисловими товарами, тобто режим цієї зони не поширюється навіть на сільськогосподарську продукцію.
Незважаючи на розбіжності в назвах (зона вільної торгівлі, або підприємництва, експортно-промислова зона, вільні зовнішньоторговельні зони, технологічні парки, "технополіси" та ін.), за функціональним призначенням їх можна звести до двох основних типів. До першого типу належать відокремлені території, призначені для зберігання, сортування, упаковування і перевалювання товарів без їх додаткового оброблення, до другого типу - промислово-технічні зони, які створюються для виробничої діяльності. Вільні економічні зони (ВЕЗ) можуть бути анклавного типу або інтегровані в національну економіку.
У ЄАВТ скасовані всі мита і кількісні обмеження на промислові товари.
Митний союз створюється шляхом укладення державами багатостороннього договору. Генеральна угода про тарифи і торгівлю визначає митний союз як заміну "кількох митних територій однією при повному скасуванні мита усередині даного союзу і створення єдиного зовнішнього митного бар'єру" (п. 8, ст. XXIV ГАТТ).
Митний союз можливий у тому разі, якщо угода про вільну торгівлю доповнюється єдиною зовнішньоторговельною політикою його учасників відносно третіх країн. Водночас повністю зберігається економічний суверенітет держав у питаннях економічної і валютної політики.
Митний союз передбачає встановлення єдиного зовнішнього митного тарифу, єдиних митних правил і організацію єдиної митної адміністрації. Він може передбачати умови про порядок, критерії розподілу між членами союзу отриманих митних доходів і, виключає можливість застосування державою - учасницею даного союзу будь-яких обмежувальних правил міжнародної торгівлі на своїй митній території.
У ряді зон вільної торгівлі в складі митної території утворюються митні округи, що мають міжнародне значення.
Безмитні зони встановлюються для зручності транзиту товарів державам, що не мають виходу до моря (статті 127, 128 Конвенції ООН з морського права 1982 p.). Транзитний рух є основою створення безмитних зон.
У травні 1987 р. ЄАВТ і ЄЕС підписали дві конвенції - про спрощення формальностей у торгівлі товарами і про єдину процедуру транзиту (обидві конвенції набрали чинності з 1 січня 1988 p.). Конвенція про єдину процедуру транзиту передбачає введення єдиного адміністративного документа, дія якого поширюється на митну територію 18 західноєвропейських держав - членів ЄАВТ і ЄЕС.
Нині з'являються нові види митних територій, що мають на меті усунення кордонів і різноманітних бар'єрів між державами Співтовариства. Відповідно до Шенгенської конвенції, підписаної Францією, ФРН і країнами Бенілюксу, з 1 січня 1991 р. фактично ліквідуються кордони між цими країнами, які залишаться лише на географічних картах. Усередині так званого "шенгенського простору" не буде ні прикордонників, ні митників. Шенгенська конвенція передбачає єдиний підхід до вирішення цілого комплексу проблем: боротьба з нелегальною імміграцією, злочинністю; надання політичного притулку; порядок видачі віз тощо.
Зона вільного підприємництва створюється для надання пільгових економічних умов розвитку виробництва товарів і послуг у рамках обмежених територій, міст, морських і авіаційних портів, прикордонних станцій.
Митний контроль на зовнішніх і внутрішніх кордонах такої зони здійснюється державою.
Продукція, що надходить на територію зони вільного підприємництва через кордон, у тому числі і для перероблення, складання і наступного реекспорту, звільняється від митного оподаткування.

3. ПОНЯТТЯ І ВИДИ МИТА
наверх
Мито являє собою вид державних грошових зборів, стягнутих з імпорту, експорту і транзиту товарів, торговельно-промислового прибутку, майна, цінностей та інших предметів, що пропускаються через митний кордон країни під контролем митних служб, а також із різних міжнародних поштових операцій. Раніше мито застосовувалося, як правило, лише у фіскальних цілях, тобто як джерело прибутків для державної скарбниці. Нині воно використовується також як інструмент митної політики держави.
Серед економічних функцій мита можна виділити такі: протекціоністська - для захисту національного виробництва від припливу в країну іноземних товарів; преференційна - для стимулювання імпорту товарів із певних країн і районів; статистична - для більш точного урахування зовнішньоторговельного обороту; зрівняльна - для вирівнювання цін на імпортні товари, товари місцевого виробництва тощо.
За способом обчислення мито поділяється на адвалорне, яке обчислюється у відсотках до ціни оподатковуваного товару; специфічне - стягнуте у твердій ставці за одиницю виміру товару: тонни, метра, штуки або якоїсь іншої одиниці виміру; змішаного типу, за якого до основної ставки мита, установленої за одиницю товару, додають мито, обчислене у відсотках до ціни. Наприклад, мито з ціни товару (тобто адвалорне) встановлене в Єдиному митному тарифі Європейського економічного співтовариства.
За об'єктом стягнення найбільш поширені у міждержавних відносинах є такі види мита.
"Ввізне", або "імпортне", мито стягується митними органами країни ввозу а товарів іноземного виробництва на прикордонних митних пунктах або під час відпускання цих товарів із митних складів, розташованих усередині країни. Це найпоширеніший вид мита, до того ж історично він виник раніше всіх інших видів мита. Таке мито стягується за ввіз для реалізації товарів на митну територію держави або на єдину митну територію держав (наприклад єдину митну територію митного союзу).
У разі стягування ввізного мита не з товарів, а з інших предметів вони регламентуються митним законодавством країни-одержувача. Термін "митне законодавство" означає сукупність чинних правових норм, що регулюють порядок увозу, вивозу і транзиту вантажів, багажу і ручної поклажі, поштових відправлень, валюти й інших платіжних засобів і валютних цінностей, стягнення мита і зборів, а також інші розпорядження, що стосуються митних питань.
Фіскальне мито - один із різновидів увізного мита. Як правило, його ставки досить низькі. Установлюється це мито тільки на споживчі товари, що на даній митній території не виробляються (наприклад, апельсини, кава, вина та ін.).
"Вивізне", або "експортне", мито стягується митними органами держави з товарів національного виробництва або з метою монополії на виробництво чи збут якогось товару, або з метою збереження національних ресурсів, із тим щоб скоротити їх вивіз до певної межі. Проте стягнення експортного мита підвищує ціну експортованих товарів, знижує конкурентоспроможність оподатковуваних ними товарів на міжнародному ринку. Тому ряд країн, що раніше стягували такий вид мита, сьогодні відмовилися від нього (наприклад Індія, Арабська Республіка Єгипет та ін.).
Транзитне мито стягується за перевезення товарів іноземного виробництва через митну територію країни. Митні тарифи більшості держав не передбачають стягнення ні ввізного, ні транзитного мита.
Антидемпінгове мито. Ним оподатковуються імпортні товари за наявності доказів, що їх поставки здійснюються за допомогою так званого демпінгу (тобто за заниженими цінами) і завдають або загрожують завдати шкоди національному виробництву країни ввозу.
Це антидемпінгове мито стягується поряд із звичайним митом у розмірі різниці між демпінговою ціною товару і ціною аналогічного товару на світовому ринку. Такий вид мита стягується державою незалежно від того, оподатковується цей товар митом за національним законодавством чи значиться в списку безмитних товарів.
Перші єдині антидемпінгові правила були сформульовані і закріплені в положеннях Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1947 р. (ст. VI і Примітка до неї).
Пізніше ці правила лягли в основу як національного митного законодавства окремих держав, так і норм міжнародного митного права.
У 1967 р. на Женевській конференції ГАТТ ("Кеннеді-раунд") було прийнято міжнародний антидемпінговий кодекс ГАТТ, а в 1968 р. на його основі - Єдиний звід антидемпінгових правил ЄЕС, що набрав чинності з 1 січня 1980 р. Правила передбачають можливість стягнення країнами - членами Співтовариства антидемпінгового мита із будь-яких товарів, імпортованих на територію країн - членів митного союзу ЄЕС із третіх країн, за наявності доказу, що їх поставки в країни - члени "Загального ринку" здійснюються шляхом так званого демпінгу і завдають або загрожують завдати шкоди національному виробництву країн Співтовариства.
Відповідно до Єдиного зводу антидемпінгових правил Європейського економічного співтовариства під демпінгом розуміють "поставку" у "Загальний ринок" товарів за ціною, нижчою від "нормальної". Під "нормальною" ціною звичайно розуміють ціну, що сплачується за аналогічні товари в країні експорту або походження. Якщо продаж аналогічних товарів на ринку країни експорту чи походження відсутній або неможливо зробити правильне порівняння, то "нормальною" ціною визнається ціна аналогічних товарів, експортованих у будь-яку третю країну. Якщо і в такий спосіб не можна встановити "нормальну" ціну, то нею вважається ціна, обчислена шляхом додавання витрат виробництва і "розумного" розміру прибутку.
Якщо при захисті від демпінгу Антидемпінговий кодекс ГАТТ передбачає можливість використання захисних заходів окремими країнами, то Правила ЄЕС передбачають застосування відповідних заходів одночасно на всій загальній митній території країн-членів, причому на основі рішень органів ЄЕС.
Компенсаційне мито стягується у разі:
* увозу на митну територію тієї або іншої країни товарів або інших предметів, при виробництві або експорті котрих прямо чи побічно використовувалися субсидії, якщо такий увіз завдає або загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації і розширенню виробництва подібних товарів;
* вивозу з митної території тієї або іншої держави товарів, при виробництві або експорті котрих прямо чи побічно використовувалися субсидії, якщо такий увіз завдає або загрожує завдати шкоди загальнодержавним інтересам.
Ставка компенсаційного мита, як правило, не перевищує виявленого розміру субсидій.
Спеціальне мито стягується:
* як захисний захід, якщо товар увозиться на митну територію тієї або іншої держави в таких обсягах або на таких умовах, що завдають або загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів;','
* як захід попередження учасників зовнішньоекономічних зв'язків, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, а також як запобіжний захід недобросовісної конкуренції у випадках, зазначених у національному митному законодавстві.
Ставка спеціального мита встановлюється в кожному окремому випадку.
"Сезонне", або "тимчасове", мито стягується з ввозу або вивозу окремих товарів і предметів протягом певного періоду (звичайно він не перевищує трьох-чотирьох місяців). Цей вид мита забезпечує захист внутрішнього ринку держави в сезонний період, наприклад у сезон збору місцевого врожаю.
"Протекціоністське" мито встановлюються державою (або групою держав) для захисту національної промисловості і сільського господарства від конкуруючих імпортних товарів іноземного походження.
Проте відповідно до принципів Підсумкового акта першої Конференції ЮНКТАД право на стягнення протекціоністських ставок митного оподаткування було надано лише країнам, що розвиваються.
У практиці міжнародних митних відносин зустрічаються й інші види мита, такі як кумулятивне, каральне, заборонне, наступальне, охоронне, лісове, заступницьке, зрівняльне та ін., але вони не набули значного поширення.
До одного й того самого виду мита можуть застосовуватися різні ставки, які прямо встановлюються в митному тарифі. Залежно від розміру митні ставки поділяються на:
* "генеральні", або "максимальні". Ці ставки є найвищими тарифними ставками, стягнутими тією або іншою країною відповідно до її митного тарифу. Такий вид ставок мита застосовується державою до товарів, які вивозяться з країн, Із якими дана держава не має договорів, укладених на основі режиму найбільшого сприяння;
* "мінімальні" - пільгові ставки мита, установлені державами на основі укладених ними торговельних договорів або в односторонньому порядку стосовно всіх товарів або окремих груп товарів як поступка іншій договірній стороні.
Мінімальні ставки мита застосовуються до товарів (якщо не передбачається їх безмитний увіз), котрі походять <або ввозяться з країн, що застосовують до держав увозу режим найбільшого сприяння у митному оподаткуванні;
"конвенційні", установлені для товарів, що походять із країн, які уклали між собою угоду про стягнення цих більш пільгових митних ставок, а також із країн, на котрі такі угоди поширюються згідно з принципом найбільшого сприяння.
Цей вид мита застосовується державою з метою розширення торговельних відносин з іншими країнами. Сьогодні він широко застосовується країнами - членами Європейського союзу і Європейської асоціації вільної торгівлі;
"преференційні". Ці ставки мита є найбільш пільговими. Вони рекомендуються однією державою (або групою держав) у формі знижок із митного тарифу і не поширюються на треті країни. Так, преференційні митні тарифні ставки в США становлять у середньому 10% від ставки мита, установленому згідно з режимом найбільшого сприяння, у Японії вони більш ніж на 10%, а в ЄЕС на 13% нижчі середнього рівня мита для третіх країн.
Важливим інструментом зовнішньоекономічної політики ЄЕС є преференційні угоди. Створено цілу систему таких угод, особливістю яких є те, що поступки в них даються на невзаємній основі (III Ломейска конвенція про торговельно-економічні відносини ЄЕС із 66 державами Африки, басейнів Карибського моря і Тихого океану; угоди про співробітництво з 7 країнами, що розвиваються, Південного і Південно-Східного Середземномор'я, а також із Югославією).
Із західноєвропейськими державами - учасниками ЕАСТ ЄЕС уклало угоду про створення зони вільної торгівлі промисловими товарами. Преференційні угоди різного роду на основі взаємності укладені також із Туреччиною, Кіпром, Мальтою й Ізраїлем. На основі цих угод у ЄЕС утворилася зона преференційної торгівлі, що охоплює країни Західної Європи, Середземномор'я і більшої частини Африканського континенту.

4. МИТНО-ТАРИФНІ СИСТЕМИ В СУЧАСНОМУ СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
наверх
"Тариф" - слово арабського походження, що означає перелік або реєстр. Митний тариф - це систематизований перелік товарів, оподатковуваних митом. Іншими словами, митний тариф являє собою перелік ставок мита, які стягуються при проходженні товарів через митний кордон держави, що установила цей митний тариф, або групи держав, що об'єднали свої державні митні території в єдину територію митного союзу на основі укладеного ними міжнародного договору.
У цьому разі вони приймають єдиний митний тариф, що діє на всій території. Такі єдині митні тарифи прийняті, наприклад, Європейським економічним співтовариством.
Митний тариф містить деталізовані назви товарів, які оподатковуються увізним, вивізним або транзитним митом, із зазначенням способу оподаткування, ставки мита, коефіцієнта надбавок і знижок, а також найменування товарів, заборонених до ввозу і вивозу або транзиту.
Митні тарифи бувають двох видів: прості і складні.
Прості митні тарифи базуються на одній ставці мита для кожного товару незалежно від країни походження цього товару. Вони не передбачають пільгового або дискримінаційного мита і відносно мало поширені (Мексика, Болівія, Панама).
Складні митні тарифи ґрунтуються на двох, трьох і більше ставок мита. Кожна митна ставка застосовується до товарів певних країн або групи країн.
Такі тарифи з різним рівнем митних ставок дозволяють державі проводити різну митну політику стосовно тих або інших країн, домагатися від них різноманітних поступок або надавати пільги, прив'язуючи їх цим до свого ринку.
Складні митні тарифи, у свою чергу, поділяються на два види: автономні й автономно-конвенційні.
Автономні митні тарифи закріплюють як високі ставки мита (максимальні, або генеральні), так і низькі (мінімальні; преференційні).
Всі ці ставки митного оподаткування встановлюються державами самостійно, без будь-якого зв'язку з торговельними зобов'язаннями перед третьою країною.
Автономно-конвенційні митні тарифи містять одну або кілька автономних ставок мита і одну або ряд ставок конвенційного мита, які установлюються на основі торговельних угод, укладених даною державою з іншими країнами як на двосторонній, так і на багатосторонній договірній основі.
Ці тарифи дозволяють державі здійснювати диференційовану митну політику, у тому числі й у межах міжнародних митних союзів (наприклад, ЄЕС, ЮДЕАК, ЭКОВАС та ін.). В основу митних тарифних ставок покладено принцип, згідно з котрим товар оподатковується тим більшим митом, чим вищий ступінь його промислової обробки.
Митний тариф багатьох держав світу здебільшого визначається на основі двох ставок мита. Одна з них визначає рівень пільгових митних тарифів, що застосовуються державою до товарів тих країн, із якими є торговельні угоди і які користуються режимом найбільшого сприяння в митному оподаткуванні. Друга ставка закріплює максимальний рівень мита, що застосовується до товарів, які імпортуються з країн, із котрими не укладені такі двосторонні торговельні угоди.
Таким чином, на відміну від автономного тарифу, конвенційний тариф містить перелік ставок мита, що встановлюються в торговельних договорах або угодах між державами для окремих товарів, увезених із митної території однієї договірної держави на митну територію іншої договірної держави.
Класифікація мита у митних тарифах різних країн неоднакова.
У деяких країнах спочатку митний тариф будувався за принципом, коли мито встановлювалося за найменуванням товарів, розміщених в алфавітному порядку. Від такого принципу класифікації країни надалі відмовилися і стали застосовувати порядок групування, при якому товари об'єднувалися або за ознакою походження (продукти тваринного та рослинного походження, мінерали), або за ступенем обробки товарів (сировина, напівфабрикати, готові вироби).
Загалом на сьогодні єдності в класифікації митних тарифів і визначенні тарифних ставок не існує. Митні тарифи відрізняються один від одного як числом оподатковуваних товарів, деталізацією позицій, так і способами стягування мита.
З метою здійснення контролю над державами щодо митного оподаткування і недопущення ними випадків підвищення тарифів без їх попереднього опублікування в 1889 р. у Брюсселі було укладено багатосторонній договір, який ухвалив Конвенцію про заснування міжнародного союзу з публікації митних тарифів. До завдань цього Союзу входить, зокрема, уніфікація національних митних тарифів і, національного митного законодавства держав-членів. Союз був ініціатором розроблення і прийняття проекту спеціального договору про класифікацію номенклатури товарів і митних тарифів.
Пізніше в основу класифікації товарів було покладено угоду 13 країн, підписану ними в квітні 1951 р. у Брюсселі про введення єдиної класифікаційної системи для митних тарифів, так званої Брюссельської митної номенклатури (БМН), що набула чинності в 1955 р. із доповненнями і змінами 1959 1965 і 1972 р.
В основу побудови БМН було покладено сукупність таких ознак товарів: походження; вид матеріалу, з якого він виготовлений; призначення; хімічний склад. При утворенні груп товарів було використано принцип ступеня їх обробки.
З 1970 р. у Раді митного співробітництва почалося розроблення нової номенклатури товарів у міжнародній торгівлі - Гармонізованої системи опису і кодування товарів. Ця система покликана забезпечити більш просту порівнянність із Міжнародною стандартною товарною класифікацією Організації Об'єднаних Націй.
У червні 1983 р. Рада прийняла Гармонізовану систему назв і кодифікації товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі, і текст Конвенції, що регулює правові аспекти застосування цієї системи на практиці. Вона містить 1240 позицій, закодованих у шести цифрах, що об'єднують близько 4900 найменувань товарів міжнародної торгівлі, охоплених тарифною і статистичною номенклатурою, і покликана замінити Конвенцію про класифікацію номенклатури товарів і митних тарифів 1955 р. так званою Брюссельською митною номенклатурою.

5. ПРАВО МИТНИХ ПІЛЬГ
наверх
Система митних пільг складається на основі міжнародних договорів і угод, укладених між державами на двосторонній і багатосторонній основі, а також на підставі міжнародних порядків і принципів взаємності.
Види митних пільг дуже різноманітні:
* пільги дипломатичних, консульських і торговельних представництв;
* пільги міжнародних органів і організацій;
* пільги національних організацій держав;
* пільги, що поширюються на транспортні засоби;
* пільги, що поширюються на різноманітні товари, предмети, вантажі, багаж;
* пільги, надані фізичним особам:
а) дипломатичним агентам;
б) консульським посадовим особам;
в) посадовим особам міжнародних органів і організацій;
г) особам, що в'їжджають на територію тієї або іншої держави як спеціалісти;
д) іноземним туристам;
е) персоналу транспортних засобів;
є) особам, що виконують службові обов'язки в прикордонних районах;
ж) громадянам, що проживають у прикордонних населених пунктах;
з) тим, хто навчається або працює на території іншої держави.

6. РЕГУЛЮВАННЯ МИТНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РЕЖИМУ
наверх
Система регулювання міжнародних митних відносин грунтується на митному економічному режимі та комерційній, виробничій і транспортній діяльності митних установ.
По-перше, митний економічний режим підтримується при здійсненні державами експортно-імпортних операцій у світовій торгівлі (комерційної діяльності).
Поняття "режим комерційної діяльності" включає режим митних складів, зберігання товарів імпорту й експорту, порядок реалізації товарів та інших предметів, не зажаданих власником, проведення митних аукціонів та інші види комерційної митної діяльності.
У країнах - членах ЄС відбувається еволюція міжнародного митного економічного режиму. Зокрема це виявляється в становленні міжнародного режиму індустріальних складів. Регламентами ЄС визначений правовий статус державних митних складів, приватних складів, звичайних приватних складів і особливих приватних складів.
У міжнародних митних відносинах економічні режими здійснюються через "деталізацію" товарів у Декларації, включення в дебет ціни товару ввозу (квитанція вкладення) і фінансову гарантію міжнародних митних операцій (принцип внесення застави, ануляція добровільних письмових зобов'язань на заставу) та ін.
Що стосується режиму складу зберігання експорту, то нині використовуються такі форми міжнародного митного економічного режиму: митний увіз товару на склад експорту; режим експортного маркування й упаковування товару; порядок перебування (зберігання) товарів на складі експорту; митні умови вивозу товару зі складу експорту; митний режим урахування (обліку) споживання; митний режим імпорту; митний режим тимчасового імпорту; митний режим тимчасового ввозу; режим експорту без митного оподаткування.
При цьому використовуються митний режим "обміну стандартами" і режим реєстрації товарів у митній установі, режим "відкритого рахунку" і режим "свободи пересування".
По-друге, митний економічний режим застосовується при організації і здійсненні промислового співробітництва і компенсаційних операцій. Він установлюється на основі міжнародних договорів, угод і довгострокових програм. Як правило, у довгострокових програмах розвитку і поглиблення економічного, науково-технічного і промислового співробітництва держави керуються принципом "якомога найсприятливіших умов", що, зокрема, поширюється і на митний економічний режим. Цей режим сприяє удосконаленню організації промислового співробітництва і компенсаційних операцій цього співробітництва.
Митний економічний режим поширюється на програми міжнародних організацій системи Об'єднаних Націй і її спеціалізованих установ. При митному економічному режимі виробничої діяльності контролю підлягають товари, що беруть участь у промислових операціях і реекспорті, що перебуває під митним контролем.
По-третє, митний економічний режим виконується й у міжнародних транспортних операціях. Цей режим здійснюється здебільшого при транзиті товарів і вантажів через митні території. У даному разі міжнародно-правовому регулюванню підлягають режим транзиту за правом ЄС і особливі режими транзиту, до яких належить міжнародний транзит автодорогами TIR, режим "прирейнського маніфесту", положення Скандинавського митного паспорта, правила митного нагляду на Дунаї і національні транзити повітрям, водою, внутрішніми залізничними коліями й автострадами.
Країни Центральної і Східної Європи з питань митного режиму автомобільного сполучення уклали багатосторонню угоду (АГТ) у 1965 p., яка передбачає низку заходів для спрощення і прискорення митних процедур при міжнародному автомобільному сполученні.
Питання скасування процедури митного контролю за міжнародними перевезеннями вантажів у Європі засобами дорожнього транспорту були визначені Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція TIR) від 15 січня 1959 р. і закріплені в Митній конвенції про міжнародні перевезення з застосуванням книжки МДП і Скандинавського митного паспорта 1975 р.
Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП визначено порядок перевезення вантажів від митного місця відправлення до митниці місця призначення (загальна кількість митних пунктів не повинна перевищувати чотирьох), без їх проміжного перевантаження в дорожніх транспортних засобах і складах транспортних засобів або в контейнерах. Контейнери допускаються до перевезення вантажів за умови наявності митних печаток і пломб відповідно до Митної конвенції 1956 p., що стосується контейнерів, і дотримання митної процедури Міжнародних дорожніх перевезень (МДП).
Митне оформлення вантажів і засобів транспорту провадиться на підставі книжки МДП, що видається гарантійними об'єднаннями. Вантажі, перевезеш з дотриманням процедур МДП, звільняються від сплати або депозиту ввізного або вивізного мита, зборів і від митного огляду в проміжних митницях.

7. КОНТРОЛЬНО-ОПЕРАЦІЙНІ МИТНІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВ (МІЖНАРОДНИЙ МИТНИЙ ПРОЦЕС)
наверх
Митні операції відбивають багатогранну діяльність митних служб держав, пов'язану з реалізацією умов міжнародних договорів і угод щодо митного співробітництва: виконання різних попередніх митних формальностей, організацію митного супроводу товарів, оформлення митної відповідальності за подані товари і контроль за порядком видачі вантажу після сплати мита і митного очищення. До цих операцій входять і наглядові функції за умовами створення й експлуатації приписних митних складів і зон видачі вантажу, а також систематична перевірка правильності класифікації вантажів відповідно до товарної декларації тощо.
До міжнародних договорів, що регламентують здійснення митних операцій, насамперед варто віднести міжнародні угоди про спрощення митних формальностей 1928 р. Ці договори передбачають умови обов'язкової попередньої публікації країнами-учасницями національних митних правил і тарифів із усіма внесеними до них змінами, а також систематичне спрощення умов і процедури видачі відомостей про проходження товару. Відповідно до вимог угод держави-учасниці зобов'язані забезпечувати безмитне пропускання через свої митні кордони промислових і торговельних зразків.
Особливості пропускання вантажів нетоварного (некомерційного) характеру також визначаються низкою спеціальних міжнародних договорів і угод.
Митні операції різняться залежно від способу міжнародного перевезення вантажів і пасажирів різноманітними видами транспорту, об'єкта митних операцій (багаж, ручна поклажа, міжнародні поштові відправлення, валюта, валютні цінності та ін.) й умов пропускання вантажів через митний кордон (митні збори, порядок огляд) і пропускання вантажів і транспортних засобів у міжнародному сполученні).

8. СУТНІСТЬ І ЗАВДАННЯ СТАТИСТИКИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ
наверх
Статистика зовнішньоекономічних зв'язків є складовою економічної статистики і вивчає розміри, динаміку і структуру зовнішньої торгівлі (за видами товарів і напрямками), склад імпорту й експорту, науково-технічне співробітництво, стан і розвиток виробничої кооперації і діяльності спільних підприємств, кредитних і валютно-фінансових відносин, міжнародних перевезень і туризму, а також оцінює закордонне майно, золотовалютні запаси, курс валют, досліджує міжнародну конкурентоспроможність і розробляє платіжний баланс.
Відповідно до перелічених вище завдань метою статистики зовнішньоекономічних зв'язків є вивчення міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва з допомогою системи показників. Ці показники перебувають у нерозривному взаємозв'язку і єдності і водночас відбивають різні сторони зовнішньоекономічної діяльності.
Така система показників може бути подана у вигляді окремих груп, що характеризують:
* зовнішню торгівлю, тобто експорт і імпорт товарів і послуг;
* міжнародну виробничу кооперацію;
* науково-технічне співробітництво й обмін, включаючи операції з торгівлі ліцензіями;
* валютно-фінансові, інвестиційні операції;
* транспортно-експедиційні операції, іноземний туризм;
* митно-тарифні операції;
* операції з надання безоплатної допомоги;
* підрядні й орендні операції.
У статистиці зовнішньоекономічних зв'язків об'єктами обліку є товари і послуги, що становлять експорт і імпорт країни, а також усі пов'язані з ними операції.
Оскільки зовнішня торгівля посідає центральне місце в системі зовнішньоекономічних відносин, то цілком закономірно, що в статистиці зовнішньоекономічних зв'язків самостійно виділяється статистика зовнішньої торгівлі.
Статистика зовнішньої торгівлі - галузь статистики зовнішньоекономічних зв'язків, що характеризує стан і розвиток торговельно-економічних відносин між країнами. Завданнями статистики зовнішньої торгівлі є розроблення системи показників, що характеризують обсяги, динаміку і структуру зовнішньої торгівлі, аналіз чинників, що обумовлюють основні тенденції їх розвитку, а також порівняльний аналіз показників зовнішньої торгівлі різних країн та умов торгівлі.
Статистика зовнішньої торгівлі як складова статистики зовнішньоекономічних зв'язків зокрема і загальної статистичної системи держави в цілому, безумовно, має величезне значення не тільки і не стільки для констатації кількості товарів, переміщених через кордон держави за певний період. Всебічний аналіз статистичних даних дає безмежні можливості для:
* формування і реалізації науково обгрунтованої торговельно-економічної, транспортної політики держави;
* аналізу ринку попиту і пропозиції;
* планування інфраструктури;
* прогнозування макроекономічних показників у системі національних рахунків (СНР) і платіжного балансу;
* упорядкування товарних балансів;
* розрахунків різних індексів показників.
В умовах формування ринкових відносин в Україні і країнах СНД відбувається реформування вітчизняної статистики на основі адаптації до міжнародних стандартів. Це внесло серйозні зміни в економічну статистику, особливо на макрорівні. Так, для організації обліку зовнішньоекономічних операцій виникла потреба змінити організацію статистики зовнішньої торгівлі.
У системі національних рахунків основною вимогою до статистичної інформації є її безпосередній зв'язок із первинними документами (тобто такими, що реєструють подію безпосередньо в момент її здійснення). Саме тому в статистиці зовнішньої торгівлі довелося перейти до митної статистики зовнішньої торгівлі, яка базується на вантажних митних деклараціях (ВМД), що відповідає міжнародній практиці.
До 1997 р. офіційна статистика зовнішньої торгівлі України формувалася на основі введених Держкомстатом України форм державної статистичної звітності (зокрема, форма 8-вага), що заповнювалися підприємствами і подавалися в органи державної статистики відповідно до встановленої періодичності. Паралельно, починаючи з 1993 p., статистика зовнішньої торгівлі за товарами, що підлягають декларуванню митними органами при переміщенні через митний кордон України, формувалася Держмитслужбою на основі електронних копій вантажних митних декларацій. Досвід застосування двох принципово різних систем формування статистики засвідчив безумовні переваги порядку, упровадженого Державною митною службою, як із погляду достовірності вихідних даних, так і оперативності їх одержання.
Виходячи з вимог часу наприкінці 1996 р. Урядом України було прийнято рішення про впровадження, починаючи з січня 1997 p., порядку формування офіційної статистики зовнішньої торгівлі України. Згідно з цим рішенням єдиним офіційним джерелом її формування визнавалися дані державної митної декларації, що становлять базу даних митної статистики зовнішньої торгівлі. До цих даних Держкомстат додає відомості про переміщення товарів, які не підлягають декларуванню митними органами.
Така система ведення статистики зовнішньої торгівлі використовується практично всіма країнами світу, вона більш прогресивна порівняно зі статистикою, в основі якої лежить звітність підприємств і організацій, дає можливість здійснити облік усіх експортно-імпортних операцій, виконаних суб єктами зовнішньоекономічної діяльності України з заповненням ВМД.
Структуру статистики зовнішньоекономічних звязків схематично можна подати так (рис. 10.1):

м 4
Предметом статистики зовнішньоекономічних зв'язків є кількісна сторона процесів і явищ, що виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у нерозривному зв'язку з їх якісною характеристикою: товари, цінності, послуги, що складають експорт і імпорт країни.
Як видно з рис. 10.1, митна статистика включає спеціальну митну статистику і митну статистику зовнішньої торгівлі. Останню ми розглянемо докладно.
Об'єктами вивчення спеціальної митної статистики є:
1) статистика декларування, що характеризує вивіз і ввіз товарів за видами митних режимів, які враховуються митною статистикою зовнішньої торгівлі;
2) статистика митних платежів, що характеризує частку і роль митних платежів у формуванні дохідної частини федерального бюджету. При цьому облік ведеться за видами митних платежів: збори за митне оформлення, вивізне мито, увізне мито, податок із доданої вартості, акциз, спеціальний податок;
3) статистика валютного контролю, що веде облік експортних товарів у кількісному і вартісному виразах, з урахуванням термінів надходження і сум виручки;
4) статистика конфіскатів, що характеризує кількість випадків порушень митних правил і контрабанди в зовнішньоторговельному обороті, а також подібних порушень фізичними особами стосовно кожного товару, вартість конфіскованих предметів, суму стягнених штрафів;
5) статистика міжнародних поштових відправлень, що відбиває облік посилок та інших поштових відправлень, випущених із держави і пропущених у державу;
6) статистика міжнародних перевезень, що відбиває облік транспортних засобів, що перемістилися з країни у країну;
7) статистика пасажирообороту, що відбиває облік фізичних осіб, що перетнули державний кордон.
Введення спеціальної митної статистики здійснюється митними органами. Основним документом Державного митного комітету України з питань спеціальної митної статистики є наказ ДМСУ/ДМКУ від 22 лютого 1993 р. № 40 "Про затвердження форм відомчої митної звітності", яким упроваджені форми звітності митних органів. Звітність за цими формами є сьогодні основним і єдиним джерелом формування бази даних спеціальної митної статистики.
Іншою складовою статистики зовнішньоекономічних зв'язків є статистика послуг у зовнішньоекономічній діяльності.
Послуги в зовнішньоекономічній сфері - це зовнішньоторговельні операції, що через свою специфіку "не проходять через митний контроль і не можуть бути оформлені вантажною митною декларацією. Вони враховуються тільки у вартісному виразі і подаються за окремою звітністю.
Основою аналізу міжнародної торгівлі послугами є аналіз даних про платіжний баланс країни.
Торгівля послугами поділяється на послуги матеріального і нематеріального характеру, що класифікуються за Класифікатором послуг зовнішньоекономічної діяльності (КП ЗЕД).
Імпорт (експорт) матеріальних послуг включає:
* транспортні послуги (суми в іноземній валюті, сплачені вітчизняними фрахтувальниками за перевезення вантажів, пасажирів і багажу, буксирування суден та ін.); проектно-розвідувальні та будівельно-монтажні роботи;
* послуги складського господарства;
* послуги зв'язку;
* ремонт іноземних транспортних засобів, устаткування, приладів, а також інші види ремонту, здійснюваного як на території країн, так і за кордоном (зараховується в експорт), у тому числі ремонт вітчизняних транспортних засобів, устаткування, приладів та інші види ремонту за кордоном (відбивається в імпорті);
* поліграфічні роботи та ін.
Імпорт (експорт) нематеріальних послуг охоплює:
* комерційні послуги (послуги з фінансового посередництва, страхування, з оренди будинків, машин, устаткування і транспортних засобів, послуги у сфері наукових досліджень, розробок, реклами, юридичні послуги тощо); послуги у сферах освіти, охорони здоров'я;
* послуги з віддалення відходів, санітарної обробки та ін.; послуги з організації відпочинку, туризму, культурних і спортивних заходів.
Експорт та імпорт послуг ураховується тільки у вартісному виразі. Датою експорту (імпорту) вважається дата приймально-здавального акта даної послуги або момент її надання.

9. ОРГАНІЗАЦІЯ ВЕДЕННЯ МИТНОЇ СТАТИСТИКИ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ
наверх
Митна статистика зовнішньої торгівлі України перебуває ще в стадії формування, проте інформація, яку готує Державний митний комітет (ДМК), має значний попит в органах державного управління.
Для реалізації ефективної, моделі управління зовнішньоекономічними зв'язками, вивчення їх закономірностей і, як наслідок, прийняття правильних торговельно-політичних рішень потрібні дані, що комплексно відбивають розвиток зовнішньоекономічних зв'язків. Крім цього, необхідна також методологія розрахунків і взаємного узгодження показників, які характеризують динаміку і структуру торговельних зв'язків. Усе це свідчить про те, що роль статистики зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах постійно зростає. Тому митна статистика як складова статистики зовнішньоекономічних зв'язків має великі перспективи.
Відповідно до Митного Кодексу України (ст. 14) митну статистику зовнішньої торгівлі ведуть митні органи. Законодавче закріплення функції митних органів щодо формування, ведення й подання (офіційних публікацій) митної статистики зовнішньої торгівлі одержали в Державному митному комітеті України з 1 січня 1993 р.
При створенні системи збору, опрацювання й узагальнення даних митної статистики зовнішньої торгівлі використовувався узвичаєний міжнародний досвід. Методологічні положення митної статистики зовнішньої торгівлі розроблялися на основі матеріалів, які використовуються у країнах ЄС і в статистичному бюро ЄС (Євростат), що забезпечує порівнянність даних із зовнішньої торгівлі України з даними основних її зовнішньоторговельних партнерів. Так, представниками Міжнародного валютного фонду (МВФ) була проведена серія консультацій для Державного митного комітету України щодо організації ведення митної статистики. Це насамперед стосувалося структури єдиного митного документа (ЄМД), який використовується під час митного оформлення вантажів, і структури інформації, що готується Головним митним комітетом України і використовується при розробленні платіжного балансу України НБУ.
Статбюро Європейської співдружності протягом 1993- 1994 pp. також консультувало митні служби СНД із питань методології формування і ведення митної статистики зовнішньої торгівлі.
У зв'язку з цим в Україні здійснено ряд заходів, спрямованих на удосконалення порядку збору, формування і надання даних митної статистики зовнішньої торгівлі:
* узгоджено форму головного документа - вантажної митної декларації (ВМД), що відповідає формуляру так званого Єдиного адміністративного документа (UAD), використовуваного закордонними партнерами України в країнах ЄС (FACT), багатьма іншими державами світу;
* уведено міжнародні класифікатори;
* приведені у відповідність із міжнародними вимогами показники статистики зовнішньої торгівлі, включаючи митну статистику, та ін.
Дуже важливим є питання обміну інформацією й інформаційним забезпеченням між країнами СНД. Інтеграційні процеси потребують величезної кількості достовірної інформації з питань зовнішньої торгівлі між країнами-партнерами. Тому в рамках Ради Глав держав СНД, Ради керівників митних служб і Статистичного комітету СНД було прийнято низку важливих рішень щодо основних концептуальних і методологічних питаннях митної статистики зовнішньої торгівлі.
З метою уніфікації положень митної статистики зовнішньої торгівлі і спрощення обміну інформацією між державами в грудні 1994 р. було прийнято Рішення глав урядів СНД "Про єдину методологію митної статистики зовнішньої торгівлі держав - учасниць СНД", а в листопаді 1995 р. - Угода "Про єдину товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності СНД" та ін.
Зазначені документи розроблені з урахуванням відповідних нормативних документів статистичних підрозділів ООН і Європейського Союзу.

10. ЗМІСТ І ЦІЛІ МИТНОЇ СТАТИСТИКИ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ
наверх
Статистика зовнішньої торгівлі, як і інші науки, виникла з практичних потреб людей, її документальною основою стала митна звітність про ввіз і вивіз товарів через кордон. Необхідність теоретичного узагальнення досвіду роботи зі збору відомостей про експорт і імпорт і вивчення матеріалів, що накопичилися, привели до виникнення нової галузі статистичної науки - митної статистики зовнішньої торгівлі.
Як відомо, під статистикою розуміють суспільну науку, що вивчає кількісний аспект масових явищ соціально-економічного життя в нерозривному зв'язку з їх якісним змістом у конкретних умовах місця і часу. Цими масовими явищами в митній статистиці зовнішньої торгівлі є товари і цінності, що становлять експорт і імпорт країни й всі пов'язані з ними операції.
Отже, предметом спостереження і вивчення митної статистики зовнішньої торгівлі є зовнішньоторговельний оборот країни, тобто експорт і імпорт товарів у їх кількісному і вартісному виразах, а також географічна спрямованість експорту й імпорту, його товарний склад.
Об'єктом спостереження митної статистики зовнішньої торгівлі є експорт (імпорт) товарів, котрий класифікований у Товарній номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності СНД (ТН ЗЕД СНД).
У митній статистиці під експортом розуміють вивіз товарів вітчизняного виробництва із країни, а також реекспортні товари. Поряд із товарами вітчизняного виробництва до експортних входять товари іноземного походження, котрі були ввезені в країну і зазнали тут такого перероблення, яке змінило їх основні якісні або технічні характеристики, і після цього вони були вивезені. До реекспортних товарів належать товари, завезені в країну, а потім вивезені за її межі без перероблення.
Експорт товарів зменшує національні запаси матеріальних цінностей.
Під імпортом розуміють завезені в країну товари, призначені для споживання усередині країни (реекспорту), і товари, що закуповуються для вітчизняних організацій за кордоном.
Імпорт товарів збільшує матеріальні ресурси країни.
Метою ведення митної статистики зовнішньої торгівлі є створення інформаційної бази для аналізу стану і розвитку зовнішньої торгівлі країни, її торговельних, платіжних балансів і економіки загалом. Без такої бази неможливе прийняття оптимальних управлінських рішень органами державної влади.
Виходячи з цілей митної статистики зовнішньої торгівлі і відповідно до "Єдиної методології митної статистики зовнішньої торгівлі держав - учасниць СНД" (далі - "Методологія") митна статистика спрямована на вирішення таких завдань:
* забезпечення повного й достовірного обліку даних про експорт і імпорт держави;
* аналіз основних тенденцій, структури і динаміки зовнішньоторговельних товаропотоків країни разом з аналізом його макроекономічної ситуації;
* інформаційне забезпечення вищих органів державної влади й управління для прийняття ними рішень у сфері митної політики і державного регулювання зовнішньої торгівлі;
* аналіз кон юнктури ринку держави;
* контроль за надходженням митних платежів у державний бюджет;
* здійснення валютного контролю в межах компетенції митних органів;
* надання даних митної статистики для упорядкування торговельного й окремих статей платіжних балансів держави;
* сприяння в здійсненні державами взаємного обміну інформацією з митної статистики зовнішньої торгівлі;
* вирішення інших завдань, обумовлених національною митною політикою.

11. ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПОЛОЖЕННЯ МИТНОЇ СТАТИСТИКИ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ
наверх
Характерною особливістю митної статистики зовнішньої торгівлі є те, що вона спирається на первинні документи, які подаються учасниками зовнішньоекономічних зв'язків незалежному від них контролюючому відомству і які містять офіційно задекларовані дані про товари, що переміщуються через митний кордон.
Відповідно до "Методології" вихідними даними при формуванні митної статистики зовнішньої торгівлі є відомості, що містяться у вантажних митних деклараціях (ВМД), які заповнюються декларантами при митному оформленні вантажів і які відповідають формуляру так званого єдиного адміністративного документа (UAD), використовуваного закордонними партнерами України. Дані, що містяться у ВМД, відбивають об'єктивну і достовірну картину здійснюваних конкретних зовнішньоторговельних операцій. На основі цих даних і формується митна статистика зовнішньої торгівлі.
За допомогою митної статистики зовнішньої торгівлі держава враховує ввіз і вивіз товарів на основі так званої Загальної (general) системи обліку зовнішньої торгівлі. Вона охоплює всі товари (у тому числі цінності, за винятком валютних цінностей, що перебувають в обігу), які надходять у межі статистичної території держави або залишають ці межі. Межею статистичної території держави є її державний кордон.
При "спеціальній" (special) системі обліку зовнішньої торгівлі межею статистичної території держави є її митний кордон.
"Загальна" (The general Trade System) і "спеціальна" (The special Trade Syste m) системи - це двіузвичаєнів міжнародній статистичній практиці системи обліку експортно-імпортних операцій. Відмінності між ними мають особливе значення для товарів, що проходять через вільні митні зони і вільні склади, які є частиною території держави, де вони розташовані, але не входять у митну територію і не підлягають митному контролю.
Товари, що надходять із вільних митних зон і вільних складів, враховуються в статистиці зовнішньої торгівлі при "спеціальній" системі обліку (спеціальний імпорт) тільки після того, як вони вийдуть із вільних митних зон і з вільних складів і надійдуть у вільний оборот.
Спеціальний експорт аналогічно включає товари, вироблені, добуті, вирощені або перероблені в країні, а також товари, завезені спочатку як спеціальний імпорт.
З іншого боку, "загальна" система обліку при імпорті реєструє весь обсяг ввозу іноземних товарів, у тому числі товари, завезені у вільні митні зони і розміщені в митних складах у момент увозу, навіть якщо вони пізніше надійдуть у вільний оборот.
В експорті при "загальній" системі обліку обліковуються товари, що були задекларовані для ввозу у вільні митні зони і вільні склади, проте згодом були реекспортовані.
Основний принцип обліку усіх ввезених і вивезених товарів визначається 15 митними режимами (експорт, імпорт, реекспорт або реімпорт, митний склад, транзит і т. д.).
Визначення основних митних режимів митної вартості і країни походження даються в "Методології". У прив'язці до митних режимів міститься чіткий перелік товарів, що враховуються митною статистикою зовнішньої торгівлі при експорті й імпорті товарів, а також товарів, що не враховуються при експорті й імпорті.
Терміни і визначення, які використовуються в "Методології', наводяться з урахуванням світової практики.
Перелік товарів, які враховує митна статистика зовнішньої торгівлі, має бути досить повним і охоплювати всі товари і цінності, ввезені в країну або вивезені з неї, за винятком транзитних вантажів.
Звичайно виділяють три категорії товарів:
* товари, що повинні охоплюватися митною статистикою зовнішньої торгівлі;
* товари, що мають бути виключені з неї;
* товари, що враховуються окремо.
По суті, митна статистика зовнішньої торгівлі охоплює всі товари (у тому числі цінності, за винятком валютних, що перебувають в обігу), ввіз і вивіз яких зменшує або збільшує матеріальні ресурси країни.
Митною статистикою не враховуються товари, вартість яких не перевищує порога статистичного спостереження. Під порогом статистичного спостереження розуміють таку граничну величину вартості, нетто-тоннажу, інших показників, що характеризують товари, які переміщуються через кордон, нижче якої вони не враховуються в митній статистиці зовнішньої торгівлі. Статистичному спостереженню підлягають товари, митна вартість яких перевищує суму, установлену національним законодавством.
За вагою, кількістю й іншими показниками обмеження не встановлені.
Визначення кола товарів, що враховуються в митній статистиці зовнішньої торгівлі, дає змогу упорядкувати відбір тих вантажних митних декларацій, дані яких використовуються для формування митної статистики зовнішньої торгівлі.
Статистична інформація з зовнішньої торгівлі містить дані про кількість і вартість експорту й імпорту, сальдо зовнішньоторговельних балансів, дає уявлення про країну походження того або іншого товару, умови постачання, ціни тощо.
Обчислені в грошовому виразі експорт і імпорт є основними економічними показниками, на базі яких розраховуються середні ціни, ефективність зовнішньої торгівлі, визначаються сальдо зовнішньоторговельного балансу, роль і місце зовнішньої торгівлі в платіжному балансі країни.
Облік товарів, що обертаються в зовнішній торгівлі, здійснюється за допомогою не тільки вартісних, а й кількісних (натуральних) показників, що дає змогу одержувати дані про ціни конкретних угод або середньостатистичні ціни.
Для формування митної статистики зовнішньої торгівлі використовуються такі показники:
* звітний період;
* напрямок товаропотоку (ввіз або вивіз);
* країна походження при ввозі;
* країна призначення при вивозі;
* статистична вартість;
* код і найменування товару;
* вага нетто;
* код і найменування додаткових одиниць виміру;
* кількість за додатковими одиницями виміру;
* характер угоди;
* вид митного режиму;
* категорія відправника (одержувача) товару;
* регіон;
* інші показники.
Наведені показники дають змогу забезпечити підготовку не тільки періодичних публікацій з митної статистики зовнішньої торгівлі, а й різних аналітичних досліджень, зокрема одержати дані про розвиток зовнішньої торгівлі в регіональному аспекті (регіональна статистика), а також проводити аналіз експортно-імпортних операцій за окремими категоріями учасників зовнішньоекономічних зв'язків.
Найбільш повно обсяги міжнародного товарообігу відбиває кількісний облік. Велика частина товарів, що обертаються у світовій торгівлі, вимірюється у вагових одиницях: тоннах, англійських футах, центнерах, кілограмах тощо.
У митній статистиці зовнішньої торгівлі кількісний облік товарів ведеться за вагою нетто. Крім вагових одиниць виміру, у необхідних випадках для збору й опрацювання статистичних даних облік товарів ведеться й у специфічних одиницях виміру (штуки, літри, кубічні метри й ін.). У цих випадках статистичний облік ведеться за кількістю, вираженою в додаткових одиницях виміру, і вказується у відповідному стовпчику ТН ЗЕД.
Крім даних про кількість експортних і імпортних товарів, митна статистика зовнішньої торгівлі містить, як уже зазначалося, їх вартісну оцінку.
Статистичні дані з експорту й імпорту у вартісному виразі є важливими економічними показниками, на базі яких розраховується цілий ряд абсолютних і відносних величин, що характеризують розвиток зовнішньої торгівлі країни.
При цьому слід враховувати, що з огляду на обов'язки продавця і покупця щодо доставляння товару з однієї країни в іншу, зовнішньоторговельний контракт укладається на основі 13 видів комерційних умов поставок. Залежно від комерційних умов постачання ціна в рахунку-фактурі (інвойсі), виставленій продавцем покупцю, буде різною. У рахунок-фактуру продавець включає тільки ті витрати, які він мусить робити відповідно до своїх обов'язків з даного виду комерційної умови постачання. Зважаючи на різні комерційні умови укладення зовнішньоторговельних контрактів, а звідси і неоднакову методологію розрахунку фактурної вартості товару, для одержання зведених даних з товарообігу недостатньо лише підсумовувати вартість окремих товарів, оскільки ці вартісні оцінки різнорідні і складаються з різних елементів. З метою одержання порівнянних даних необхідно привести всі ціни до єдиного базису, установленого для всіх експортних і імпортних товарів. Розрахунок статистичної вартості експорту товарів провадиться на базі цін ФОБ - порт країни-експортера або ДАФ - межа країни-експортера.
Оцінка вартості імпорту провадиться на базі цін СІФ - порт країни-імпортера або СІП - пункт призначення на межі країни-імпортера.
Статистична вартість товарів визначається в доларах США за цінами контрактів, приведеними до єдиного базису. Перерахунок у долари США провадиться за курсом, що котирується національним (центральним) банком держави на дату прийняття ВМД до митного оформлення.
Наведемо приклад порядку перерахунку валют у долари США.
Статистична вартість товарів, у тому числі за контрактами, що укладаються в клірингових валютах, перераховується з фактурної вартості, зазначеної у валюті контракту, на основі курсів, що публікуються НБУ. При цьому величина фактурної вартості у валюті контракту множиться на курс національної грошової одиниці відносно валюти контракту на день прийняття ВМД і ділиться на курс національної грошової одиниці відносно долара США.
Так, якщо товар продано (куплено) за 150 тис. фунтів стерлінгів, то перерахунок здійснюється в такий спосіб:
1 англійський фунт стерлінгів - 7,89 грн.
1 американський долар - 5,4 грн.
150 000 * 7,89 : 5,4 = 219 166,67 дол. США.
Якщо курс валюти приведено не до одиниці, а до 10, 100 і т. д. (наприклад, 10 000 італ. лір за 25,004 грн.), то величина, одержана таким чином, ділиться ще на показник кратності (у даному разі на 10 000).
Так, якщо товар продано (куплено) за 150 млн італ. лір, то перерахунок буде здійснено у такий спосіб: 150 000 000 - 25,004 : 10 000 : 5,4 = 69 452,78 дол. США.
Якщо контракт купівлі-продажу укладено у національній валюті, відповідно до чинних законодавств країн СНД, то фактурна вартість товару, зазначена в національній валюті, перераховується в долари за курсом, що діє на день прийняття ВМД.
Урахування географічного розподілу експорту й імпорту товарів провадиться по країнах за ознаками походження і споживання товарів:
* експорт відображається по країні призначення (споживання) товару;
* імпорт відображається по країні походження (виробництва) товару.
Якщо в момент поставки країна призначення або походження товару невідома, то експорт відображається по країні продажу, а імпорт - по країні купівлі товару.
Країна призначення (споживання) - країна, відома на момент відвантаження для споживання, використання або подальшої обробки товару.
Країна походження (виробництва) - країна, у якій товари були зроблені або оброблені, продукти сільського господарства були вирощені, поклади - добуті, а готові вироби вироблені частково, тобто під країною походження розуміють ту країну, у якій товар пройшов останній етап обробки.
Країна продажу (купівлі) - країна, на території якої розташована фірма або організація, що продала або купила товар, незалежно від її національної приналежності.
З урахуванням перелічених вихідних форм розподіл зовнішньої торгівлі здійснюється відповідно до єдиного для всіх країн СНД класифікатора країн світу і територій. Цей класифікатор розроблений статистичним відділом Бюро ООН і затверджений міжнародною організацією з питань стандартизації - ІСО.
Крім того, у митній статистиці зовнішньої торгівлі використовується ряд локальних класифікаторів і номенклатур, що забезпечують формування показників зовнішньої торгівлі, а саме:
* класифікатор умов поставок;
* класифікатор характеру угоди;
* класифікатор процедури переміщення товарів через митний кордон.
Важливим кроком на шляху удосконалення державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків стало введення з березня 1995 р. на території України II видання Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), застосовуваної для опису і кодування товарів у митній статистиці зовнішньої торгівлі.
ТН ЗЕД є національною похідною Гармонізованої системи опису і кодування товарів - ГС (Harmonized Commodity Description and Coding System), розробленою міжнародною організацією - Радою митного співробітництва (СТС) і опублікованою в 1983 р.
Гармонізована система опису і кодування товарів є основою для переговорів у межах ВТО/ГАТТ, а також є базою для узгодження із системами класифікацій ООН.
Товарна ТН ЗЕД відповідає комбінованій тарифно-статистичній номенклатурі Європейського Союзу (КН ЄС) і включає коди ГС, а також додаткову деталізацію субпозицій до 8 знаків. Набрання ГС чинності з 1 січня 1988 р. оформлено Міжнародною Конвенцією про Гармонізовану систему опису і кодування товарів, яку на той час вже підписали 52 сторони (63 країни, оскільки ЄС розглядається як єдиний суб'єкт). Вони взяли на себе зобов'язання публікувати в доступній формі статистику зовнішньої торгівлі відповідно до шестизначного цифрового коду ГС або (за власною ініціативою) понад цей рівень.
ГС є не тільки багатоцільовою шестизначною цифровою номенклатурою, а одночасно і структурною номенклатурою, яка базується на ряді дробових чотирицифрових товарних позиціях.
Дев'ятизначний код ТН ЗЕД складається з таких елементів:
* перші шість цифр означають код товару за ГС;
* ті самі шість цифр плюс сьома і восьма утворять код товару за Комбінованою номенклатурою Європейського Союзу (КН ЄС);
* дев'ята цифра призначена для можливої деталізації в майбутньому тих або інших товарних позицій.

м 5
З метою забезпечення однакового розуміння класифікаційних угруповань ТН ЗЕД використовуються примітки до розділів, груп і конкретних товарних позицій, а також Основні правила інтерпретації ГС СНД, що мають юридичну чинність.
КЛЮЧОВІ СЛОВА:
Митний контроль, служба контролю, медико-санітарний контроль, ветеринарний контроль, фіто-санітарний контроль, зовнішньоторговельний класифікатор, нетарифні бар'єри, митна територія, митний кордон, вільна митна зона, митний союз, безмитні зони, мито, митний тариф, митний економічний режим, експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт, поріг статистичного спостереження, статистична вартість, країна походження, країна призначення, митний "режим, митний платіж, країна продажу, країна купівлі, міжнародні класифікатори, гармонізована система (ГС), Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), вантажна митна декларація (ВМД).
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:
1. Що розуміють під економічним суверенітетом?
2. Яку відповідальність несе державна митниця?
3. Які види контролю здійснюють митні установи?
4. Що собою являє національна зовнішня митна політика?
5. Які угоди і домовленості були вироблені і прийняті за період Токійського раунду переговорів держав - учасниць ГАТТ?
6. Назвіть основні види митних територій.
7. Які економічні функції виконує мито?
8. Які види мита можна виділити за об'єктом стягнення?
9. Які види мита можна виокремити залежно від розміру митних ставок?
10. Яка сутність митного тарифу?
11. Як здійснюється регулювання митного економічного режиму?
12. Що вивчає статистика зовнішньоекономічних зв'язків?
13. З яких частин складається статистика зовнішньоекономічних зв'язків?
14.Дайте визначення предмета митної статистики зовнішньої торгівлі.
15. Покажіть місце митної статистики зовнішньої торгівлі в системі економічних наук.
16. Назвіть і обгрунтуйте головні цілі статистики зовнішньоекономічних зв'язків.
17. Перелічіть й обгрунтуйте функціональні завдання митної статистики зовнішньої торгівлі,
18. Охарактеризуйте систему показників статистики зовнішньоекономічних зв'язків.
19. Назвіть основні джерела статистичної інформації про зовнішню торгівлю.
20. У чому відмінність "загальної" системи обліку зовнішньої торгівлі від "спеціальної"?
21. Які показники є вихідними для формування митної статистики зовнішньої торгівлі?
22. Опишіть класифікаційну структуру ТН ЗЕД СНД?
23. Що таке митний режим?
24. Назвіть основні показники статистики зовнішньої торгівлі?
25. Які товари підлягають статистичному спостереженню?
26. Що таке поріг статистичного спостереження?
27. У яких одиницях виміру ведеться статистичний облік товарів, що обертаються в зовнішній торгівлі?
29. У чому різниця між вартістю товарів, оцінених на основі цін ФОБ і цін СІФ?
30. Як у митній статистиці зовнішньої торгівлі враховується географія розподілу експорту й імпорту товарів?
31. Чи бачите Ви різницю між статистикою зовнішньої торгівлі і статистикою зовнішньоекономічних зв'язків, між митною статистикою і митною статистикою зовнішньої торгівлі? У чому вони полягають?
32. Що вивчає статистика послуг у зовнішньоекономічній діяльності?
33. Що є предметом спеціальної митної статистики?
ЛІТЕРАТУРА:
1. Бєрежнюк І. Г. Оншикевич В. А., Корнійчук О. Т., Войцещук А. Д. Експорт товарів. Загальні умови. Митне оформлення зовнішньоекономічної діяльності: методичні рекомендації та зразки заповнення документів. - Хмельницький, 1999.
2. Григорук Н. Е. Статистика внешнеэкономических связей. - М., 1993.
3. Зовнішньоекономічна діяльність / В. М. Ільницький, І. М. Томільцев, І. В. Голодець та ін. - К., 1998. Ч. 3.
4. Основы таможенного дела: Учебник / Под общ. ред. В. Г. Драгонова; Российская таможенная академия. ГТК РФ. - М., 1998.
5. Рамусь И. П. Таможенно-тарифное регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине. - К., 1996.
6. Решение Глав государств стран СНГ "О Единой методологии таможенной статистики внешней торговли государств - участников Содружества Независимых Государств" от 14.12.1994 г.
7. Романов Ю. А. Статистика внешней торговли. - М., 1974.
8. Руководство для пользователей по статистике внешней торговли: 3-е изд. - Евростат, 1990.
9. Статистика международной торговли. Концепция и определения / ООН, 1982.
10.Таможенная статистика: Учеб. пособие / Под ред. А. Ф. Лисова. - М., 1996.
11. Товарная номенклатура внешнеэкономической деятельности Содружества Независимых Государств: 2-е изд. - М., 1996.

<< Розділ 9
Розділ 11  >>

Библиотека Воеводина ... Главная страница    "Управління зовнішньоекономічною діяльністю" / за ред. А.І. Кредісова