Розділ 8. Міжнародні фінансові організації
Міжнародний банк реконструкції та розвитку
Міжнародна фінансова корпорація (МФтостороннє агентство гарантій інвестицій (БАГІ)
Міжнародний валютний фонд (МВФ)
Міжнародна асоціація розвитку (МАР)
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР)

Розділ 8
Міжнародні фінансові організації
Міжнародні фінансові організації відіграють дедалі більшу роль у міжнародних економічних відносинах. Це пояснюється тим, що саме через канали цих організацій проходить значна частка світових інвестицій, купівля та продаж валюти для фінансування експорту й імпорту. Особливо важливою є діяльність цих організацій для країн, що здійснюють перехід до ринкових відносин і готові використати як управлінський досвід міжнародних фінансових організацій, так і власні реальні можливості.
У світовій практиці основні міжнародні фінансові інституції об'єднані під загальною назвою "Світовий банк". Підрозділами Світового банку є Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорацію та Багатостороннє агентство гарантій інвестицій.
МІЖНАРОДНИЙ БАНК РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА РОЗВИТКУ заснований у червні 1944 р. на валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі (США) під егідою ООН.
Метою діяльності Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) є сприяння економічному розвитку країн, що розвиваються. Капіталовкладення спрямовуються на будівництво доріг та електростанцій, шкіл і зрошувальних систем, на розвиток сільськогосподарських структур, перекваліфікацію вчителів, програми підвищення життєвого рівня населення тощо.
Деякі позики Світового банку призначаються для зміни структури економіки в цих країнах із метою її стабілізації, розвитку й орієнтації на ринок. Світовий банк надає "технічну допомогу" або дає рекомендації щодо підвищення ефективності окремих галузей і пристосування специфічних секторів економіки до цілей економічного розвитку.
Перші позики Світового банку були використані на фінансування зруйнованою війною економіки країн Західної Європи. Сьогодні пріоритетним напрямком діяльності Банку є надання позик країнам Африки, Азії, Латинської Америки, Близького Сходу і Європи, особливо Східної.
Роботу Світового банку координує Рада управляючих. Кожна з країн-учасниць представлена в Раді одним управляючим, як правило, посадовою особою в ранзі міністра. Рада управляючих делегує свої повноваження нечисленній групі представників - Раді директорів-розпорядників. Місцезнаходження Ради - Вашингтон. Рада директорів-розпорядників відповідає за рішення, що стосуються операцій Світового банку, і за затвердження позик. Рішення щодо останнього приймаються на основі економічних, а не політичних критеріїв. Президент Світового банку є одночасно Головою Ради директорів-розпорядників. Керівництво і щоденні операції Банку виконують понад 7 тис. співробітників із більш ніж 100 країн світу.
Розподіл акцій капіталу здійснюється на основі квот країн - членів Міжнародного валютного фонду (МВФ), а підрахунок голосів - згідно з часткою участі країн в акціонерному капіталі. Сьогодні США мають найбільший відсоток голосів (17,07%), далі Японія (7,09 %) і Великобританія (5,26 %).
Нині в Банку працюють 24 виконавчі директори. Відповідно до статей Угоди, кожна з п'яти країн - найбільших власників акцій (США, Японія, Англія, Німеччина, Франція) - призначає одного виконавчого директора. Решта країн об'єднані в 19 виборчих груп, кожна з яких представлена одним виконавчим директором, обраним країною або групою країн.
Члени МБРР самі вирішують, на яких принципах створюється угруповання. Переважно групи формуються за географічною ознакою з урахуванням певних політичних і культурних чинників.
На регулярних щотижневих сесіях виконавчі директори розглядають роботу Банку, у тому числі питання надання позик, визначення бюджету, напрямків політики та ін.
У статтях Угоди зафіксовані основні правила, за якими працює Банк. Так, він надає позики тільки на продуктивні цілі, насамперед для сприяння країнам, що розвиваються. Банк одночасно приділяє увагу перспективам погашення позик. Кожна позика надається урядові, і оплата його має бути ним гарантована. Рішення Банку щодо надання позики може ухвалюватися тільки на основі міркувань економічного характеру.
У перші роки функціонування Банку великий обсяг допомоги країнам, що розвиваються, був наданий на фінансування специфічних проектів розвитку, таких, наприклад, як установлення ліній електропередачі і будівництво автодоріг, мостів та залізниць. Згодом відбулося скорочення фінансування великих промислових проектів, натомість головними стали проекти, спрямовані на підвищення продуктивності І життєвого рівня найбідніших прошарків місцевого населення. Більшість із цих проектів передбачали підготовку спеціалістів для модернізації фірм, підвищення кваліфікації вчителів, застосування "ноу-хау" на малих підприємствах та ін.
Поряд із здійсненням індивідуальних проектів Банк останнім часом починає надавати позики на загальне поліпшення економічної політики. Нафтова криза 70-х років, криза заборгованості на початку 80-х років стали серйозною проблемою для більшості країн, що розвиваються.
Банк відреагував на це наданням позик для реалізації широкої програми удосконалення економічної політики, що дістала назву структурної перебудови. Метою цієї програми, окрім іншого, стало спрямування обмежених ресурсів у більш ефективні інвестиції, на скорочення бюджетних дефіцитів або зниження інфляції.
Позики на перебудову економічної структури можуть допомогти країнам, що розвиваються, ефективно використовувати ресурси і, таким чином, забезпечити довгостроковий кредит. Позики Банку на здійснення конкретних проектів також впливають на економічну політику. Наприклад, робота експертів на місцях щодо створення нової системи газопостачання часто потребує нової політики ціноутворення, спроможної зробити використання електроенергії більш ефективним.
Основу практичної діяльності Банку становить так званий передбачливий фінансовий менеджмент. Розглянемо його особливості.
Як і будь-якій фінансовій установі, Банку необхідні бази капіталів. Уряди країн-членів забезпечують такий капітал. Проте роблять вони це нетрадиційно. Уряди отримують акції, сплачуючи тільки невелику частину вартості кожної акції. Неоплачена частина залишається недоторканою "до запиту" й оплачується лише тоді, коли Банк виявляється нездатним оплатити своїм кредиторам. Цей гарантований капітал не може використовуватися на покриття адміністративних витрат і надання позик.
Світовий банк має винятково консервативне співвідношення фінансової позиції між основним вкладеним капіталом і загальним обсягом фінансової діяльності. Іншими словами, вартість його неоплачених позик не може перевищувати загальної суми вкладеного капіталу й активів "до запиту", відрахованих нагромаджень і надлишків. На відміну від цього комерційні банки, як правило, ставлять під ризик суми, що перевищують їх капітал як мінімум у десять разів.
Банк використовує й інші заходи для забезпечення свого стабільного становища на ринках капіталу. Коливання процентних ставок за позиками безпосередньо визначаються вартістю його власних запозичень. Позики Банку включають невеликі комісійні - 0,75% за невибраний залишок кредиту. Починаючи з 1989 р. комісійні становили 0,25% від усіх позик Банку, оскільки він щорічно відмовлявся від 0,50% своєї оплати за кредит. У 1993 р. Банк затвердив також відмову від 25 базисних пунктів у ставці позичкового процента на 1994 р. для тих боржників, що роблять свої внески з оплати боргу протягом шести місяців за 30 днів до терміну оплати.
З 1980 р. Банк почав проводити особливу фінансову політику шляхом випуску "євробонів", а потім і міжнаціональних бонів, що сприяло розвитку міжнародних ринків капіталу, визначенню і відкриттю нових секторів. Банк став спонсором інноваційних концепцій. Міжнаціональні бони являють собою деноміновані доларові інструменти, що одночасно випускаються в оборот у Нью-Йорку, Лондоні й Токіо як місцеві бони. Ці нові бони, перша партія яких випущена на суму 1,5 млрд дол., є особливо перспективними. Це пояснюється тим, що серед інших причин вони істотно підвищують ліквідність або еластичність інвестицій. Власники нових бонів можуть легко здійснювати операції купівлі-продажу в межах трьох основних ринків або між ними.
З 1982 р. Банк також реалізує активну програму обміну валюти на умовах "своп" (купівля іноземної валюти в обмін на національну з наступним випуском) як частину операцій із фондом. Банк має певні цільові валюти, що дає в борг, оскільки давати в борг певну кількість однієї валюти й обмінювати її на цільову валюту вигідніше, ніж безпосередньо брати в борг цільову валюту. Якщо Банк визначає, що потрібна конкретна валюта, наприклад долари США, він може купити іншу валюту - фунти стерлінгів - і обміняти її в покупців, що мають долари. Банк вимагає, щоб вартість цільової валюти після такого обміну була нижчою, ніж вартість отримання цієї валюти в борг на ринку.
Банк досяг значних успіхів в операціях щодо погашення боргів. Принцип політики Банку полягає в тому, що він не переглядає установлені проценти або основні платежі за позиками і не бере участі в угодах про перегляд боргів щодо виданих ним позик. Цим обумовлений найвищий рейтинг інвестицій Банку на світових ринках, а також його можливості поширювати свої бони на ринках найбільш консервативних світових інвесторів. Ці бони, у свою чергу, відкривають для Банку можливості позичати гроші на будівництво доріг, шкіл, проведення економічних реформ у країнах, що розвиваються.
Існує старанно продумана і строго контрольована система ухвалення рішення Банком про фінансування проекту. Для проходження проекту заявник повинен відповісти на три ключові групи питань:
1. Установчі питання. Одержувач позики повинен підтвердити, що він має організацію, менеджмент, персонал і продуману політику для здійснення проекту. Якщо цього немає, то вказати, які зміни необхідно зробити для виконання цих умов.
2. Економічні питання. Чи перевищують вигоди реалізації проекту витрати, як проект впливатиме на сімейні прибутки, забезпечення робочих місць і яка попередня оцінка рентабельності інвестицій.
3. Фінансові питання. Чи обгрунтований фінансовий план одержання позики і чи адекватна запропонована система розрахунків.
Доповідь експертів Банку, що підсумовує рекомендації про умови позики, формує основу для переговорів про одержання позики. На переговорах співробітники Світового банку й одержувач позики домовляються про заходи, необхідні для успішної реалізації проекту шляхом взаємних поступок. Банк і одержувач позики розглядають усі розбіжності, що виникають у процесі підготовки й експертизи.
Після переговорів експертна доповідь (включаючи всі зміни, зроблені за підсумками переговорів), доповідь президента Банку і позикові документи передаються на розгляд Ради виконавчих директорів для затвердження.
Банк надає позики під жорстким контролем, його співробітники спостерігають за здійсненням проекту десять тижнів на рік. Безпосередньо на місці реалізації проекту вони виявляють проблеми і визначають шляхи їх вирішення. Спостереження є важливим інструментом Банку в наданні технічної допомоги. На відміну від комерційних банків, що просто затверджують позики і видають їх одержувачу, Світовий банк не розподіляє своїх фондів без наявності свідчення того, що одержувач позики використовує кошти для досягнення узгоджених цілей. Правила вимагають використання коштів строго на придбання необхідних матеріалів.
Перспективні рекомендації щодо поліпшення процесу здійснення проектів Банку було дано в доповіді, опублікованій у 1992 р. під назвою: "Ефективне впровадження: ключ до впливу на розвиток". Основні рекомендації звіту зводяться до такого: керувати портфелем проектів Банку по країні в цілому, а не окремими проектами, тобто щоб весь портфель становив "одиницю розрахунку" для оцінки ефективності; приділяти більше уваги якості проектів, активніше залучати одержувачів позик на місцях до розроблення і здійснення проектів; виділяти більше ресурсів для контролю над реалізацією проекту; стимулювати персонал Банку до здійснення проектів.
У структурі Банку існує незалежний Департамент оцінювання операцій, що відповідає за оцінювання результатів проектів. Департамент доповідає безпосередньо Раді виконавчих директорів і президенту Банку. Оцінювання включає аналіз витрат, розподілу прибутку й порівняння показників ефективності проекту з тими показниками, що очікувалися при проведенні його експертизи. Він також пропонує шляхи удосконалення проекту в майбутньому. Щорічний огляд "Результати оцінювання" доступний широким колам громадськості.
На початку свого створення Світовий банк складався з однієї установи - Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Потім він був доповнений трьома філіями. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була створена в 1956 р. для сприяння зростанню приватного сектора в країнах, що розвиваються, шляхом надання консультацій і інвестицій без гарантії з боку держави. Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була створена в 1960 р. для забезпечення концесійної допомоги найбіднішим країнам світу. Багатостороннє агентство гарантій інвестицій (БАГІ) було створено для залучення іноземних інвестицій у країни, що розвиваються, страхуючи їх у разі політичного ризику.
Ці філії були створені з метою виконання різних завдань. Кожний із них має власний статут і самостійне членство. Президент МБРР є одночасно президентом конкретної філії, Рада виконавчих директорів керує МБРР, МФК і МАР (БАГІ має окрему Раду директорів, більшість його членів є виконавчими директорами МБРР).
МІЖНАРОДНА ФІНАНСОВА КОРПОРАЦІЯ (МФК) є членом групи Світового банку. Була заснована в 1956 р. для сприяння приватним підприємствам у країнах, що розвиваються. Корпорація виконує це завдання, фінансуючи проекти приватного сектора, мобілізуючи додаткове фінансування від інших інвесторів і кредитодавців, а також забезпечуючи надання консультаційних послуг і технічної допомоги урядовим і діловим колам із проблем інвестицій.
На відміну від Світового банку, МФК надає позики приватним компаніям і не потребує гарантій від урядів, яким надається допомога. Корпорація також здійснює інвестиції в основний капітал підприємств у країнах, що розвиваються, а також надає додаткові позики та здійснює фінансування основного капіталу на міжнародних фінансових ринках. У результаті успішної діяльності МФК рейтинг випущених нею бонів на міжнародному ринку одержав оцінку "ААА" від "Мудіс" і "Стандарт енд Пурз" (організації, що здійснюють оцінювання фінансових установ. "ААА" - найвища оцінка).
МФК є найбільшим джерелом прямого фінансування проектів приватного сектора в країнах, що розвиваються. І хоча Корпорація виділяє позики і здійснює інвестиції на ринкових умовах, вона не конкурує з приватним капіталом, фінансуючи проекти, що не можуть одержати суттєвої фінансової підтримки на прийнятних умовах з інших джерел. Звичайно МФК фінансує не більше 25% від загальної суми витрат на проект, будучи впевненою, що більша частина фінансування здійснюється приватними інвесторами і позичальниками. Незважаючи на те, що МФК може купити до 35 % аукціонного капіталу, вона ніколи не купує контрольного пакета акцій і не бере участі в менеджменті фірми. При акціонерному фінансуванні прибуток у формі дивідендів і приріст капіталу прямо залежать від обсягу виробництва компанії. Оскільки МФК не вимагає урядових гарантій, вона поділяє весь фінансовий ризик у проекті з іншими партнерами. МФК надає довгострокові кредити під ринкові відсотки без пільг і дотацій. Термін погашення погоджується за кожним проектом.
Корпорація фінансує створення нових компаній, бере участь у розширенні існуючих або в модернізації діючих компаній у різноманітних секторах економіки - від агробізнесу до виробництва енергії і видобутку вугілля. Окремі проекти МФК стосуються розвитку фінансового сектора в країнах, що розвиваються, наприклад, шляхом фінансування створення таких установ, як інвестиційні банки і страхові компанії.
МФК може виділяти позики, здійснювати інвестиції в основний капітал і готувати інструменти квазіосновного капіталу в будь-яких комбінаціях, необхідних для обґрунтованого фінансового забезпечення з самого початку розроблення проекту. Корпорація може надавати додаткову фінансову підтримку через фінансування повних або часткових гарантій з інших джерел фінансування.
Останнім часом МФК дала можливість компаніям у країнах, що розвиваються, використовувати такі фінансові інструменти, як власні валюти і процентні ставки. МФК була посередником таких операцій для компаній у Мексиці, Болівії, Єгипті, Гані, допомагаючи їм дістати доступ до техніки ризикованого менеджменту, що широко використовується розвинутими країнами, проте ще малодоступна країнам, що розвиваються.
Більшість компаній, що фінансує МФК, є прибутковими. Корпорація проводить ретельний аналіз кожного проекту, перед тим, як прийняти рішення про інвестування. Вона перевіряє техніко-економічне обгрунтування, потенційні ринки, структуру управління, можливості фінансування і технологію.
Для фінансування проекту з боку МФК необхідно виконати дві основні умови: він повинен бути корисним для країни і прибутковим для інвесторів. МФК підтримує тільки ті підприємства, що використовують ресурси ефективно і не залежать від ринкових деформацій, таких як спеціальні субсидії, тарифний захист і податкові пільги.
Фінансуючи переважно приватні підприємства, МФК може також інвестувати підприємства з частковою державною власністю за умови, що залучений приватний сектор і підприємство управляються на комерційній основі.
Фінансування індивідуальних проектів коливається від 1 млн дол. до 100 млн дол. Середня сума - приблизно 14 млн дол. МФК фінансує 80% своїх кредитних операцій - від 750 млн дол. до 1 млрд дол. щорічно через облігації і приватне розміщення позик. Решту 20% своїх фондових потреб вона одержує у вигляді позики від Світового банку.
МФК залучає різноманітні фонди для фінансування проектів у країнах, що розвиваються. Вона активно шукає партнерів для спільних підприємств І використовує додаткове фінансування через залучення інших установ до надання корпоративних позик в основний капітал для проектів, які фінансуються МФК. Завдяки таким позикам, МФК спроможна отримати великий обсяг проектів комерційних банків для країн, що розвиваються. З юридичного погляду при наданні корпоративних позик МФК виступає в ролі офіційного кредитора, котрий підписує угоду з позичальником. Комерційні банки беруть участь у позиках МФК. Корпорація також гарантує розміщення цінних паперів компаніями країн, що розвиваються, і сприяє формуванню портфеля замовлень іноземних інвестицій на біржах акцій у цих країнах. Це здійснюється за допомогою фінансових фондів, які вона допомагає створювати.
При проведенні експертизи проекту МФК може надавати суттєву допомогу компаніям, наприклад, у виборі технічного партнера або технології, у визначенні ринків збуту продукції, а також у підготовці оптимального "фінансового пакета". Крім того, МФК надає консультативні послуги компаніям із питань перебудови фінансової структури, скорочення заборгованості.
Консультативні послуги Корпорація надає і урядам окремих країн. Вони спрямовані на розвиток ринків капіталів, допомогу у створенні й об'єднанні регулюючої, юридичної і бюджетної структур, необхідних для ефективного формування фінансових установ. МФК консультує уряди з питань приватизації та структурної перебудови державних підприємств, що готуються до приватизації. Консультативна служба з питань іноземних інвестицій, заснована МФК, керівництво якою здійснюється на загальних основах із Багатостороннім агентством гарантій інвестицій і Світового банку, консультує уряди у справі залучення прямих іноземних інвестицій.
Надзвичайно важливим для успішного розвитку економіки країн, що розвиваються, є забезпечення їх послугами у таких секторах, як енергетика, водопостачання, транспорт і зв'язок. Тому в МФК був створений підрозділ, що спеціалізується на питаннях інфраструктури.
БАГАТОСТОРОННЄ АГЕНТСТВО ГАРАНТІЙ ІНВЕСТИЦІЙ (БАГІ). Для країн, що розвиваються, особливо важливим є прямі іноземні інвестиції. Вони дають змогу залучати капітал, необхідний для розвитку зростаючого приватного сектора, що, у свою чергу, створює потенціал робочих місць і технічні можливості передання сучасних технологій із промислове розвинутих країн. Частка прямих іноземних інвестицій у країнах, що розвиваються, становить нині третину нетто потоку довгострокових ресурсів.
Процес використання іноземних інвестицій значною мірою гальмується політичним ризиком у країнах, що розвиваються. Хоча великомасштабна націоналізація іноземних інвестицій сьогодні не є реальною загрозою, події, які мали місце у країнах, що розвиваються, в 60-70-ті роки, досі не забуті і впливають на ситуацію в цілому. Потенційні іноземні інвестори також усвідомлюють, що можливі збитки можуть виникнути у зв'язку з фізичним пошкодженням активів у результаті війни, громадянської непокори й інших актів насильства.
БАГІ було створено в 1988 р. для допомоги інвесторам у вирішенні зазначених вище проблем. Його основна мета - сприяння поширенню потоку іноземних інвестицій шляхом їх страхування від некомерційних (політичних) ризиків і створення сприятливого клімату для інвесторів.
Ідея страхування інвестицій від політичних ризиків не нова. У 1948 р. програма уряду США вперше запропонувала таку форму страхування від "катастроф" для американських фірм, що інвестували в економіку Західної Європи. На сьогодні понад 20 країн мають специфічні програми страхування інвестицій, які допомагають національним інвесторам уникнути наслідків, пов'язаних з політичним ризиком.
БАГІ створене для страхового забезпечення інвестицій, які виходять за межі перелічених умов, а також для доповнення діяльності існуючих установ страхування інвестицій такими послугами, як співстрахування і перестрахування.
БАГІ пропонує страхове забезпечення інвестицій у таких випадках:
Відсутність конвертованої валюти. Реалізується захист від втрат, що виникають у зв'язку з неможливістю конверсії прибутку від інвестицій, отриманого у місцевій валюті, у тверду валюту для переведення за межі країни.
Експропріація. Забезпечується захист від втрат, які виникають у зв'язку з діями уряду, котрі можуть скоротити або обмежити права власності або контролю і права на страхування інвестицій.
Війна і громадянська непокора. Забезпечується захист від втрат, які виникають у зв'язку з військовими діями або громадянською непокорою, що руйнують або виводять із ладу майно підприємства.
Розривання контракту. Забезпечується захист від втрат, що виникають у разі неспроможності інвестора вплинути на рішення країни-акцептанта, яка відмовилася від контракту або розірвала його.
Під час подання заявки в БАГІ проекти розглядаються на предмет їхнього техніко-економічного обґрунтування, відповідності стандартам захисту навколишнього середовища, а також вкладу в розвиток країни-одержувача. Фіксований мінімум інвестицій не встановлюється, проте існує поточний максимальний ліміт покриття, що дорівнює 50 млн дол. за проект.
БАГІ організовує свою діяльність у такий спосіб. Преференційні послуги здійснюються через Департамент політики та консультаційних послуг. Ці послуги охоплюють організацію конференцій із проблем інвестиційної діяльності, проведення адміністративних програм розвитку, засідань "круглого столу" з питань політики іноземних інвестицій, а також здійснення досліджень проблем інвестицій. За допомогою Консультативної служби з питань іноземних інвестицій - спільного підприємства Світового банку і Міжнародної фінансової корпорації - БАГІ допомагає країнам розробляти напрямки політики і створювати установи, необхідні для одержання прямих іноземних інвестицій.
МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД (МВФ) був заснований у 1944 р. на конференції світових лідерів у Бреттон-Вудсі. Головне завдання Фонду полягало в тому, щоб нормалізувати національну монетарну політику 30-х років у повоєнний період. Будівництво доріг, мостів, комунікацій, енергетичних систем та інших основних бз'дівельних споруд, зруйнованих війною в Європі, покладалося на Міжнародний банк реконструкції та розвитку.
Якщо Світовий банк надає позики країнам, що розвиваються, то до послуг і ресурсів МВФ можуть звертатися всі держави. З огляду на те, що міжнародна торгівля й інвестиції мають глобальний характер, кожна країна купує і продає іноземну валюту для фінансування експорту й імпорту. МВФ здійснює моніторинг таких угод і проводить консультації з краінами-членами щодо шляхів створення гнучкої стабільної монетарної системи. МВФ також пропонує надання технічної допомоги на рівні макроекономічного менеджменту і розширює фінансову допомогу країнам, що взяли на себе зобов'язання змінити економічну політику.
Головний напрямок діяльності МВФ полягає в розробленні економічної політики. Фонд стежить за монетарною і фінансовою політикою своїх членів у тих аспектах, що можуть вплинути на їхню можливість фінансувати свій імпорт і експорт, тобто на "платіжний баланс". Фонд розробляє рекомендації під час регулярних консультацій з урядовими чиновниками щодо того, які заходи необхідно вживати в політиці, щоб запобігти проблемам у майбутньому. Він надає позики країнам-членам, котрі мають короткочасні проблеми, пов'язані з зовнішніми платежами. Фонд прагне досягти повної конвертованості валют країн-членів у межах гнучкого курсу валют, що набрав чинності в 1973 р.
МІЖНАРОДНА АСОЦІАЦІЯ РОЗВИТКУ (МАР) заснована в 1960 р. як філія Світового банку. Головна особливість її діяльності полягає в тому в тому, що вона надає безпроцентні позики найбіднішим країнам світу. Тільки ті країни, річний прибуток у яких на душу населення становить менше ніж 1305 дол. США, мають право на позику МАР. Проте на практиці переважна більшість позик МАР було надано країнам, що мають прибуток на душу населення 800 дол. США і нижче. Позики МАР, відомі як "кредити", мають 10-річний період відстрочки і підлягають оплаті протягом 35-45-річного періоду (відповідно до кредитоспроможності країни-одержувача). Грошові надходження, які потім МАР дає в борг, формуються за рахунок вкладів найрозвинутіших країн. Незважаючи на те, що МАР є юридичне незалежною від Світового банку організацією, вона використовує його персонал і організаційно-технічні засоби.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БАНК РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА РОЗВИТКУ (ЄБРР) був створений у 1991 р. для фінансування малого і середнього бізнесу в країнах Центральної і Східної Європи. Капітал банку становить 20 млрд екю (або 22 млрд дол.). Євробанк існує для того, щоб "сприяти переходу до ринкової економіки, а також розвитку приватної підприємницької ініціативи в країнах Центральної, Східної Європи і СНД". Для досягнення цієї мети Банк фінансує певні проекти (причому тільки комерційне доцільні і прибуткові) у 26-ти країнах, що перебувають на різних рівнях цього переходу.
Головні інструменти фінансування: кредити (їх частка найвища - 78%), акціонерний капітал (21%, і ця частка постійно зростає) і банківські гарантії (1%). Мінімальна сума фінансування, що дається на проект - 5 млн екю (5,5 млн дол.) або 30-35% від загального обсягу необхідних ресурсів, хоча тут можливий і гнучкий підхід, якщо невеликий проект важливий для країни.
Кредити й інвестиції в акціонерний капітал проходять у вигляді проектів достатньо складний, а іноді й довгий шлях - від ідеї до рішення Ради директорів і підписання відповідних юридичних угод. Період проходження проекту в різних відділах банку може коливатися від 4-х місяців до кількох років. Перевіряється все - сам клієнт (наприклад, приватна компанія, що запропонувала банку профінансувати виробництво того або іншого товару), рахунки, результати аудиторських висновків, склад акціонерів, їх походження, знання компанією свого бізнесу, чітке обгрунтування майбутніх потоків готівки за проектом, очікуваний прибуток, погашення кредиту банку, чим він буде забезпечений тощо.
Відповідно до головного канону ЄБРР - Угоди акціонерів про створення - Банк зобов'язаний у кожній країні після закінченні 5-річного терміну з початку здійснення операції мати не менше 60% фінансування в приватному секторі і не більше 40 % - у державному. Якщо кредитується держава, то перевіряється її кредитоспроможність і відповідний сектор економіки. При перевірці з'ясовується, чи покривають тарифи витрати на виробництво, чи сприяє державна політика демонополізації в галузі, як проходять структурні реформи, як буде погашатися наданий підприємству під державну гарантію кредит (проте останнього не буде, якщо є підозра, що виплати здійснюватимуться з бюджету держави). Як міжнародна фінансова організація, Банк користується статусом преференційного кредитора, і у разі реструктуризації країною зовнішніх боргів офіційним кредиторам кредити ЄБРР не підлягають такій реструктуризації.
Успіх в одержанні кредитів гарантований, якщо, по-перше, буде запропонований інвестиційний проект, тобто проект, що потребує великих витрат. Банк не фінансує безпосередньо торговельні операції й оборотний капітал. По-друге, ресурси Банку обмежені: усього 22 млрд дол. на 26 країн і на кілька років. Тому, природно, відбувається жорсткий відбір. Спочатку з'ясовується, чи відповідає проект трьом основним принципам.
Значення проекту для переходу до ринкової економіки - це перший і головний принцип. Іншими словами, проект повинен сприяти створенню нових робочих місць, застосуванню прогресивних технологій (особливо енергозберігаючих або екологічно чистих), розвитку добросовісної конкуренції, реконструкції підприємств, застосуванню принципів сучасної корпоративної культури управління тощо.
Другий, не менш важливий, принцип - доповнення. Якщо в клієнта немає жодних можливостей одержати фінансування з приватних джерел (наприклад, у банків або інвесторів) або через високі ризики ці приватні джерела фінансування не зважуються самостійно вкладати кошти, то тоді Євробанк може взяти участь у фінансуванні.
Третій принцип - простий. Він стосується усіх без винятку проектів, навіть під державну гарантію - процедура визначення прибутковості проекту і повернення коштів повинна бути нескладною, причому сформульованою в різноманітних сценаріях, пропозиціях. Це - принцип здорової банківської справи.
При наданні кредитів ЄБРР враховуються також стратегії країн-членів. Кожні два роки Рада директорів переглядає стратегії по всіх 26-ти країнах із метою оцінювання прогресу в економічних реформах, з'ясовування проблем, що існують, попиту на послуги Банку і головне - де, у яких секторах фінансування проектів буде отримано найбільший ефект для країни.
Серед усіх міжнародних фінансових організацій в діяльності ЄБРР найбільш чітко виявлений екологічний аспект. Усі проекти проходять дуже жорстку експертизу у відповідному департаменті, і якщо виникає підозра щодо можливості заподіяння шкоди навколишньому середовищу, шанси таких проектів на одержання фінансової допомоги з боку ЄБРР низькі.
Євробанк також є мобілізатором додаткових джерел фінансування, наприклад комерційних банків і стратегічних інвесторів. У разі синдикованого кредитування приватного сектора (тобто участі в кредиті приватних банків) усі вони опиняються під парасолькою "преференційного кредитора" ЄБРР і тому охоче беруть участь у фінансуванні невідомих і ризикованих проектів у регіоні. У 1997 р. на кожний наданий Банком долар його партнери вклали ще 2 дол. спів-фінансування.
За період із 1991 до кінця 1997 р. Рада директорів ЄБРР затвердила 467 проектів на загальну суму більш ніж 15 млрд дол. Не всі затверджені проекти були підписані, тобто стали юридично затвердженими зобов'язаннями сторін, деякі були достроково погашені або анульовані. Загальна сума чистих зобов'язань Банку за підписаними проектами становила наприкінці 1997 р. 2,8 млрд дол.
Нині ЄБРР (з урахуванням зовнішньої мобілізації) "покриває" приблизно 5% інвестиційних потреб усіх країн регіону. В одних країнах Банк є єдиним джерелом довгострокового фінансування проектів реконструкції та розвитку, в інших - найбільшим інвестором і кредитором, і в усіх без винятку, і це головне, прагне досягти своїми жорстко відібраними проектами найвищого демонстраційного ефекту і зіграти роль піонера для приватних кредиторів та інвесторів.
Одним із найбільш дискусійних питань політики Банку є географічний розподіл коштів. Це досить складна проблема, оскільки процес реформ проходить нерівномірно. Ряд країн рухаються повільно (у тому числі Україна), інші - швидше (Польща), тому попит на послуги Банку неоднаковий. Хоча і не існує попередньо встановлених лімітів для країн, керівництвом ЄБРР у межах середньострокової стратегії й через інші, найчастіше непередбачені, чинники геополітичного характеру затверджуються деякі гнучкі орієнтири обсягів по групах країн. При цьому береться до уваги попит на послуги Банку в окремих країнах, що визначається насамперед перебігом реформ і приватизації, а також відповідністю інвестиційних проектів трьом зазначеним вище основним принципам.
Згідно із середньостроковою стратегією Банку на 1988- 2001 pp. розподіл коштів приблизно є таким: країни менше/ середньо розвинуті з погляду реформ можуть разом розраховувати на 40% щорічних зобов'язань Банку, більш розвинуті - на 30% і на стільки ж Росія. Іншими словами, за вказані три року менше і середньо розвинуті в плані реформ країни можуть одержати від ЄБРР 3,5 млрд дол. Очікуване пожвавлення реформ і повернення до економічного зростання у великих державах (Україна, Румунія), а також динамічна приватизація в "середніх" країнах обумовлять сплеск попиту на послуги Банку в цій групі країн, де передбачається сконцентрувати значні зусилля і ресурси.
Існує і Середньо/Центральна Європа, особлива "десятка", що претендує на участь у Європейському Союзі, де досить жорсткі умови інтеграції породили капіталомісткий сегмент попиту на капітал у транспортній інфраструктурі, екології, стандартизації тощо.
Тому сьогодні йде боротьба між представниками Росії, "середняків", США, Японії та інших віддалених від Європи акціонерів, з одного боку, і "десяткою" та представниками Європейського Союзу, з іншого.
У першу п'ятірку за сумарними проектними зобов'язаннями ЄБРР наприкінці 1997 р. входили: Росія - 3,4 млрд дол., Румунія - 1,4 млрд дол. Угорщина - 1,3 млрд, Польща - 1,29 млрд і Україна - 640 млн дол. Розбивка за секторами фінансування Банком проектів свідчить, що найбільшу питому вагу займає фінансовий сектор. Це так звані "оптові" операції, коли Банк передає для використання свої кредити, а також інвестиційні ресурси місцевим та іноземним посередникам, і прямі операції.
20 % загального обсягу коштів Банку припадає на транспортну сферу, включаючи кредит на модернізацію Ташкентського міжнародного аеропорту, і кредити на модернізацію системи аеронавігації в Україні. Далі йдуть виробництво, енергетика і зв'язок як найбільш значущі напрямки діяльності Банку. Серед інших галузей Банк приділяє значну увагу видобутку корисних копалин, торгівлі, туризму, сільському господарству і комунальним послугам.
Діяльність міжнародних фінансових організацій набуває дедалі більшого значення і для України. Вона сприяє переходу економіки до ринкових відносин, стабілізації й економічному прогресу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА:
Міжнародний банк реконструкції та розвитку; Міжнародна фінансова корпорація (МФК); Багатостороннє агентство гарантій інвестицій (БАГІ); Міжнародний валютний фонд (МВФ); Міжнародна асоціація розвитку (МАР); Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР); Світовий банк; Рада управляючих; Рада директорів; акції капіталу; передбачений фінансовий менеджмент; позики Банку; портфель проектів; інвестори; кредитодавці; ААА; страхування інвестицій; конвертованість валюти; експропріація.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:
1. Які функції Світового банку, які підрозділи входять до нього?
2. Міжнародний банк реконструкції і розвитку: мета створення, напрямок допомоги, проекти і політика.
3. Міжнародна фінансова корпорація: загальна характеристика, напрямок діяльності.
4. Як відбувається мобілізація ресурсів Міжнародної фінансової корпорації, які напрямки їх використання?
5. Як організована система управління Світового банку?
6. Багатостороннє агентство гарантій інвестицій: мета створення, напрямок діяльності, страхування ризику, політика і консультаційні служби, інформація.
7. Міжнародний валютний фонд: мета створення, напрямки діяльності, умови і практика надання позик.
8. Європейський банк реконструкції та розвитку: мета створення, напрямки діяльності, умови фінансування та здійснення проектів.
9. Міжнародні фінансові організації та їх взаємовідносини з країнами з перехідною ринковою економікою.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Международные экономические организации: Справочник / Пер. с нем. / Х.А.Шерплер и до - М., 1999.
2. Международные экономические отношения: Учебник / Авдокушин Е. Ф. и др. - М., 1999.
3. Международные экономические отношения: Учебник / В. Е. Рыбалкин, Ю. А. Щербанин, Л. В. Балдин и др.; под ред. В. Е. Рыбалкина. - М., 1999.
4. Международные экономические отношения: Учебник / Е. Ф. Жуков, Т. И. Капаева, Л. Т. Литвиненко и др.; под ред. Е. Ф. Жукова. - М., 1999.
5. Мировая экономика: Учебник / Под ред. А. С. Булатова. - М., 1999.
6. Финансирование с ЕБРР: Справочник. - Лондон-ЕБРР, 1998.
7. MOODY'S. Industrial Manual 1995. Vol. 1-2.
8. MOODY'S. International Manual 1995. Vol. 1-2.
9. Statistical Yearbook. - 1999.
10. Trade and Development Report. __ 1999.
11. Who owns Whom. 1995. Vol. 1-4. 12. World Industrial Outlook. - 1995.