Библиотека Воеводина ... Управління зовнішньоекономічною діяльністю / за ред. А.І. Кредісова ... реферати курсова робота диплом бакалаврська курсова економіка реферат фінанси дипломна робота бізнес політекономія економікс суд юриспруденція опт право маркетинг брендінг література бібліотека книжки студент реферат підручник теорія інвестиції менеджмент управління підприємництво підприємство реклама міжнародна словник енциклопедія історія ЗЕД тнк корпорація концерн консорціум аудит страхування біржа гроші кредит збут ресторан паблік рілейшнз public relations PR персонал фірма компанія безкоштовно free фокус-группа focus-groups дослідження ринку архів журнал стаття аналіз коментарі

  Библиотека Воеводина ... Главная страница    "Управління зовнішньоекономічною діяльністю" / за ред. А.І. Кредісова


 

Тексты принадлежат их владельцам и размещены на сайте для ознакомления

Розділ 3. Організації у сфері міжнародної торгівлі
1. Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ)
ГАТТ як міжнародна організація
2. Зміст роботи Генеральної угоди про тарифи і торгівлю
Торгівля без дискримінації
Захист через тарифи
Стійка основа торгівлі
Сприяння справедливій конкуренції
Кількісні обмеження імпорту
"Винятки": можливості дій у надзвичайних обставинах
Регіональні торговельні домовленості
Як працює ГАТТ
Урегулювання торговельних спорів
Спостереження за національною торговельною політикою
Приєднання до ГАТТ
Секретаріат ГАТТ
Торговельні раунди переговорів
Другий раунд торговельних переговорів
Третій раунд переговорів
Четвертий раунд переговорів
П'ятий раунд
Раунд Кеннеді
Токійський раунд
Уругвайський раунд
Стислий огляд Генеральної угоди про тарифи і торгівлю
3. Всесвітня торговельна організація (ВТО)
Сфери національної політики, що підпадають під правила ВТО
Сутність правил ВТО
Чого правила ВТО не вимагають

Розділ 3
Організації у сфері міжнародної торгівлі

1. ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА ПРО ТАРИФИ І ТОРГІВЛЮ (ГАТТ)
наверх
Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ) є багатостороннім обов'язковим договором, що складається з чотирьох частин. У першій (ст. І "Загальний режим найбільшого сприяння нації" і ст. II "Списки поступок") містяться положення про безумовний режим найбільшого сприяння у взаємних торговельних поступках. Друга частина (статті III - XXIII) містить норми, що регулюють торговельно-політичний режим взаємної торгівлі між країнами-учасницями. Третя частина (статті XXIV - XXXV) здебільшого стосується процедурних питань, пов'язаних із застосуванням Угоди. У четвертій (статті XXXVI - XXXVIII) регулюються умови участі країн, що розвиваються.
ГАТТ виконує такі функції:
1) діє як комплекс узгоджених на багатосторонній основі "правил поведінки в торгівлі";
2) виконує роль форуму для торговельних переговорів, спрямованих на лібералізацію торгівлі і забезпечення її більшої передбачуваності через відкриття національних ринків або зміцнення і розширення самих правил;
3) виконує роль міжнародного "суду", що дає змогу урядам тієї або іншої країни розв'язати суперечності з іншими країнами - членами ГАТТ.
ГАТТ ЯК МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ. ГАТТ було створено в 1946 р. на тимчасовій основі. Головною метою була підготовка проекту статуту Всесвітньої торговельної організації (ВТО), що мала стати спеціалізованим органом ООН. Статут повинен був містити положення, що регулюють питання світової торгівлі, зайнятості населення, обмежувальної ділової практики, міжнародних інвестицій, послуг тощо.
У 1946 р. почалися переговори з тарифних проблем із метою ліквідації протекціоністських заходів, упроваджених на початку 30-х років під час "Великої депресії". Результатом першого раунду переговорів стало прийняття 45 тис. тарифних поступок, що стосувалися більш як 1/5 світової торгівлі або загальної її суми в розмірі 10 млрд дол. Досягнення цього результату стало можливим завдяки тому, що учасники переговорів застосовували деякі правила, закладені в проект ВТО. Ці правила і торговельні поступки стали відомі як Генеральна угода про тарифи і торгівлю.
30 жовтня 1947 р. у Женеві 23 країни - засновниці ГАТТ підписали Угоду, у якій зафіксували тарифні поступки, узгоджені на перших багатосторонніх торговельних переговорах, а також цілу серію правил, розроблених для захисту цих поступок від негативного впливу обмежувальних заходів у торгівлі. 1 січня 1948 р. Генеральна угода про тарифи і торгівлю набрала чинності.
У 1948 р. на Конференції ООН з торгівлі і зайнятості був узгоджений Статут ВТО, проте процес його ратифікації зволікався, а потім узагалі став неможливим у зв'язку з відмовою США зробити це. У результаті, незважаючи на тимчасовий характер діяльності ГАТТ, вона залишається, по суті, єдиним унікальним багатостороннім механізмом регулювання міжнародної торгівлі.
Практична робота ГАТТ здійснюється з допомогою серії багатосторонніх торговельних переговорів, або торговельних раундів. В основі їх лежить пакетний метод, що має низку переваг.
По-перше, учасники переговорів можуть досягати успіхів з широкого кола проблем.
По-друге, поступки, на котрі важко було б піти окремо, набагато легше зробити в рамках пакета.
По-третє, країни, що розвиваються, як менш потужна економічна сторона мають більше шансів впливати на багатосторонню систему в контексті раунду, ніж у разі двосторонніх переговорів із найбільшими торговельними державами. І, нарешті, у рамках глобального підходу зростає можливість проведення загальної реформи в деяких політичних сферах світової торгівлі.

2. ЗМІСТ РОБОТИ ГЕНЕРАЛЬНОЇ УГОДИ ПРО ТАРИФИ І ТОРГІВЛЮ
наверх
Діяльність ГАТТ будується згідно з певними принципами, основними серед яких є такі.
ТОРГІВЛЯ БЕЗ ДИСКРИМІНАЦІЇ. Цей принцип, що випливає з широко відомого застереження про "режим найбільшого сприяння", полягає в тому, що торгівля повинна здійснюватися на недискримінаційній основі. Всі сторони, що домовляються (договірний характер ГАТТ настільки важливий, що її члени називаються Договірними Сторонами), зобов'язані надавати одна одній такі самі сприятливі умови щодо митних зборів на імпорт і експорт, як і ті, що вони надають якійсь іншій країні. Інакше кажучи, кожна країна не повинна надавати іншій країні особливих торговельних переваг або застосовувати стосовно неї дискримінаційний підхід. Усі рівні й усі користуються перевагами, що виникають унаслідок певного зниження торговельних бар'єрів. Винятки із загальних правил можливі лише в деяких особливих випадках.
Ще одна стаття, що стосується питання недискримінації, вимагає, щоб товарам після їх надходження на ринок надавався не менш сприятливий режим, ніж аналогічним товарам, виробленим у самій країні. Це називається "національним режимом".
ЗАХИСТ ЧЕРЕЗ ТАРИФИ. ГАТТ не забороняє захисту національної промисловості. Проте інший принцип передбачає, що такий захист має базуватися загалом на митних зборах, а не на інших комерційних заходах. Для цього необхідно чітко визначити обсяг захисту і звести до мінімуму пов'язане з ним викривлення в торгівлі.
СТІЙКА ОСНОВА ТОРГІВЛІ. Стійка і передбачена основа торгівлі забезпечується, зокрема, "обов'язковістю" тарифних рівнів, узгоджених договірними сторонами. Ці обов'язкові правила зазначені для кожної країни в тарифних таблицях, що становлять невід'ємну частину Генеральної угоди. Існує положення про можливість перегляду консолідованих тарифів, проте встановленню більш високих тарифів заважає вимога про компенсацію будь-якого підвищення.
СПРИЯННЯ СПРАВЕДЛИВІЙ КОНКУРЕНЦІЇ. ГАТТ у жодному разі не є "організацією вільної торгівлі", як її іноді називають, оскільки у певних випадках вона допускає зміну тарифів і застосування інших засобів захисту. Ця організація переважно займається питаннями відкритої, справедливої і вільної конкуренції. Так, значна частина діяльності ГАТТ стосується проблем субсидій і демпінгу.
КІЛЬКІСНІ ОБМЕЖЕННЯ ІМПОРТУ. Загальна заборона кількісних обмежень є основним положенням ГАТТ. Воно було розроблене тоді, коли подібні обмеження застосовувалися досить часто і були, мабуть, головною перешкодою в розвитку світової торгівлі. На сучасному етапі кількісні обмеження в розвинутих країнах менш поширені. Проте вони застосовуються в торгівлі сільськогосподарськими товарами, текстилем, сталлю і деякими іншими товарами, більшість з яких становлять експортний інтерес країн, що розвиваються.
Головним винятком із загальних правил ГАТТ щодо кількісних обмежень є дозвіл застосовувати їх на випадок труднощів із платіжними балансами. Проте навіть у цьому разі обмеження не можуть бути більш значними, ніж цього вимагає захист платіжного балансу. Вони повинні поступово скорочуватися і скасовуватися в міру зникнення потреби в них.
У межах ГАТТ регулярно проводяться консультації з країнами, що розвиваються, під час яких установлюються або посилюються імпортні обмеження залежно від стану платіжного балансу. У разі, коли дозволяється використовувати кількісні обмеження, вони повинні застосовуватися на недискримінаційній основі.
"ВИНЯТКИ": МОЖЛИВОСТІ ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ ОБСТАВИНАХ. Відповідними статтями ГАТТ передбачена процедура "винятків", спираючись на котрі будь-яка країна може просити скасувати конкретні зобов'язання в рамках ГАТТ, якщо це обґрунтовано її економічними, торговельними обставинами.
Іноді уряди окремих країн доходять висновку, що в них немає іншого виходу, крім як забезпечити тимчасовий захист національної промисловості від імпорту. Правило так званого "захисного застереження" ГАТТ (ст. XI) передбачає подібні дії у разі чітко визначених обставин. Договірна сторона може встановити обмеження на імпорт або тимчасово анулювати тарифні поступки щодо товарів, які імпортуються у великій кількості і завдають або можуть завдати збитків конкуруючим вітчизняним виробникам продуктів.
РЕГІОНАЛЬНІ ТОРГОВЕЛЬНІ ДОМОВЛЕНОСТІ. У міжнародній торговельній практиці застосовуються торговельні домовленості, у межах яких група країн погоджується ліквідувати або зменшити бар'єри, пов'язані з імпортом з однієї країни в іншу.
У статті XXIV Генеральної угоди визначається важливість тісної інтеграції національних економік шляхом більш вільної торгівлі. Саме тому такі домовленості допускаються як виняток із загальних правил режиму найбільшого сприяння за умови дотримання деяких жорстких критеріїв. Ці правила передбачають, що подібні домовленості повинні сприяти торгівлі між заінтересованими країнами, не створюючи при цьому бар'єрів для торгівлі з зовнішнім світом. Проте регіональна інтеграція повинна доповнювати багатосторонню торговельну систему, а не загрожувати їй.
Таким чином, головна мета Угоди - повна лібералізація торгівлі, включаючи і ліквідацію нетарифних обмежень. Основним інструментом досягнення цієї мети і реалізації принципів ГАТТ стають багатосторонні переговори.
Значна частина статей Угоди присвячена використанню засобів, які ГАТТ може застосовувати в процесі реалізації своєї торговельної політики: податки, субсидії, антидемпінгові і компенсаційні митні збори, обмеження. Крім того, регулюються питання, пов'язані з державною монополією, участю державних підприємств у торгівлі тощо. Передбачаються також захисні застереження і консультації для врегулювання спорів між сторонами.
Положення першої, третьої і четвертої частин Генеральної угоди мають обов'язковий характер, а частини другої - у тих межах, що не суперечать національному законодавству країни-учасниці.
ЯК ПРАЦЮЄ ГАТТ. Діяльність ГАТТ здійснюється представниками урядів - договірними сторонами. Водночас, по суті, вона пов'язана з щоденною промисловою і комерційною діяльністю. Торговельна політика і переговорні позиції формуються в столицях країн-учасниць, причому приватні фірми, комерційні організації, а також виробники й інші групи, що вдаються до лобіювання, роблять значний консультативний внесок.
Більшість країн мають дипломатичні місії в Женеві, як правило, очолювані спеціальним послом при ГАТТ. Офіційні співробітники місій беруть участь у роботі численних переговорних і адміністративних органів у штаб-квартирі ГАТТ. Іноді безпосередньо зі столиць направляються експерти, з тим щоб викласти позиції урядів з тих чи інших проблем. В окремих випадках проводяться наради на рівні міністрів.
Вищим органом ГАТТ є сесії договірних сторін, що проводяться щорічно. У період між сесіями поточні і термінові питання вирішуються Радою представників. Рада засідає до дев'яти разів на рік. До порядку денного вносяться різні питання, зокрема ті, що стосуються двосторонніх торговельних спорів, приєднання нових членів, виключення зі складу ГАТТ тощо. Рада заслуховує доповіді робочих органів та ін.
Основні постійні комітети ГАТТ розробляють конкретні угоди відповідно до Токійського раунду; розглядають питання, котрі становлять особливий інтерес для країн, що розвиваються; вивчають положення в країнах, які використовують торговельні обмеження для захисту свого платіжного балансу; розглядають питання тарифів і бюджету ГАТТ тощо.
Для вирішення поточних проблем створюються робочі комісії: для розгляду заяв про приєднання до ГАТТ; для перевірки відповідності підготовлених ГАТТ угод зобов'язанням за ГАТТ; для розгляду питань, з яких договірні сторони можуть у майбутньому прийняти загальні рішення та ін. Крім того, Рада й інші органи можуть створювати групи для підготовки рішень щодо торговельних спорів.
Рішення ГАТТ, як правило, ухвалюються на основі консенсусу, а не голосуванням. Голосування проводиться дуже рідко, причому кожна договірна сторона має один голос, і рішення приймаються простою більшістю. В окремих випадках, наприклад для одержання дозволу не виконувати ті або інші зобов'язання за Генеральною угодою, потрібна наявність кворуму більшістю в дві третини голосів.
УРЕГУЛЮВАННЯ ТОРГОВЕЛЬНИХ СПОРІВ. Фундаментальне значення в роботі ГАТТ мають консультації, примирення, урегулювання спорів. Як великі, так і малі країни можуть звертатися в ГАТТ із проханням про справедливе вирішення спорів, якщо вони вважають, що їхні права за Генеральною угодою порушуються або підриваються іншими членами. Така система закладена в статтях XXII і XXIII Генеральної угоди. У цих статтях значна увага приділяється двостороннім консультаціям як першому кроку до врегулювання спорів. На практиці більшість спорів вирішується саме на етапі двосторонніх консультацій. Проте у разі неможливості вирішення їх на двосторонній основі можуть бути використані послуги спеціальних груп ГАТТ.
Група, як правило, складається з трьох експертів із країн, що не мають власних інтересів щодо даної проблеми. Вони діють як своєрідний суд, вислуховуючи обидві договірні сторони і думку заінтересованих сторін. Рішення ухвалюється на основі інтерпретації самої Генеральної угоди і прецедентів.
Запропонована Раді доповідь містить висновки по суті проблеми, а її підсумкові пункти - рекомендації. Якщо Рада підтверджує доповідь групи, а це зазвичай робиться на основі консенсусу, то заінтересовані сторони зобов'язані діяти відповідно до її висновків і рекомендацій.
Якщо сторона, що є порушником Угоди, не виконує рекомендацій, то потерпіла сторона може вимагати в членів ГАТТ дозволу на застосування відповідних заходів. На практиці був тільки один випадок, коли було визнано необхідним вирішити проблему, вживши певних заходів.
Сьогодні групи ГАТТ розглядають щорічно до 12 заяв. Як правило, розгляд відбувається протягом 12 місяців, причому половину витраченого часу - це робота самої групи, а друга половина - процедури Ради і консультації з участю сторін у спорі. Заяви розглядаються значно швидше у разі застосування більш спрощеної системи, що була застосована після проведення середньотермінового огляду Уругвайського раунду.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА НАЦІОНАЛЬНОЮ ТОРГОВЕЛЬНОЮ ПОЛІТИКОЮ. ГАТТ не в змозі враховувати всі дії, закони або положення своїх членів. Проте спостереження за національною торговельною політикою є надзвичайно важливим видом діяльності.
У більшості угод у рамках ГАТТ містяться положення, що вимагають, наприклад, розгляду відповідними комітетами ГАТТ нових антидемпінгових або компенсаційних законів, нових технічних стандартів, що стосуються торгівлі, нових імпортних ліцензійних угод або результатів міжнародних тендерів на контракти щодо державних закупок.
Іноді органи ГАТТ вивчають торговельні заходи промислове розвинутих країн, що впливають на експорт країн, що розвиваються; на стан їх платіжного балансу, а також торговельні обмеження на текстиль і одяг, установлені відповідно до Угоди на різні види волокон. Рішеннями Ради створюються спеціальні групи з вивчення нових угод із питань вільної торгівлі, а також торговельної політики країн, що приєдналися до ГАТТ.
Найважливішою подією в спостережній діяльності ГАТТ є введення з середини 1989 р. спеціального Механізму огляду торговельної політики. Цей Механізм створив основу для першого всеохоплюючого розгляду членами ГАТТ торговельної і суміжної політики окремих країн. Його мета полягає у збільшенні транспарентності торговельної політики і практики, з тим щоб поліпшити якість громадських обговорень цих питань і забезпечити створення багатосторонньої торговельної системи в цілому.
Огляди проводяться на регулярній основі. Огляди Європейського союзу, США, Японії і Канади - чотирьох лідерів світової торгівлі - проводяться раз у два роки, а інших договірних сторін - раз у чотири або шість років.
Розгляди проводяться Радою ГАТТ на основі двох доповідей. Одна доповідь готується урядом країни, а друга - Секретаріатом ГАТТ. Надалі ці доповіді, а також висновки засідання Ради публікуються, і їх можна одержати безпосередньо в Секретаріаті або через акредитованих ГАТТ агентів у справах продажу. Протягом двох років були проведені огляди 16 країн, включаючи всіх лідерів світової торгівлі.
ПРИЄДНАННЯ ДО ГАТТ. Звичайний шлях приєднання до ГАТТ пов'язаний із тривалим процесом розгляду й обговорення документів. Після одержання Радою ГАТТ офіційної заяви з проханням про приєднання Рада приймає рішення про створення робочої групи. Останній доручається проведення аналізу поточної торговельної і пов'язаної з торгівлею політики країни, що подала заяву; розглядаються можливі напрямки політики цієї країни на перспективу, особливо у випадках проведення економічних реформ, і обговорюються умови висновків протоколу про приєднання.
Аналіз торговельної політики проводить спеціальна робоча група на основі меморандуму, що його готує країна, яка подає заяву. Потім переговори щодо приєднання готуються у двох напрямках. Робоча група концентрується на визначенні основних умов приєднання, котрі іноді включають зобов'язання щодо загальної лібералізації політики в межах установлених термінів.
Крім того, країна, що подала заяву, проводить двосторонні переговори з іншими договірними сторонами стосовно тарифних та інших поступок, що ввійдуть у список до протоколу про приєднання. Саме в межах цього процесу визначаються конкретні вигоди, що одержать інші країни - члени ГАТТ від нового члена, і досягається баланс прав і зобов'язань.
Обидва ці аспекти відбиваються у доповіді, котру робоча група подає Раді. Потім умови, ухвалені Радою, ставляться на голосування, і питання вважається вирішеним у тому разі, якщо дві третини країн-учасниць проголосують позитивно. Після цього країна, що приєдналася, може підписати протокол, і приєднання підтверджується через 30 днів, якщо не потрібна процедура ратифікації.
Інша, спрощена процедура приєднання застосовується відносно країн, що розвиваються.
СЕКРЕТАРІАТ ГАТТ. До Секретаріату ГАТТ входить приблизно 400 осіб. Місцезнаходження - Женева (Швейцарія). Його очолює Генеральний директор. Секретаріат обслуговує постійні органи ГАТТ, а також сприяє технічній допомозі країнам, що розвиваються. Спеціалісти у сфері економіки і статистики аналізують показники торгівлі і торговельну політику, а юридичний персонал надає допомогу у вирішенні торговельних спорів, пов'язаних з інтерпретацією правил і прецедентів ГАТТ. Бюджет ГАТТ становить біля 75 млн швейцарських франків, причому країни-члени роблять свої внески відповідно до їх часток у світовому обсязі торгівлі товарами.
ТОРГОВЕЛЬНІ РАУНДИ ПЕРЕГОВОРІВ. Більшість початкових торговельних раундів стосувалися переважно скорочення тарифів.
ДРУГИЙ РАУНД ТОРГОВЕЛЬНИХ ПЕРЕГОВОРІВ відбувся в м. Ансі (Франція), у ході якого договірні сторони ухвалили біля 5000 тарифних поступок. На цій сесії до 27-ми країн, що є засновниками ГАТТ, приєдналися ще десять країн.
ТРЕТІЙ РАУНД ПЕРЕГОВОРІВ проходив із вересня 1950 р. по квітень 1951 р. На ньому було змінено 8700 тарифних поступок і знижені тарифи майже на 25% порівняно з 1948 р. Ще чотири країни приєдналися до ГАТТ. Саме на цій сесії США офіційно оголосили про те, що Хартія МТО не буде офіційно передана для ратифікації Конгресом США, що практично означало неможливість існування нової світової торговельної організації.
ЧЕТВЕРТИЙ РАУНД ПЕРЕГОВОРІВ завершився в травні 1956 р. у Женеві. Його результатом стало те, що загальна сума, отримана від зниження тарифів, досягла 2,5 млрд дол.
У жовтні 1958 р. ГАТТ опублікувала дослідження "Напрямки міжнародної торгівлі", або "Звіт Хаберлера , названий на честь професора Готфріда Хаберлера, голови групи експертів, що складається з відомих економістів. Звіт описував основні напрямки роботи ГАТТ. Відповідно до рекомендацій було створено три комітети ГАТТ: Комітет І - організації і проведення подальших конференцій з обговорення тарифів; Комітет II - для перегляду сільськогосподарської політики урядів - членів ГАТТ і Комітет III - для вирішення проблем торгівлі, з якими зіштовхуються країни, що розвиваються.
П'ЯТИЙ РАУНД відкрився у вересні 1960 р. Він поділявся на дві фази: перша стосувалася переговорів із країнами - членами ЄЕС із питань створення єдиного переліку поступок для Співдружності, пов'язаних з її загальними зовнішніми тарифами; друга фаза - подальший спільний раунд переговорів щодо тарифів. Раунд був названий на честь заступника Держсекретаря США Дугласа Ділона, котрий запропонував ці переговори. Раунд закінчився в червні 1962 р. Результатом цього раунду стали 4400 тарифних поступок, що оцінювалися в 4,9 млрд дол.
Зустріччю на рівні міністрів у межах Комітету з торговельних переговорів формально відкрився в травні 1964 р.
РАУНД КЕННЕДІ. У липні 1967 р. Підсумковий акт раунду підписали біля 50 країн, що брали в ньому участь. Загалом на них припадає 75% світової торгівлі. На початку переговорів їх учасники керувалися підходом "товар за товар". Цей підхід використовувався в попередніх раундах за лінійного методу зниження тарифів на промислові товари. Робоча гіпотеза про 50%-ні межі зниження тарифів була досягнута в багатьох галузях. Поступки охопили загальний обсяг торгівлі в розмірі 40 млрд дол. Окремі угоди були досягнуті щодо зернових, хімічних продуктів, а також з питань антидемпінгового кодексу.
ТОКІЙСЬКИЙ РАУНД відкрився нарадою на рівні міністрів у столиці Японії у вересні 1973 р. і закінчився в листопаді 1979 р. У ході раунду було прийнято найбільший пакет тарифних поступок, а також підготовлено низку нових угод з нетарифних заходів та удосконалення правових рамок ГАТТ.
Близько 100 країн взяли участь в обговоренні обов'язкових положень угод, що охоплювали тарифні і нетарифні заходи; обмінялися поступками і зобов'язаннями, що становили у світовій торгівлі біля 300 млрд дол. У результаті таких поступок середньорічний тариф на готову продукцію дев'яти найбільш значних світових промислових ринків знизився на 34%.
Це зниження відбувалося у такий спосіб, що найвищі тарифи скорочувалися більшою мірою, ніж найменші. Розвинуті країни знизили тарифи, а також інші бар'єри, що впливають на торгівлю тропічними товарами: кавою, чаєм, какао, спеціями й іншими сировинними напівфабрикатами і готовими виробами, що становлять найбільший інтерес для країн, що розвиваються. Багато цих країн зробили поступки стосовно свого власного імпорту.
За угодою про нетарифні бар'єри в одних випадках удалося вийти на нові рішення, а в інших - інтерпретувати або роз'яснити чинні положення ГАТТ. Зокрема, були узгоджені правила, відповідно до яких заохочується міжнародна конкуренція стосовно контрактів на купівлю, запропонованих урядами і різними суспільними органами; розробляються положення про використання технічних стандартів систем сертифікації й апробації торговельних бар'єрів; забезпечуються умови для того, щоб процедури ліцензування імпорту самі по собі не обмежували торгівлю; створюється справедлива, однозначна і нейтральна система оцінювання товарів для митних цілей.
Нова угода про субсидії і компенсаційні заходи додала деякі положення до тих, що вже існували в Генеральній угоді, і забезпечила подальший перегляд антидемпінгового кодексу ГАТТ.
Було підписано дві угоди, що стосувалися сільськогосподарської продукції, зокрема щодо м'ясних і молочних продуктів, а в межах Токійського раунду було розроблено "кодекс", що забезпечує лібералізацію торгівлі літаками цивільної авіації.
Крім того, було розроблено низку угод, у тому числі угода, що створює правову основу преференційних домовленостей в інтересах країн, що розвиваються, і угода, у рамках якої були кодифіковані і поліпшені процедури ГАТТ з урегулювання суперечностей.
У вересні 1986 р. було досягнуто згоди про початок УРУГВАЙСЬКОГО РАУНДУ багатосторонніх тарифних переговорів. Це рішення було прийнято на зустрічі міністрів торгівлі в Пунта-дель-Есте (Уругвай) і стало певною мірою кульмінаційним пунктом роботи, розпочатої після попередньої наради ГАТТ на рівні міністрів у листопаді 1982 р. у Женеві.
У Пунта-дель-Есте міністри прийняли Декларацію, що являє собою єдиний політичний документ, який складається з двох частин.
Перша частина належить до переговорів щодо торгівлі товарами. У ній мова йде про завдання подальшої лібералізації і розширення світової торгівлі, зміцнення ролі ГАТТ й удосконалення багатосторонньої торговельної системи, підвищення сприйнятливості ГАТТ до змін міжнародного економічного середовища і заохочення співробітництва в зміцненні взаємозв'язків між торгівлею й іншими напрямками економічної політики, що відбиваються на зростанні і розвитку.
У другому розділі розкривається мета нового комплексу правил стосовно торгівлі послугами.
У грудні 1988 р. у Монреалі (Канада) відбулася нарада на рівні міністрів у рамках Комітету з торговельних переговорів з питання середньострокового огляду. В 11 із 15 переговорних проблем були досягнуті домовленості про подальше проведення Раунду. Міністри також досягли домовленостей з пакету поступок щодо тропічних продуктів, з низки заходів, що стосуються упорядкування системи врегулювання спорів і нового механізму огляду торговельної політики, у межах якого торговельна політика окремих договірних сторін ГАТТ підлягає постійній або регулярній оцінці.
Усі ці положення на тимчасовій основі були прийняті в 1989 р. У квітні 1989 р. Комітет з торговельних переговорів провів нараду в Женеві, на якій вдалося укласти середньострокові угоди з решти чотирьох переговорних проблем: сільське господарство; захисні застереження; текстиль і одяг; інтелектуальна власність.
Передбачалося, що Раунд закінчиться нарадою на рівні міністрів у рамках Комітету з торговельних переговорів у грудні 1990 р. у Брюсселі. Проте виявилося неможливим досягти домовленостей про зобов'язання щодо скорочення державної фінансової підтримки й обмежень до доступу на ринки в галузі сільськогосподарського виробництва. Тому було прийнято рішення про продовження Уругвайського раунду.
Значний внесок в успішне завершення Уругвайського раунду було зроблено під час Токійської зустрічі країн "Великої сімки" улітку 1994 р. Принципові домовленості, досягнуті на цій зустрічі країнами "чотирикутника" (США, Японія, Європейське Співтовариство, Канада), створили об'єктивні передумови для успішного завершення раунду. По-перше, сторони домовилися про зменшення на 1/3 тарифів на більшість промислових товарів (середньозважений імпортний тариф, застосовуваний країнами - членами ГАТТ, становить 4,7%). По-друге, досягнута домовленість про скорочення на 50% тарифів на більш "вразливі" товари (вироби зі скла, текстилю). По-третє, запропоновано взагалі не застосовувати тарифи щодо продукції сталеливарної, фармацевтичної і деяких інших галузей виробництва. Головним результатом зустрічі "Великої сімки" було ухвалення рішення про необхідність використання всіх необхідних зусиль для закінчення Уругвайського раунду до 15 грудня 1994 р.
З 11 по 16 квітня в місті Марракеш (Марокко) на рівні міністрів закордонних справ, економіки, торгівлі проходила міжнародна конференція за результатами Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів, у роботі якої взяли участь представники біля 140 країн і більш ніж 30 найважливіших міжнародних організацій. Відбулося підписання 22 міжнародних конвенцій і угод. До найважливішого можна віднести: Договір про створення Всесвітньої торговельної організації (ВТО), ГАТТ 1994, Угода про сільське господарство, Угода про торговельні аспекти, що стосуються інвестицій, послуг, інтелектуальної власності та ін.
СТИСЛИЙ ОГЛЯД ГЕНЕРАЛЬНОЇ УГОДИ ПРО ТАРИФИ І ТОРГІВЛЮ. Генеральна Угода включає 38 статей.
Перша частина.
Стаття І - основна частина, що гарантує всім членам режим найбільшого сприяння.
Стаття II - забезпечує фактичне скорочення тарифів, узгоджених у рамках ГАТТ. Вони наводяться в списках, що додаються і є консолідованими, тобто становлять частину самої Угоди.
Друга частина.
Генеральна угода діє "на тимчасовій основі". Кожний член зобов'язаний застосовувати правила, що містяться в Другій частині "у найбільш повному обсязі відповідно до його власного законодавства, що існувало в момент вступу в ГАТТ".
Стаття III - забороняє внутрішню політику й інші внутрішні заходи, що є дискримінаційними щодо імпорту.
Статті IV-X стосуються таких проблем:
IV - кінофільми,
V - свобода транзиту,
VI - антидемпінгові і компенсаційні мита,
VII - оцінювання товарів щодо мита,
VIII - збори і формальності,
IX - відомості про походження,
X - публікація і застосування правил торгівлі. Перелічені статті IV-X є "технічними статтями", спрямованими на запобігання можливим змінам тарифів або на встановлення контролю над ними.
Статті XI-XIV стосуються кількісних обмежень:
XI - загальна їх заборона.
XII - можливості застосування обмежень у зв'язку з труднощами платіжного балансу.
XIII - вимога їх недискримінаційного застосування, за винятком випадків, зазначених у Статті XIV.
Стаття XV присвячена співробітництву ГАТТ із Міжнародним валютним фондом.
Стаття XVI містить заклик до ліквідації експортних субсидій.
Стаття XVII містить вимогу до державних торговельних підприємств не припускати дискримінації у своїй зовнішній торгівлі.
Стаття XVIII визнає, що країнам, які розвиваються, може бути потрібна гнучкість у встановленні тарифів і що вони можуть застосовувати деякі кількісні обмеження для заощадження іноземної валюти з метою задоволення потреб розвитку.
Стаття XIX указує на випадки, коли можуть бути прийняті надзвичайні заходи стосовно імпорту, що завдає збитків вітчизняним виробникам.
Статті XX-XXI містять, відповідно, загальні вилучення і винятки в інтересах безпеки.
Стаття XXII присвячена консультаціям.
Стаття XXIII - урегулювання спорів.
Третя частина.
Стаття XXIV містить положення, що регулюють використання митних союзів і зон вільної торгівлі як винятку з правил про режим найбільшого сприяння.
Стаття XXV забезпечує основу для дій урядів країн-членів. Саме відповідно до цієї статті відбуваються вилучення.
Статті XXVI-XXXV містять правила функціонування ГАТІ'. У них розглядаються такі питання, як прийняття і набрання чинності (XXVI); одержання тарифних поступок від колишніх членів (XXVII); правила ведення переговорів щодо тарифів і зміна тарифних списків (XXVIII); взаємовідносини між ГАТТ і Гаванським статутом (XXIX); поправки до Угоди (XXX); вихід із ГАТТ (XXXI); визначення "Договірних сторін" (членів) (XXXII); приєднання до ГАТТ (XXXIII); додаток до Угоди (XXXIV) і незастосування ГАТТ окремими учасниками (XXXV).
Четверта частина.
Статті XXXVI, XXXVII, XXXVIII були додані в 1965 р. і присвячені особливим проблемам країн, що розвиваються. У статті XXXVI викладені принципи і мета ГАТТ щодо задоволення потреб цих країн. У статті XXXVII містяться зобов'язання, узяті членами ГАТТ для розв'язання цього завдання, а стаття XXXVIII повинна забезпечити основу для їхніх спільних дій.

3. ВСЕСВІТНЯ ТОРГОВЕЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ (ВТО)
наверх
Всесвітня торговельна організація "зв'язує нації для того, щоб глобальними спільними зусиллями підняти добробут і встановити добрі стосунки через чесну і відкриту торгівлю".
Всесвітня торговельна організація створена 1 січня 1995 р. Це дає можливість керуватися новими правилами торгівлі, узгодженими в Уругвайському раунді, що набрали чинності в той самий день. Досягнуті в результаті семирічних переговорів між 120 державами правила встановлюють букву закону в міжнародній торгівлі, що для товарів і послуг загалом становить біля 5 млрд дол. щорічно.
Завдяки угодам у рамках ВТО очікується, що світовий прибуток буде збільшуватися більш ніж на 500 млн дол. щорічно до 2005 р. Річне зростання торгівлі щорічно підвищуватиметься на одну чверть. ВТО постійно перевіряє торговельні режими окремих країн. У її різних органах країни-члени можуть підтримати або не підтримати заходів інших членів, що можуть призвести до конфліктів у торгівлі. ВТО з самого початку цих конфліктів пропонує кілька механізмів узгодження з метою прийняття взаємоузгоджених рішень. Члени Організації також одержують інформацію щодо різних торговельних заходів і статистики, яка ведеться у ВТО на основі великої бази даних.
Торговельні спори, які неможливо розв'язати шляхом двосторонніх переговорів, вирішуються "судом" ВТО. Створені групи незалежних експертів вивчають спори відповідно до правил ВТО і приймають рішення. Така жорстка процедура забезпечує однаковий режим для всіх торговельних партнерів і змушує членів Організації виконувати свої обов'язки.
ВТО є також керівним консультантом світової торгівлі, її економісти тримають руку на пульсі світової економіки і вивчають основні торговельні напрямки на сьогоднішній день. Секретаріат допомагає країнам, що розвиваються, використовувати результати Уругвайського раунду через новоутворений Підрозділ розвитку й зміцнений Підрозділ технічного співробітництва і навчання.
Врешті-решт Всесвітня торговельна організація повинна стати форумом, де країни на постійній основі обговорюватимуть зміни торговельних поступок для подальшого зниження бар'єрів у торгівлі на світовому ринку. Нині вже розроблено розклад для подальших переговорів з більшості питань, особливо з питань, що стосуються деяких секторів послуг.
Усі 125 країн - членів старого ГАТТ автоматично стали членами ВТО на умовах прийняття Угоди Уругвайського раунду і зобов'язань з торгівлі товарами і послугами. Слід підкреслити, що переговори про членство в ГАТТ ще більш ніж 20-ти країн також завершилися успішно. Це свідчить про те, що ВТО в майбутньому охопить усю світову торгівлю.
У засіданнях ВТО беруть участь як представники дипломатичних місій у Женеві, так і спеціалісти, котрі безпосередньо направляються державами-членами.
Секретаріат ВТО налічує понад 450 осіб, що є представниками різних країн, і обслуговує всі засідання органів ВТО в їх штаб-квартирі в Женеві.
СФЕРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ, ЩО ПІДПАДАЮТЬ ПІД ПРАВИЛА ВТО. Правила ВТО охоплюють національні заходи, які застосовуються для регулювання торгівлі товарами і послугами, а також національні системи захисту прав інтелектуальної власності, пов'язані з торгівлею.
По товарах вони включають (починаючи з 1948 р.) такі заходи, як тарифи й інше мито; антидемпінгове й урівноважене мито; імпортні квоти й обмеження; нетарифні заходи - митні збори й оцінні процедури; правила країни походження; втрачену вигоду. Міжнародні заходи застосовуються також щодо імпортованих продуктів усередині країни. Це податки, збори і регулюючі заходи, що впливають на товарну конкуренцію на внутрішньому ринку.
СУТНІСТЬ ПРАВИЛ ВТО:
* Публікація і прозорість адміністративних торговельних обмежень і внутрішніх заходів.
* Недискримінаційне застосування заходів, що впливають на іноземні товари і послуги (так званий режим найбільшого сприяння).
* Недискримінаційне застосування внутрішніх заходів, що впливають на ринкове регулювання товарів і послуг як іноземного, так і вітчизняного виробництва (так званий національний режим).
* Винятки з режиму найбільшого сприяння дозволяються для регіональних інтеграційних угод (зони вільної торгівлі й митні райони). Дозволяється також обмеження режиму найбільшого сприяння і національного режиму для торгівлі послугами. Тарифи можуть застосовуватися тільки стосовно імпорту. Винятки з режиму найбільшого сприяння, національного режиму або інших правил ВТО можуть бути зроблені також щодо заходів, пов'язаних з узаконеними національними або міжнародними об'єктами суспільної політики, такими, наприклад, як проблеми національної безпеки, захист прав людини, здоров'я, навколишнього середовища тощо. Інші обмеження можливі у випадках різкого погіршення стану платіжного балансу або різкого коливання імпорту, що завдають значних збитків національній економіці.
* Підтримка країною схеми обов'язкового рівня тарифів продажу.
* Вимоги не використовувати внутрішніх регулюючих заходів, що підривають схеми досягнутих зобов'язань виходу на ринок, або, якщо це неминуче, проводити консультації з торговельними партнерами, які зазнають істотних збитків, з метою узгодження питань компенсації.
* Деякі інші правила для національної адміністрації, що передбачають такі заходи, як ліцензування імпортованого товару, або для іноземних фахівців із послуг; антидемпінгове розслідування; розроблення стандартів на товари.
* Схильність до багатосторонніх правил і процедур при вирішенні спорів, що випливають із сутності цих правил.
* Застосування необхідних заходів щодо експортних замінників готових виробів, імпортних квот для готових виробів і сільськогосподарських продуктів та імпортних заборон.
ЧОГО ПРАВИЛА ВТО НЕ ВИМАГАЮТЬ:
* не перешкоджають країнам-членам визначати цілі їх власної торговельної і неторговельної політики; застосовувати регулюючі заходи, необхідні для досягнення цих цілей;
* не вимагають від країн-членів скасовувати всі бар'єри на імпорт товарів і послуг;
* не втручаються в подробиці національних адміністративних або процедурних систем, використовуваних для торговельних заходів, і не вимагають від країн-членів прийняття однакового зводу правил торговельного регулювання;
* не вимагають від країн-членів знижувати тарифи або бар'єри для іноземних фірм у сфері сервісу і використовувати для цього багатосторонній форум з переговорів про такі знижки;
* не перешкоджають країнам-членам створювати суспільні фонди для здійснення національної політики;
* не вимагають від країн-членів взаємного схвалення якості товарів і послуг або стандартів безпеки. Замість цього ВТО застосовує правила для національних стандартів продуктів, включаючи критерії для підготовки, прийняття і застосування кожною країною заходів, необхідних для досягнення їхніх законних цілей. Заохочується також, без примусу, регульована кооперація, спрямована на міжнародну гармонізацію стандартів або розвиток взаємно визнаних угод.
КЛЮЧОВІ СЛОВА:
Найбільше сприяння; захист через тарифи; податки; порівняльні переваги; тарифні і нетарифні обмеження; обмежувальна ділова практика; міжнародні торговельні переговори або торговельні раунди; "товар за товар"; тарифні поступки; субсидії; компенсаційні заходи; ліцензування імпорту; справедлива конкуренція; кількісні обмеження імпорту; "захисне застереження": урегулювання спорів; повідомлення.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:
1. Що така Генеральна угода про тарифи і торгівлю і які її основні функції?
2. У чому полягає основний зміст Генеральної угоди про тарифи і торгівлю?
3. Як працює ГАТТ?
4. Який основний зміст і як здійснюється процес урегулювання спорів?
5. Яким способом здійснюється спостереження за торговельною політикою?
6. Яка процедура приєднання до ГАТТ?
7. Що таке міжнародні "раунди" переговорів? Дайте їх загальну характеристику.
8. У чому сутність і основні результати "Токійського раунду"?
9. Які ключові проблеми обговорювалися на Уругвайському раунді переговорів і в чому полягають його основні результати?
10.Стисло охарактеризуйте основні статті ГАТТ. 11. У чому полягає основний напрямок діяльності ВТО? 12.Які взаємовідносини ГATТ і ВТО?
ЛІТЕРАТУРА:
1. Внешнеторговельные сделки / Составитель И. С. Гринько. - Сумы, 1994.
2. Международные экономические отношения: Учебник: 3-е изд./ В. Е. Рыбалкин, Ю. А. Щербанин, Л. В. Балдин и др.; под ред. проф. В. Е. Рыбалкина. - М., 1999.
3. Международные экономические отношения: Учебник / Е. Ф. Жуков, Т. И. Капаева, Л. Т. Литвиненко и др.; под ред. проф. Е. Ф. Жукова. - М., 1999.
4. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова. - М., 1999.
5. Historical Statistics, OECD. - Paris, 1997.
6. Indicators of Tariff and non-tariff trade Barriers. OECD.- Paris, 1997.
7. Monthly Statistics of foreign trade. - Paris, 1999.
8. OECD Economic Outlook. - Paris, 1999.
9. OECD Economic Studied. - Paris, 1998.
10. The Benefits of trade and Investment Liberalisation, OECD. - Paris, 1998.
11. The World in 2020: Toward a New Global Age, OECD.- Paris, 1997.
12.WTO Annual Report, World Trade Organization. - Geneve, 1999.
13.World Bank (1997). World Development Report, 1997, World Bank. - Washington D. C.
14. WTO Economic Effects of Services Trade Liberalization. World Trade Organization. - Geneve, 1997.
15. World Investment Report 1999, UNCTAD. - Geneve. 16.WTO "Trading into the Future, World Trade Organization". - Geneve, 1995.  

<< Розділ 2
Розділ 4  >>

Библиотека Воеводина ... Главная страница    "Управління зовнішньоекономічною діяльністю" / за ред. А.І. Кредісова