Библиотека Воеводина ... Транснаціональні корпорації / В.Рокоча, О.Плотніков, В.Новицький та ін ... Розділ 4 ... реферати курсова робота диплом бакалаврська курсова економіка реферат фінанси дипломна робота бізнес політекономія економікс суд юриспруденція опт право маркетинг брендінг література бібліотека книжки студент реферат підручник теорія інвестиції менеджмент управління підприємництво підприємство реклама міжнародна словник енциклопедія історія ЗЕД тнк корпорація концерн консорціум аудит страхування біржа гроші кредит збут ресторан паблік рілейшнз public relations PR персонал фірма компанія безкоштовно free фокус-группа focus-groups дослідження ринку архів журнал стаття аналіз коментарі

Библиотека Воеводина ... Главная страница    "Транснаціональні корпорації" / В.Рокоча, О.Плотніков, В.Новицький та ін.


 

Тексты принадлежат их владельцам и размещены на сайте для ознакомления

Частина 1
ТНК як суб'єкт світового господарства

Розділ 4
Експансіоністський характер діяльності ТНК

4.1. Форми експансії ТНК
Бурхливе зростання ТНК припадає на 60-70-ті роки XX ст. із настанням нової фази в розвитку ринкової економіки. ТНК належать до категорії міжнародних монополій, відомих уже декілька десятиріч, і вони не є чимось випадковим. Однак їхня діяльність істотно відрізняється від діяльності монополій, що виникли у формі картелів, синдикатів, трестів тощо. Вони, наприклад, не ставлять за мету формальний розподіл сфер впливу і ринків, не діють лише у сфері обігу. Головну увагу ТНК зосереджують на виробництві, орієнтуються на зарубіжні філії та збутові підрозділи. Отже, ТНК - це форми вияву більш загальної тенденції -прагнення капіталу до зовнішньоекономічної експансії, яка пов'язана з особливостями самого капіталізму останньої чверті XX ст. Розгляд ТНК як певної форми експансії на світовому ринку допомагає глибшому усвідомленню її феномена.
На ранньому етапі розвитку капіталізму переважаючою формою експансії була торгівля товарами (товарний експорт). Наприкінці XIX ст. за межами національних кордонів починає здійснюватися експансія у формі позичкового капі- ; талу, тобто експорт капіталу для отримання вищого відсотка за рубежем. У зарубіжній літературі такий експорт має назву "портфельні інвестиції". Могутнім експортером капіталу на початку XX ст. була Велика Британія. Експорт капіталу в такій формі не дає експортеру право контролю за зарубіжними промисловими підприємствами.
Після Другої світової війни масштаби експорту капіталу за національні кордони зростають, однак у формі прямих зарубіжних інвестицій. Зарубіжне виробництво, яке раніше мало епізодичний характер, стало визначальним чинником, характерною рисою міжнародної компанії нового типу.
ТНК як міжнародна монополія - реальний показник того, що рівень концентрації капіталу і виробництва переріс національні кордони, що вони стали завойовувати міцні позиції не лише в національній, а й у світовій економіці.
ТНК можна розглядати як олігополістичну структуру, в якій власність, управління, виробництво і продаж здійснюються в рамках юрисдикції декількох національних держав. Головна мета корпорації - забезпечення виробництва товарів для світового ринку з максимально меншими витратами для отримання найвищого прибутку. Ця мета досягається або найбільш ефективним розміщенням, найбільш наближеним до споживача розподілом виробництва чи послуг, або завдяки мінімальному оподаткуванню за сприяння місцевого уряду.
У зв'язку з цим виникає запитання, коли стала можливою і необхідною така форма експансії капіталу? Специфіка діяльності ТНК полягає у створенні й розширенні зарубіжних і дочірніх підприємств і встановленні контролю за їх діяльністю. Інвестиції за кордоном стають можливими, якщо:
1) окремі капітали у процесі концентрації та централізації досягають таких масштабів, що вони спроможні нести ризик і витрати початкового періоду, які пов'язані із створенням нових виробничих одиниць за кордоном. До таких ризиків відносять специфічні умови фінансування монополій, які виникають у процесі переплетіння виробничого і банківського капіталу, закони та інші нормативні акти в країні, яка вивозить капітал, і в країні, яка ввозить його, що стимулюють інвестиції, здійснювані за рубежем;
2) існують міжнародні інститути в господарській, валютній, торговій сферах і в галузі податкової політики, які роблять рентабельним у тривалій перспективі переміщення виробництва за кордон і пов'язані з ним фінансові операції, зумовлені таким переміщенням (наприклад, репатріація прибутків);
3) рівень розвитку міжнародної системи комунікацій забезпечує обмін товарів і координаційних дій між материнською і дочірніми компаніями;
4) країни, в які надходять інвестиції, встановлюють ін-ституційні рамки, що забезпечують функціонування виробництва, і відкривають свої ринки для товарів цього виробництва.
Ці умови інтернаціоналізації виробництва й капіталу можуть бути доповнені й розширені у тих випадках, коли їх використання дає монополіям певні переваги, причому істотні, і тиск конкурентів змушує використати їх на практиці.
Певною мірою така інтернаціоналізація діяльності компанії була зумовлена митними тарифами, валютним контролем, кількісними та іншими нетарифними обмеженнями, які нерідко забезпечують істотні переваги товарам місцевого виробництва. Отже, єдино можливий спосіб для іноземних компаній проникнути на такі ринки - збудувати підприємства у відповідних країнах. Таким чином, інтернаціоналізована корпорація є найбільш ефективною і найбільш конкурентоспроможною формою економічної та політичної діяльності на сучасному етапі.
Наявність зарубіжних виробничих філій надає міжнародним компаніям можливості, пов'язані з використанням відмінностей господарських ситуацій в різних країнах, вилучення додаткових прибутків за рахунок відмінностей економічного становища країн, елементів асинхронності світового циклу. В періоди економічних потрясінь ТНК спираються на підтримку своїх філій у країнах, не охоплених кризою. Спеціальні дослідження, проведені у США, свідчать про пряму залежність між мірою стабільності прибутків ТНК і збільшенням числа країн, в яких вони мають виробничі філії. Більше того, виграш від рівня стабільності тут значніший, ніж від зростання таких показників, як величина компанії або рівень диверсифікації виробництва.
За допомогою зарубіжних ресурсів компанії вільніше формують свою поведінку під час криз. Вони цілком здатні запобігти невигідним змінам і стимулювати необхідні. У деяких аспектах криза вигідна ТНК - з'являється можливість позбутися конкурентів.
Порівняно безболісне переживання криз ТНК - ще одне важливе свідчення їх гнучкості й міцності.
ТНК мають унікальну можливість пом'якшувати наслідки економічних криз. Завдяки інтернаціоналізації своєї діяльності вони перебувають у привілейованому становищі порівняно з усією економікою країни базування.
Прямі іноземні капіталовкладення - інтегральна частина глобальної стратегії на олігополістичних ринках. Самі капіталовкладення визначаються зростанням і змагальними можливостями олігополістичних корпорацій, пов'язаних з Урядовими позиками та інфраструктурними типами капіталовкладень. Однак прямі капіталовкладення мають секторальний специфічний характер і часто пов'язуються із змагальними можливостями місцевих фірм, які ТНК прагнуть або використати, експлуатувати, або усунути. У цих випадках становище ТНК певною мірою є інтегративним. Вони пов'язують себе з економічною діяльністю певної країни, однак сама ця діяльність надто суперечлива, оскільки (і це Цілком природно), вкладаючи гроші, ТНК передусім дбають про відсоток прибутку, який отримають.

<< Розділ 3.3.
Розділ 4.2. >>
 

Библиотека Воеводина ... Главная страница    "Транснаціональні корпорації" / В.Рокоча, О.Плотніков, В.Новицький та ін.