Библиотека Воеводина ... Транснаціональні корпорації / В.Рокоча, О.Плотніков, В.Новицький та ін ... Розділ 3 ... реферати курсова робота диплом бакалаврська курсова економіка реферат фінанси дипломна робота бізнес політекономія економікс суд юриспруденція опт право маркетинг брендінг література бібліотека книжки студент реферат підручник теорія інвестиції менеджмент управління підприємництво підприємство реклама міжнародна словник енциклопедія історія ЗЕД тнк корпорація концерн консорціум аудит страхування біржа гроші кредит збут ресторан паблік рілейшнз public relations PR персонал фірма компанія безкоштовно free фокус-группа focus-groups дослідження ринку архів журнал стаття аналіз коментарі

Библиотека Воеводина ... Главная страница    "Транснаціональні корпорації" / В.Рокоча, О.Плотніков, В.Новицький та ін.


 

Тексты принадлежат их владельцам и размещены на сайте для ознакомления

Частина 1
ТНК як суб'єкт світового господарства

Розділ З
Історичний аспект розвитку ТНК

3.1. Передумови поширення міжнародних корпорацій як форми господарювання
Міжнародні корпорації набули поширення внаслідок структурних змін у світовій економіці XIX ст. Однак деякі фірми, що мають ознаки ТНК, з'явилися набагато раніше. Зокрема, англійська East India Company утворилася ще в 1600 p., деякі інші великі фірми також існують не одне століття, але особливо інтенсивно концентрація капіталу у сфері виробництва, торгівлі та банківсько-кредитній діяльності, яка стимулювала утворення ТНК, відбувалася з другої третини XIX ст.
У той час в організації економічної діяльності відбувалися важливі перетворення, основний зміст яких полягав у тому, що:
1) у результаті промислової революції другої половини XIX ст., яка заклала підвалини масового та спеціалізованого виробництва, великі підприємства, комерційні структури здобули істотні переваги в господарській, конкурентній діяльності, що допомогло їм отримувати значно вищі прибутки; .
2) особливо широко почав використовуватися принцип партнерства, який, базуючись на більш зручних та ефективних механізмах корпоративної відповідальності (порівняно з відповідальністю персональною), створював можливості для мобілізації коштів середніх і дрібних вкладників.
Дедалі гострішою ставала боротьба за ринки збуту: збільшення обсягів виробництва (в натуральному вираженні - маси пропонованих на ринку товарів) спричиняло ускладнення процедури їх продажу для виробників і продавців. Через це великі підприємства отримували додаткові переваги за рахунок можливості маневрувати ресурсами, краще витримувати цінову конкуренцію, малі підприємства стикалися з труднощами у своїй ринковій діяльності й масово ставали банкрутами.
Унаслідок цього відбулася істотна за масштабами концентрація та централізація господарської діяльності й власності на виробництві. Причому ступінь розвитку цих процесів є неперевершеним і тепер, оскільки в сучасних умовах помітну роль в економічному житті, зокрема в господарській системі провідних ринкових держав (на відміну від ситуації, що існувала наприкінці XIX - на початку XX ст.), відіграють підприємства малого та середнього бізнесу.
Зокрема, у Німеччині на зламі ХІХ-ХХ ст. менш як один відсоток підприємств контролював понад 3/4 загальної парової та електричної потужності національної промисловості, що на той час фактично означало контроль за енергетикою країни. Аналогічним чином відбувалася концентрація банківського капіталу. В Німеччині у 1909 р. 9 найбільших берлінських банків контролювали 11,3 млрд. DM, або 83% капіталів країни.
Подібні процеси відбувалися і в Україні. В багатьох галузях економіки зменшувалася кількість підприємств і збільшувалися їхні розміри. З 1901 по 1913 р. число підприємств з кількістю працюючих понад 1000 робітників зросла з 17 до 42 одиниць. Особливо популярною формою монополістичних об'єднань в Україні (як і в Російській імперії, до складу якої входила Україна) були тоді синдикати. Вони створювалися у чорній металургії, в металообробній промисловості. На початку XX ст. в Україні залишилося тільки одне велике підприємство неакціонерного типу - Сулинський завод, однак і воно в 1905 р. перетворилося на акціонерне товариство.
Надзвичайно високий рівень концентрації капіталу наприкінці XIX - на початку XX ст. сприяв його переливанню за національні межі. Транснаціоналізація капіталу стала логічною ланкою в ланцюгу еволюційного розвитку відносин капіталу. На цей час припадає становлення таких відомих транснаціональних компаній, як американські "Дженерал моторз" (виникла в 1908 p., вивозити капітал почала з 1918 p.), "IBM" (1911 p., перші закордонні підрозділи було відкрито в 1917 p.), "Істмен кодак" (1901 p., закордонні дочірні фірми мала з часу свого створення); німецькі "Байєр" (1863 p., іноземна експансія з першого року утворення, в 1865 р. було відкрито першу в США фабрику з виробництва анілінових барвників), "Маннесманн" (1890 p., зовнішньоекономічна експансія фактично з моменту заснування), "Бош" (1886 p., вивезення капіталу з 1920 р.), "Хенкель" (1876 p., закордонне інвестування компанія розпочала в 1913 p.); швейцарська "Нестле" (1905 р., в 1914 р. мала заводи у п'яти країнах світу).
Однак переважно формування ТНК припадає на 60-ті роки XX ст., коли провідні компанії західних країн почали здійснювати масове вивезення капіталу. В цей період як транснаціональні функціонують японські компанії "Тойота" (організована в 1937 p., експорт капіталу почала в 60-х роках), "Мацусіта" (1935 p., створення зарубіжних філій з кінця 50-х років)", "Тошиба" (1904 p., вивезення капіталу з початку 60-х років), "Міцубісі" (1950 p., вивезення капіталу з 60-х років), "Кобе стіл" (1911 p., закордонне інвестування з 60-х років)", "Шарп" (1935 p., створення закордонної мережі з кінця 60-х років); британські "Ренк Ховіс Макдаугл" (1899 p., закордонні підрозділи з 60-х років), "БОК" (1886 p., вивезення капіталу з кінця 60-х років); німецькі "Фольксвагенверк" (1938 p., вивезення капіталу з 60-х років), "Фрідрих Флік індустріфервальтунг" (1915 p., створення закордонної виробничої бази з 1955 p.); французькі "Ре-но" (1899 p., створення закордонної мережі з 60-х років і надзвичайно стрімке її розширення в 70-х роках), "Л'Ореаль" (1909 p., вивезення капіталу з другої половини 60-х років) та ін.
Науково-технічний прогрес посилив процес переростання великих національних компаній у транснаціональні. Поглиблення суспільного поділу праці й упровадження нових технологій створювали можливості для просторового роз'єднання окремих технологічних процесів, а поява нових засобів транспорту і зв'язку сприяла реалізації цих можливостей. Єдиний процес виробництва став дробитися і розміщуватися з урахуванням відмінностей у цінах національних факторів виробництва. Почала розвиватися просторова децентралізація виробництва, заснована на концентрації капіталу, що мала планетарний масштаб. Наприкінці XX ст. прибутковість міжнародних корпорацій досягла надзвичайно високих рівнів. У США, наприклад, питома частка 500 найбільших корпорацій в загальному прибутку зросла з 1/3 на початку 50-х до 2/3 в 90-х роках.
У сучасному світі ТНК мають чимало засобів політичного тиску на національні уряди. Саме вони визначають параметри науково-технічного прогресу, впливають на основні показники торгівлі, руху капіталів, міжнародної економічної діяльності країн.

<< Розділ 2.4.
Розділ 3.2. >>
 

Библиотека Воеводина ... Главная страница    "Транснаціональні корпорації" / В.Рокоча, О.Плотніков, В.Новицький та ін.