Розділ 6 ОРГАНІЗАЦІЯ БІРЖОВИХ УГОД
6.1. Смис�годи
6.2. Види біржових угод і операцій
6.3. Біржові та позабіржові опціони
6.4. Спекулятивні угоди
6.5. Товарний арбітраж
6.6. Котирування та види цін на біржі
6.7. Реєстрація та оформлення угод

6.1. СМИСЛОВИЙ ЗМІСТ УГОДИ
наверх
Слово "угода" має неоднаковий смисловий зміст. У вузькому розумінні біржові угоди - це торгові угоди, які офіційно укладаються під час біржових зборів у приміщенні біржі, або ж договір (укладення договору) про виконання певних зобов'язань. У широкому розумінні біржовими прийнято вважати будь-які угоди, що укладаються на біржі брокерами, які працюють у брокерських фірмах, і, як правило, зареєстровані на біржах. Як більш ширше поняття, угода включає в себе не тільки укладення договору, але і його виконання, що дає змогу говорити про етапи процесу угоди. Саме це широке трактування взяте за основу в цьому навчальному посібнику. У ньому під угодою розуміється певна біржова угода з усіма її етапами від укладення договору через всі проміжні стадії до його виконання сторонами угоди. Така угода фіксується в біржовому контракті під час торгів, згідно з Правилами біржової торгівлі, які розробляються, спираючись на чинне законодавство, статут біржі та затверджуються загальними зборами членів біржі.
Біржові угоди характеризуються з юридичної, організаційної, економічної та етичної сторін.
З юридичної точки зору угода являє собою взаємну угоду сторін, пов'язану з появою, тимчасовим припиненням, припиненням або зміною певних майнових прав і обов'язків. Правова сторона біржових угод також торкається прав і обов'язків учасників (контрагентів) таких угод. На фондовому ринку, зокрема, такі права випливають зі змісту цінних паперів, що знаходяться в основі того чи іншого договору.
Організаційна сторона біржових угод передбачає визначення їх учасників, види біржових операцій, а також порядок виконання певних дій, що призводять до укладення біржових угод і відображення їх в конкретних документах.
Економічна сторона показує мету укладення біржової угоди (задоволення конкретних потреб, реалізації біржового товару, встановлення ціни, отримання прибутку, вкладення грошей, спекуляції і т.д.).
З етичної сторони біржові угоди пов'язані з суспільними відносинами і дотриманням біржових законів (традиції, норм і правила поведінки, що не знайшли відображення в законі, але обов'язкові для їх дотримання). Внаслідок біржових операцій їх учасники отримають певний прибуток, але не будь-якою ціною, а відповідно до прийнятого законодавства.
Основою для укладення угоди є усна згода контрагентів, висловлена ними у процесі відкритих торгів і зафіксована маклером, який обслуговує товарну секцію на цій біржі.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. При здійсненні угоди сторони погоджують між собою її зміст, тобто перелік питань, що вирішуються при її укладенні.
Умовами змісту угоди є:
* назва товару;
* його якість;
* кількість товару (партія товару, лот);
* ціна і форма оплати за куплений товар;
* базис поставки;
* пункт доставки товару;
* термін виконання угоди та умови поставки.
При укладенні угоди обов'язковому оголошенню підлягають назва купленого товару, його якість, кількість та ціна. Інші умови змісту угоди можуть не оголошуватися і складати її комерційну таємницю.
Для того, щоб угоди мали єдину правову основу, кожною біржею розробляються спеціальні правила, що регулюють відносини між контрагентами. Це підготовка угоди, безпосереднє здійснення угоди, оформлення укладеної угоди, її виконання, розрахунки з операцій, відповідальність за їх виконання і вирішення спорів. Таким чином, законодавчі правила укладення угод е своєрідною боротьбою з торговою (комерційною) несумлінністю.
Підготовка до укладення угоди, як правило, ведеться поза біржею, а її здійснення проводиться у процесі біржових торгів відповідно до норм і правил, що встановлені на конкретній біржі.
За своєю юридичною природою біржові угоди не відрізняються від угод, що укладаються поза біржею, їх відмінності пояснюються лише умовами укладення угод: біржова угода укладається на біржових зборах; біржова угода укладається членами біржі або особами, допущеними на неї як відвідувачі. На фондових біржах діє правило, згідно з яким угоди можуть укладати за власні кошти лише члени біржі, а за кошти інших учасників ринку - тільки фондові маклери.
На фондових біржах (фондових відділах товарних бірж) угоди повинні укладатися лише з випущеними акціями та іншими цінними паперами, а також з тими, що знаходяться в обігу у порядку, передбаченому чинним законодавством (зокрема, Законом України "Про цінні папери та фондову біржу). Не можуть укладатися на біржі угоди з тими предметами, які заборонені законом: тобто з предметами, які вилучені з обороту повністю або частково. Угоди з предметами угод, відносно яких законодавством встановлені спеціальні правила, на біржах укладаються у відповідності з цими правилами (наприклад, операції з валютними цінностями); для біржових угод характерний специфічний порядок їх укладення, що дозволяє здійснити операцію досить швидко: за допомогою короткої публічної пропозиції, зробленої особисто учасником біржового торгу або скоріше всього маклером і що містить вказівку про предмет продажу, термін і ціну, і більш короткого акцепту, суть якого усіма мовами зводиться до слова "даю". Біржова угода, що укладається сторонами безпосередньо, може бути як усною, так і письмовою. У разі укладення угоди через маклера, письмова форма ("маклерська записка") обов'язкова; біржові операції підлягають обов'язковій реєстрації.
Отже, основними ознаками біржової угоди є:
а) місце здійснення - на біржових зборах;
б) суб'єкти - члени, постійні та разові відвідувачі біржі;
в) предмет - товари і цінні папери, допущені до котирування;
г) реєстрація операції в певний термін і в певному порядку.
Існує ще одна важлива особливість біржової угоди: вона укладається лише на біржі, але виконується завжди поза біржею, оскільки реальний товар на біржі відсутній.
Зазначеним ознакам біржової угоди відповідає її визначення, згідно якого біржова угода - це угода про взаємну передачу прав і обов'язків відносно майна (товарів, цінних паперів тощо), допущеного до обігу на біржі, які укладаються учасниками біржі на біржових зборах у порядку, встановленому законодавством про товарні і фондові біржі і біржовими статутами.

6.2. ВИДИ БІРЖОВИХ УГОД І ОПЕРАЦІЙ
наверх
Залежно від предмета біржові угоди поділяються на валютні, дисконтні, ломбардні (у тому числі й репортні операції з акціями через посередництво брокера), фондові, товарні, страхові, фрахтові.
З іншої точки зору, існують три категорії біржових угод: реальні, ф'ючерсні і арбітражні.
При класифікації біржових операцій на види слід виходити з декількох критеріїв. Найбільш значущим критерієм є термін виконання операції. При цьому розрізнюють два основних типи: касові, при яких сплата за біржову операцію відбувається відразу або в найближчі 2-3 дні, і строкові.
Касові угоди, або угоди з готівкою, - угоди, що мають на меті дійсне придбання або відчуження товарів чи цінних паперів, що передбачає негайне виконання. За своєю юридичною природою касова угода - типовий договір купівлі-продажу.
Поняття "негайне виконання" для біржової угоди у зв'язку з відсутністю на біржі предмета угоди носить умовний характер. Виконання відбувається поза біржею і вимагає відповідно певного часу. Правила біржової торгівлі, що діють на тій чи іншій біржі, завжди чітко визначають зміст поняття "негайне виконання", встановлюючи короткий строк, що необхідний для здійснення виконання: через день, на третій день, до сьомого біржового дня і т.д.
Строкові угоди на відміну від касових передбачають досить великий проміжок часу між укладенням угоди і її виконанням. Юридична природа строкової біржової угоди -договір про поставку. При укладенні строкової угоди постачальник, як правило, не має на руках товару або цінних паперів, які він продає на строк, він діє з розрахунку на певні умови, що склалися на момент виконання договору.
При строковій біржовій угоді предмет (товар або контракт) і права на нього повинні бути передані в момент її укладення, а гроші сплачуються через певний строк.
Для строкових угод правилами біржової торгівлі встановлюється певний період виконання: традиційно - на кінець місяця (per ultiom) або на середину місяця (per medio), рідше - до двох місяців. У встановлені терміни проводиться загальна ліквідація всіх укладених до даного терміну угод, через ліквідаційне бюро (розрахункову палату). Як правило, предметом строкових угод виступають цінні папери, значно рідше - товари (сировина, зокрема, зерно тощо.)
Угоди на різницю (або так звані умовні) - різновид строкових угод, що мають на меті не дійсне придбання або відчуження предмета угоди, а тільки отримання різниці в ціні: між ціною, встановленою при укладенні угоди, і ціною, яка склалася на біржовому ринку до моменту виконання угоди. Угода на різницю виконується простим розрахунком різниці.
Різновиди угод на різницю, що укладаються виключно з цінними паперами - репорт і депорт або так звані пролонгаційні угоди.
Репорт - це угода, що поєднує купівлю за готівку і продаж в кредит з обов'язком передати папери такого ж виду до певного терміну. При репорті одна особа купує за готівку цінні папери і одночасно продає їх тій же особі до певного терміну за підвищеною ціною. Різниця в ціні становить винагороду за користування кредитом. Мета угоди - продовжити можливість біржової гри на підвищення.
Депорт - це продаж паперів за готівку купівлею їх на термін. Депорт дуже близький до репорту. Різниця лише в тому, що кредитор і позичальник міняються місцями. Мета репорту - продовжити гру на зниження курсу. Головними учасниками пролонгаційних угод, як правило, є банки й інші кредитні установи.
Арбітражні угоди - це різновид строкових біржових угод з цінними паперами, сторони яких мають у своєму розпорядженні відомості про умови торгів на інших біржах і прагнуть використати різницю в ціні. Від звичайних строкових угод арбітражні відрізняються тим, що розрахунок базується на різниці курсу не в часі, а в просторі. Результат арбітражних угод - вирівнювання курсу цінних паперів на різних біржах і, зрештою, створення загальносвітового валютно-фондового ринку. Розрізняють:
1)вексельні, або девізні арбітражні угоди, їх суть полягає в скуповуванні певної валюти на одних біржах, де її курс нижчий, з метою реалізації на інших, де курс значно вищий. Цей процес призводить до вирівнювання валютних курсів, встановлення курсового паритету. При цьому можуть мати місце:
а) прямі угоди, якщо на куплену на одній біржі валюту на іншій безпосередньо купується інша;
б) непрямі арбітражні операції у тих випадках, коли вигідно перейти через валюту третьої і навіть четвертої країни);
2) фондові арбітражні угоди.
Вони пов'язані з реалізацією брокерами за наказом арбітражерів акцій та інших цінних паперів в одному місці і купівлею їх в іншому. Як і при вексельному арбітражі клієнтам доводиться враховувати суму витрат, пов'язану з обома угодами. Коли операція здійснюється між містами двох країн, фондовий арбітраж пов'язаний з вексельним.
3) товарні арбітражні угоди, де предметом виступають виключно біржові товари. Крім того, велику роль у таких угодах відіграє облік вартості страхування, фрахту, митних зборів.
Угоди з премією - їх мета полягає в обмеженні ризику при укладенні строкових угод. При угоді з премією тій чи іншій стороні строкової біржової угоди надається право вибору однієї з декількох, визначених сторонами, дій. За це одна сторона повинна сплатити іншій стороні заздалегідь обумовлену винагороду - премію, що визначається, як правило, в процентах від ціни угоди.
Різновиди угод з премією: проста угода з премією, подвійна угода з премією, угода до запитання.
Одна з поширених угод з премією - стелаж. За цією угодою одна сторона за премію набуває права і одночасно зобов'язується у певний термін продати папери за обумовлено нижчою ціною, або ж купити їх за встановленою вищою ціною. Стелаж представляє поєднання двох простих угод з премією, причому сторона, що набуває права вибору, виступає одночасно покупцем і продавцем.
Біржові угоди в усіх їх різновидах, зокрема строкові, по-різному регулювалися законодавством - від заборони у XVII ст. до визнання у другій половині XIX ст. У цей час законодавство європейських країн по-різному ставилося до строкових біржових угод: як правило, їх укладення не заборонялося, але право на судовий захист у разі невиконання не гарантувалося. У США діяла пряма заборона укладення строкових біржових угод. Проте заборону можна було легко обійти за допомогою пристосування до умов строкової торгівлі касових угод: шляхом використання застави цінних паперів і відстрочки їх виконання.
Правила торгівлі на створених нині в Україні біржах визнають і відповідним чином регулюють окремі види строкових угод. Наприклад, п. 17 Правил біржової торгівлі на Українській універсальній товарній біржі (УУТБ) передбачає, що "ф'ючерсні угоди укладаються, як правило, з метою страхування (хеджування) угод з реальним товаром або отримання в процесі перепродажу або після ліквідації угоди різниці від можливої зміни цін.
На товарних біржах терміни ліквідації операцій триваліші, ніж на фондових. Найпоширеніший термін операцій на світовому ринку -до 6 міс., особливо це стосується продовольчих товарів з їх сезонним циклом виробництва. Наприклад, бавовну, як правило, купують у липні з терміном поставки у грудні.
На товарних біржах на кожний вид товару встановлюються терміни ліквідації та виконання строкових угод. Наприклад, на Чиказькій біржі стандартні терміни на пшеницю або кукурудзу -березень, травень, липень, вересень і грудень.
Угоди, що укладаються на вітчизняних біржах, також можна умовно поділити на угоди, що здійснюються з реальним товаром (реальні операції), і угоди на термін, де предметом купівлі-продажу є контракт на поставку, ф'ючерси, опціони тощо.
6.2.1. Угоди з реальним товаром
Вони є основним об'єктом уваги брокерів, оскільки в умовах нинішнього дефіциту і економічної кризи надійніше мати справу з реальним товаром. По суті, це угоди купівлі-продажу оптових партій, або бартерні операції.
Товар під час торгів може знаходитися у місці, що вказане продавцем, або на території біржі, або бути відвантаженим, або знаходитися в дорозі. При цьому брокерам і їхнім клієнтам необхідно знати, що витрати на зберігання товарів у приміщенні біржі до продажу відносяться на рахунок продавця, а після продажу - на рахунок покупця.
З розрахунку на подальше підвищення цін проводиться закупівля на біржі готівкового товару з негайною поставкою і на термін з тим, щоб до моменту виконання контракту продати його як реальний товар за більш високу ціну.
З розрахунку на подальше зниження цін проводиться продаж реального товару і контрактів на термін (з поставкою у майбутньому). До моменту виконання контрактів на термін продавець розраховує купити на ринку готівковий товар за нижчою ціною і отримати прибуток за рахунок різниці між ціною в день укладення контракту і ціною в момент його виконання.
Угоди з реальним товаром можуть бути з коротким терміном поставки. У світовій практиці їх називають операціями "спот". Вони можуть бути і з поставкою через більш тривалий час - операції "форвард", або форвардні операції.
Одним з видів форвардних операцій є операція із заставою. Це операція, згідно якої один контрагент виплачує іншому в момент укладення угоди суму, яка обумовлена договором між ними, у вигляді гарантії виконання своїх зобов'язань. Ця сума може складати від 8 до 100% вартості товару, що пропонується до операції. Заставою може виступати не тільки грошовий внесок, а й сам товар. Якщо платником застави є покупець, то операція буде із заставою на купівлю, а якщо продавець - із заставою на продаж. Остання в наш час особливо актуальна.
Нині серед угод з реальним товаром переважають бартерні. За оцінками експертів, частка бартерних угод складає більше 60%. Роль еквівалента при бартерних угодах виконує, як правило, зерно, а також автомобілі, ліс, покрівля, цемент, м'ясопродукти, мед, картопля, цибуля, водо- і газопровідні труби, стальний лист, садові будинки, складські приміщення, а також підйомники, крани і навантажувачі. На думку біржовиків, бартерні угоди нині вигідніші для учасників втричі.
На деяких біржах бартерні операції не дозволені. Але тимчасово, в умовах переходу економіки країни до ринку, використовуються угоди "з умовою".
Угода "з умовою "є різновидом угоди з реальним товаром, згідно якої продаж одного товару здійснюється за умови одночасної купівлі іншого реального товару. Відмінності цих угод від бартерних полягають в наступному:
1) укладення угод з "умовою" здійснюється в процесі публічних відкритих торгів в операційному залі з участю біржового маклера;
2) обліково-розрахункову функцію виконують гроші;
3) укладаються з використанням біржового інформаційного банку даних.
В умовах дефіциту цей вид угоди викликає інтерес у клієнта, але не завжди вигідний для брокера, оскільки клієнт дає йому доручення продати товар за умови одночасної (як правило, протягом місяця) купівлі іншого товару. Якщо брокер не забезпечить купівлю обумовленого "зустрічного" товару, то він позбавляється права на отримання винагороди. При укладенні таких угод брокерським фірмам було рекомендовано брати з клієнтів від 4 до 8% комісійних. Брокери при отриманні заявки на таку угоду мають право відмовитися від її виконання.
6.2.2. Операції на строк
Крім операцій з реальним товаром існує досить широкий перелік операцій на строк без реального товару. На західних біржах ці операції активно використовуються брокерами, оскільки дають можливість проявити свої професійні якості і отримати підвищений прибуток.
У нас в Україні вони поки що не практикуються, але з розширенням обсягу продажу товарів і лібералізацією цін на них ці операції займуть своє місце на біржі.
Контракт на майбутню поставку - це договір, який укладається на поставку ще не виробленої продукції за фіксованою ціною. Цей контракт є проміжним між традиційним форвар-контрактом (операція з реальним товаром) і ф'ючерсною операцією. Наприклад, на Українській аграрній біржі (УАБ) укладаються контракти на поставку зерна майбутнього урожаю. Укладення такої угоди в сучасних умовах надає продавцю додаткових фінансових можливостей, а покупця певним чином страхує від інфляційних ризиків.
Ф'ючерсні угоди укладаються, як правило, не з метою купівлі або продажу товару, а з метою страхування (хеджування) угод з реальним товаром. Вони укладаються за фіксованою в момент укладення угоди ціною, з виконанням її через певний проміжок часу.
Для виконання угоди, як гарантія, вноситься невелика сума. Розрахунки здійснюються через розрахункову або клірингову палату (на наших біржах тільки розробляється положення про клірингову палату), яка стає посередником між покупцем і продавцем і гарантує виконання зобов'язань. Предметом угоди є не реальний товар, а біржовий контракт - ф'ючерс. При настанні терміну сплати реальних активів або зобов'язань, ф'ючерсні операції зараховуються зворотними операціями, що дозволяє компенсувати втрати на реальному ринку прибутком на біржі, і навпаки.
Широкого поширення набули спекулятивні угоди з ф'ючерсними контрактами. Розраховуючи на подальше підвищення цін, спекулянти купують через брокерів ф'ючерсні контракти на біржі, і навпаки, розраховуючи на подальше зниження цін, продають їх. Контракт, куплений з розрахунку на подальше підвищення цін, називається "лонг", "довгий", а покупець таких контрактів знаходиться в позиції "лонг".
Контракт, що проданий з розрахунку на зниження цін "шот", "короткий", а продавець контрактів, не покритих реальним товаром, знаходиться в позиції "шот".
Спекулянт, що скупив біржові контракти з розрахунку на підвищення цін, виявиться в позиції "лонг", і навпаки, контракт, що продав з розрахунку на зниження - в позиції "шот".
Таким чином, при підвищенні цін покупець ф'ючерсних контрактів виграє, а продавець втрачає, а при зниженні - навпаки.
При спекулятивних угодах з ф'ючерсними контрактами між продавцем і покупцем безпосередньо ніякі розрахунки не проводяться. Для кожного з них протилежною стороною є розрахункова палата біржі. Вона сплачує стороні, що виграла, і отримує від тієї, що програла, різницю між вартістю контракту в момент його укладення і обумовленого терміну виконання.
Ф'ючерсна угода може бути ліквідована у будь-який момент, шляхом сплати різниці між ціною продажу контракту і поточною ціною при його ліквідації. Це називається викупом раніше проданих або продажем раніше куплених контрактів.
Широкого поширення на західних біржах набули і операції з преміями (опціони). До них належать операції, в яких один з контрагентів, заплативши премію, набуває права на опціон, а також право на основі заяви до певного дня зробити той чи інший вибір, що стосується угоди. Існує декілька видів таких угод.
6.2.3. Угоди з премією (опціони)
Простий опціон (або проста угода з премією). За цією угодою, якщо покупець заплатив і придбав опціон, то він має право зажадати від свого контрагента виконання його зобов'язань, або повністю відмовитися від операції (право відходу). Якщо опціон купує покупець товару, то маємо справу з умовною купівлею, а якщо продавець - то з умовним продажем. Премія може бути окремою від вартості товару і сплачуватися при укладенні угоди, а може входити до вартості товару. У цьому випадку сума угоди з умовною купівлею збільшується на величину премії, а сума угоди з умовним продажем зменшується на суму премії. Оплата премії у разі відмовлення від угоди здійснюється в день повідомлення про це (відступна премія), у разі виконання угоди - у день виконання.
Подвійний опціон - це операція, при якій платник премії набуває права вибору між позицією покупця і позицією продавця, а також права відмовитися від операції. Ми бачимо, що права платника премії збільшуються вдвічі у порівнянні з правами при простому опціоні, тому і величина премії встановлюється у подвійному розмірі. Як і в простому опціоні, премія може враховуватися окремо від суми операції або включатися до суми операції ("стелаж"). При "стелажі" вартість товару збільшується (у разі операції на купівлю) або зменшується (при операції на продаж) на розмір премії.
Складний опціон - це операція, що поєднує дві протилежні угоди з премією, які укладаються однією і тією ж брокерською конторою з двома іншими учасниками біржової торгівлі. Якщо брокерська контора, що укладає угоду, є платником премії, то їй належить право відмовлення від операції.
Якщо брокерська контора отримує премію, то право відходу від операції належить її контрагентам. Складний опціон, як операція, відкриває для брокера широкі можливості маневру.
Кратний опціон - це операція, при якій один з контрагентів набуває права за певну премію на користь іншої сторони збільшити в декілька разів кількість товару, що підлягає передачі або прийому. Кратність проявляється у тому, що більша кількість товару повинна знаходитися у кратному відношенні до обов'язкового (твердого) мінімуму, перевищувати його в 2, 3, 4 рази і т.д., але в межах максимуму, встановленого договором.
Кратні операції з премією бувають двох видів: з вибором покупця і з вибором продавця. Кратний опціон являє собою поєднання твердої операції з умовною операцією, оскільки деяка мінімальна кількість товару у будь-якому випадку повинна бути передана або прийнята.
6.2.4. Хеджування
Хеджові операції є певною мірою проміжними між операціями на ринку реального товару (строковими) і операціями на ф'ючерсній біржі. Хеджування - це продаж (купівля) ф'ючерсного контракту на рівні купівлі (продажу) аналогічної кількості того ж товару, що передувала еквівалентній кількості іншого товару, ціна якого змінюється паралельно ціні даного товару. Хеджування полягає у врегулюванні між зобов'язаннями на ринку реального товару і протилежними за змістом зобов'язаннями на ф'ючерсному ринку.
За технікою здійснення хеджових операцій розрізняють два основних типи: хеджування продажем (коротке), коли фірма продає ф'ючерсні контракти, і хеджування купівлею (його часто називають довгим), коли фірма набуває права на ф'ючерсні контракти. Крім того, хеджування може бути здійснене за допомогою особливого виду біржових операцій - опціону.
Коротке хеджування, як правило, використовується для забезпечення ціни продажу реального товару, який знаходиться або буде знаходитися у власності торговця, фірми, яка добуває або переробляє сировину.
Довге хеджування застосовується як засіб, що гарантує закупівельну ціну для торговців і фірм, що переробляють і споживають сировину.
Залежно від цілей виділяють такі види хеджування: звичайне (чисте), арбітражне, селективне і передбачуване.
Звичайне (чисте) хеджування, здійснюється для уникнення цінових ризиків і укладається у певному балансуванні за часом і кількістю протилежних за напрямом зобов'язань на ринку реального товару і ф'ючерсному ринку. Чисте хеджування в сучасній діловій практиці не відіграє важливої ролі.
Арбітражне хеджування враховує витрати на зберігання і здійснюється виключно для одержання вигоди з очікуваної сприятливої зміни у співвідношенні цін реального товару і біржового котирування з різними термінами поставки. При надлишку товару це співвідношення цін (котирування на далекі терміни поставки вище, ніж на ближні), як правило, дозволяє завдяки хеджуванню фінансувати витрати за зберігання товару. Воно застосовується в основному торговцями.
Селективне хеджування відрізняється тим, що операція на ф'ючерсному ринку проводиться не одночасно з укладенням угоди на реальний товар і не на адекватну кількість. Здійснення операції на біржі значною мірою базується на очікуваному напрямі і рівню зміни цін реального товару. Так, якщо очікується підвищення цін, то селективний хеджер не буде хеджувати свої запаси реального товару, розраховуючи отримати прибуток від підвищення їх вартості.
Передбачуване хеджування полягає в купівлі або продажу ф'ючерсного контракту ще до того, як завершиться операція з реальним товаром. Передбачуваний хедж виступає тимчасовим замінником торгового контракту, який буде укладено пізніше.
Особливий вид біржових угод - міжбіржові угоди. Це біржові угоди, які укладаються сторонами через посередництво двох або більше бірж. Між біржею, в якій бере участь продавець, і біржею з участю покупця може бути одна або декілька бірж-посередників. Важливо підкреслити, що міжбіржові угоди укладаються членами бірж, а не самими біржами. Останні, як і в звичайних "внутрібіржових" угодах, виконують виключно організаційні функції. Як посередники в міжбіржових угодах беруть участь біржові маклери бірж.
Розширення міжбіржових угод має виняткове значення для розвитку повноцінного ринку товарів і капіталів. Основними умовами, що забезпечують цей процес, повинні стати: вдосконалення стандартизації продукції і товарів (міжбіржова торгівля здійснюється виключно за стандартами, проте це на 90% стосується і внутрібіржових угод); розвиток інформаційної інфраструктури і сучасних засобів зв'язку; нарешті, певне законодавче регулювання міжбіржової торгової практики, що забезпечує юридичні гарантії належного виконання зобов'язань, що виникають при цьому і встановлення в певних розмірах сум винагороди за посередництво.
Питання, пов'язані з правовим забезпеченням міжбіржової торгівлі, можуть вирішуватися і на основі угод, що укладаються біржами.
У біржовій практиці зустрічаються й інші види угод, що визначаються типом біржового товару, характером супутніх договору зобов'язань, взаємовідносинами між брокером і клієнтом, між брокерами-контрагентами. Інтерес представляють, наприклад, угоди, що носять для брокерів страховий характер. Наприклад, операція із заставою - операція, при якій один контрагент виплачує іншому певну суму як гарантію виконання своїх зобов'язань. Згодом він повертає цю суму іншій стороні, залишивши частину собі і зробивши відповідну виплату біржі. Операція із заставою здійснюється у тому випадку, якщо немає достатньої впевненості в її виконанні. При невиконанні операції, як правило, вилучається до 20% застави (наприклад, 10% - потерпілому, 3 -5% - брокеру, 0,5% - біржі).

6.3. БІРЖОВІ ТА ПОЗАБІРЖОВІ ОПЦІОНИ
наверх
Опціонні контракти можна поділити на два типи: біржові і позабіржові. Більшість світових фондових, товарних і фінансових ф'ючерсних бірж пропонують контракти на ф'ючерси, операції з якими здійснюються під їх контролем.
Здійснення операцій на одній із опціонних бірж можливе лише членами цієї біржі, які володіють місцем або орендують його на біржі. Тому приватні особи і організації, які бажають купити або продати опціони на біржі, повинні відкрити спільний рахунок з членом відповідної біржі. Покупці повинні заплатити організації комісійні, через яку вони укладають угоду. Розмір комісійних буде залежати від частоти і обсягів їх операцій.
Здійснення операцій на біржі можливе тільки за курсами, які склалися на ринку, однак ні про які переговори між партнерами не може бути і мови. Операції підтверджуються телексом на наступний день роботи. Покупцям не дозволяють купувати опціони, якщо у них на рахунках недостатньо коштів для виплати премії або маржі з премії. Це з'ясовується у той же день, коли виконується замовлення.
Нині позабіржові опціони є предметом торгівлі у кожному світовому фінансовому центрі. Найбільші угоди укладають в Нью-Йорку і Лондоні, де середній обсяг операції коливається від 15 до 25 млн. дол. США. Операції на 50-100 млн. дол. США умовно стали повсякденними. Деякі французькі банки в Парижі також активно беруть участь в операціях разом із швейцарськими банками в Цюріху і Женеві. Інші центри торгівлі опціонами знаходяться у Франкфурті, Копенгагені, Осло, Берліні, Стокгольмі, Брюсселі, Амстердамі, Сінгапурі, Сіднеї, Токіо, Чикаго, Торонто і Лос-Анджелесі. Банки й корпорації, що знаходяться в інших частинах світу, вважають за краще здійснювати свої операції в одному з фінансових центрів світу.
Важко оцінити загальний світовий торговий оборот опціонів. Приблизно половина всіх операцій є прямими і здійснюються поза інститутом брокерів, а тому майже неможливо отримати точну цифру цих операцій. Хоча приблизно можна передбачити, що позабіржовий обсяг операцій перевищує щомісяця 100 млрд. дол. умовної загальної суми.
Банк завжди виставляє дві ціни за опціон: бажану ціну - це ціна, за яку банк купить опціон, і ціну, що пропонується - це ціна, за яку банк продасть опціон. Різниця між цими двома цінами називається спредом. Банк завжди намагається купувати і продавати за найбільш вигідним курсом. Для міжбанківських операцій, враховуючи, що коливання курсу є суб'єктивною мірою, сторони домовляються про ціну коливання напряму або через брокера і потім підставляють ці цифри в модель ціноутворення опціону, погоджуючи при необхідності курс операції, фактичну премію, дельту-коефіцієнт хеджування.
Оскільки банки пропонують дві ціни премій опціонів, то вони призначають дві ціни коливання курсу для інших банків з метою дати їм можливість використати коливання курсів. Погодивши деталі операції по телефону, партнери підтверджують її телексом, як правило, в той же день.
Кожний тип опціону має свої переваги й недоліки. Біржові опціони часто мають значно більш ліквідні ринки, ніж позабіржові опціони. Ціни покупців і продавців передаються по телебаченню або їх легко отримати безпосередньо на біржі, а операції, як правило, можна здійснювати без будь-яких обмежень в обсязі. Однак біржові опціони передбачають певний обсяг контракту і розмір ставки (ціни) виконання стандартних біржових товарів. Таким чином, якщо хедж не знаходиться у тісному зв'язку з товаром даної біржі, то він буде неоптимальним. Позабіржові опціони можна укласти для конкретної позиції, що хеджується, але різниця між цінами продавця і покупця буде, ймовірно, великою. Тому хеджеру слід порівняти переваги індивідуального, але більш дорогого опціону з дешевим і ліквідним опціоном.
Багато які опціони не передбачають фізичної поставки базисного активу. У цьому випадку на дату закінчення замість поставки інструмента на основі різниці між ціною виконання і ціною базисного активу визначається розрахункова сума. Формуючи хедж з використанням опціонів, хеджер повинен також враховувати можливість фізичної поставки товару.

6.4. СПЕКУЛЯТИВНІ УГОДИ
наверх
Поширеними біржовими операціями є спекулятивні угоди, які укладаються з метою отримання прибутку в умовах коливання цін. Спекулятивний прибуток отримують з різниці між ціною біржового контракту в день укладення і ціною в день його виконання. ,
Виділяють різні види спекулятивних угод. Так, спекулянти можуть скуповувати біржові контракти з метою їх наступного продажу за більш високою ціною. Цей вид спекуляції називається грою на підвищення цін. Спекулянтів в цьому випадку називають "биками", а купівлю біржового контракту - довгою позицією. Продаж раніше купленого контракту при спекуляції на підвищення цін називають ліквідацією. Інший вид спекуляції - гра на зниження цін. Спекулянти продають біржові контракти з метою подальшого їх відкупу за нижчими цінами. Таких спекулянтів прийнято називати "ведмедями", продаж контракту - короткою позицією, а його подальший відкуп -покриттям.
Ще один вид спекуляції - це спекуляція на співвідношенні цін одного і того ж товару або взаємопов'язаних товарів, або цін на товари з різними термінами поставки. У цьому виді спекуляції найбільш відомою є операція типу спред (спрединг, або стредл). Ця операція полягає в одночасній купівлі і продажу ф'ючерсних контрактів з різними термінами поставки з метою отримання комерційної вигоди від різниці в котируванні цін цих позицій (наприклад, купівля березневих і продаж травневих контрактів).
Залежно від часу володіння біржовими контрактами виділяють Дві групи спекулянтів. Перша з них - скалпери (scalpers), або джобери; вони вивчають найбільш незначні коливання цін і ліквідують контракти через кілька хвилин або годин після придбання, забезпечуючи тим самим ліквідність ринку. Друга група - це позишн трейдери (position traders), або фло-трейдери (floor traders), які вкладають гроші у спекулятивні операції на порівняно тривалий період часу (дні, тижні, місяці). Ця група спекулянтів сприяє переходу капіталу з одного ринку на інший і визначає рівень спекулятивної активності на товарних біржах.

6.5. ТОВАРНИЙ АРБІТРАЖ
наверх
Найважливішим інструментом економічної системи ринку є товарний арбітраж, в який входять:
* операція з метою отримання прибутку від різниці в цінах на один і той же товар на двох або декількох ринках. Різниця в цінах може виникнути у зв'язку з коливаннями попиту і пропозиції на окремих ринках, державним втручанням, під впливом валютних чинників тощо;
* операції на одному і тому ринку, здійснювані з метою отримання прибутку від незначної різниці в котируванні цін на товари з різними термінами поставки - "арбітраж у часі".
Ціни на біржові товари з поставкою у різні терміни знаходяться на різних рівнях під впливом як вартісних чинників (витрати на зберігання), так і співвідношення попиту та пропозиції і зміни оцінок перспектив розвитку виробництва і споживання. Як правило, в умовах збалансованого попиту та пропозиції і сприятливих перспектив пропозиції співвідношення цін на товар з різними термінами поставки характеризуються контанго, а при недостачі готівкового товару -беквардейшн. Постійні зміни оцінок поточного і перспективного співвідношення попиту і пропозиції приводять до нестабільності співвідношень цін на товари з різними термінами поставки і формують основу для "арбітражу у часі". Наприклад, 1 лютого товар з поставкою у березні продається за 1020 грн. за 1 т, а з поставкою у травні - за 1070 грн. за 1 т. У зв'язку з сезонною активізацією попиту і зниженням виробництва через страйк 25 лютого ціна на товар з поставкою у березні підвищується до 1120 грн. за 1 т, а в травні -до 1140 грн. При проведенні "арбітражу у часі" 1 лютого можуть бути куплені 10 контрактів на товар з поставкою у березні і продані 10 контрактів з поставкою у травні. 25 лютого раніше куплені 10 контрактів з поставкою у березні продаються, а 10 раніше проданих контрактів з поставкою у травні відкуповуються. Прибуток з такої операції становитиме 30 грн. за 1 т.
Значно складніша і серйозніша проблема використання географічної різниці у цінах на сільськогосподарську продукцію. Ця різниця виникає як результат відмінностей природних та економічних умов регіонів. Однак купуючи дешеву продукцію в одному регіоні з метою її продажу за більш високими цінами в іншому регіоні, необхідно пам'ятати про витрати на транспортування, зберігання, про втрати в дорозі, зниження якості частини товару тощо.
Все це арбітражисти враховують у своїх розрахунках. Вони спираються при цьому на відмінності, що традиційно склалися між цінами на ринках фізичних товарів у різних регіонах. Якщо у біржових контрактах така різниця виявилася порушеною, то арбітражист неодмінно цим скористається, і ціни будуть приведені до нормального співвідношення.
Крім проблеми координації цін на географічне віддалених ринках існує проблема стабілізації цін на один і той же товар у різні періоди. Добре відомо, що жива худоба восени продається за нижчою ціною, ніж в інші періоди року. Кукурудза у період збирання і відразу після неї буде коштувати дешевше, ніж через декілька місяців, оскільки в ціну будуть включені витрати на зберігання. Ще більш очевидна ця істина для сезонної продукції, яка швидко псується і вимагає спеціального обладнання і великих витрат на зберігання.
Аналізуючи динаміку зміни цін щодня і щомісяця протягом року за тривалий період, трайдер, який спеціалізується -на тимчасовій різниці в цінах та іменується спредером, встановлює, що ціни на даний товар у різні періоди взаємопов'язані. Так, лютневі і квітневі Ціни на яловичину на англійських ринках щорічно змінюються і можуть бути вищими або нижчими. Однак існує певна закономірність: Ціна за фунт живої ваги худоби у лютому на 2 центи нижча, ніж у квітні. Знаючи вказану закономірність, спредер під час торгів раптом виявляє, що на живу худобу на біржі встановилася лютнева ціна 75 центів за фунт, а квітнева - 79 центів. Різниця між ними становить 4 центи, що вдвічі перевищує багаторічну закономірність. Спредер купує один контракт на лютий і продає один контракт на квітень. При цьому він не знає, чи була заниженою лютнева ціна або завищеною квітнева, так само як не знає, як буде змінюватися кожна з них. Але він твердо переконаний, що різниця зменшиться.
Можливі декілька варіантів зменшення різниці.
Перший варіант. Лютнева ціна зросла до 77 центів, квітнева залишилася без змін. Спредер продає лютневий контракт і отримує прибуток 400 дол. (0,02 х 20 000), купує квітневий за попередньою ціною і нічого не програє.
Другий варіант. Лютнева ціна залишилася без змін, однак квітнева знизилася на 2 центи. Купивши лютневий контракт, спредер нічого не втрачає, а продавши квітневий, отримує прибуток 400 дол.
Третій варіант. Лютнева ціна зросла на 1 цент, квітнева знизилася на 1 цент. Продаючи лютневий контракт, спредер отримує 200 дол. прибутку, а купивши квітневий - ще стільки ж.
Як видно з наведеного прикладу, якщо виявлена закономірність вірна, то спредер в усіх випадках, незалежно від фактичного руху цін, залишається у виграші. А на ринку, завдяки роботі спредера, буде відновлене нормальне співвідношення цін на даний товар у різні періоди року. Спредери не допустять, щоб товар продавався за безцінь в один період і коштував необгрунтоване дорого в інший.
Номінальність цін існує не тільки на один вид товару в різні періоди часу, а й між різними, але певним чином пов'язаними між собою товарами. Цілком очевидний такий зв'язок, коли один біржовий товар виробляється з іншого, або з використанням іншого (соєва олія і соєвий шрот - з сої-бобів, свинячі окости - із свиней; зерно використовується як головний вид сировини при виробництві свинини). Тому зміна цін на сировину неодмінно відіб'ється на ціні готової продукції, і навпаки.
Отже, існує постійний закономірний зв'язок між цінами на сировину і готову продукцію. Спредер може її виявити і користуватися на торгах, купуючи сировину і продаючи готову продукцію, або навпаки.
Менш очевидні, але цілком зрозумілі випадки взаємопов'язаної зміни цін на два або декілька продуктів під впливом однієї і тієї ж причини. Наприклад, сильна засуха одночасно вплине на урожайність всіх зернових культур, але не однаковою мірою.
Знаючи закономірності зміни урожайності озимої пшениці, кукурудзи і ячменю в посушливі роки, спредер може використати їх, купуючи одні види продукції і продаючи інші.
Номінальність цін на товари може виявлятися і в тому випадку, якщо вони є конкурентами на споживчому ринку. Наприклад, зростання цін на свинину призведе до зростання цін на яловичину.
Тому виявивши кількісне співвідношення між цінами на два вказаних види продукції, спредер постійно стежить за його дотриманням, і як тільки він виявить відхилення, то купує контракт на один з них, продає на інший і виграє при зменшенні різниці до нормального рівня. Подібні операції називаються арбітражними операціями.
Розрізняють арбітражні операції у часі і просторі. Одні здійснюють на одному і тому ж ринку і отримують комерційну вигоду від сприятливої зміни цін у майбутньому; інші здійснюють одночасно на різних ринках і отримують прибуток від реалізації рівня цін на один і той же товар.
Наведені приклади аналізу ринку і визначення ринкової стратегії є відносно простими, зрозумілими і доступними кожному торговцеві. Однак рух ринкових цін - явище дуже складне, і для його аналізу окремі торговці, особливо великі фірми, використовують складні методи.
Тих, хто користується методами графічного аналізу, як правило, називають чартистами. Завдання класичного графічного аналізу цін - виявити завдяки побудові графіка зміну цін та визначити при цьому моменти зміни тенденцій.
Кожний день на біржі багато разів відбуваються зростання і падіння цін. Для визначення загальної тенденції необхідно аналізувати рух цін, кількість укладених за день угод і кількість відкритих позицій, усього проданих і невикуплених (куплених і непроданих) контрактів. Зростання цін, кількості операцій, кількості відкритих операцій - це виключно робота "биків". При активності "ведмедів" на ринку ціна знижується, а кількість відкритих операцій скорочується.
Безумовно, класичний графічний аналіз тенденцій не може слугувати гарантією зміни цін саме відповідно до виявлених закономірностей. На біржову торгівлю впливають тисячі чинників, яких не можна передбачити за допомогою простих інструментів аналізу.
Найбільші біржі аналізують складові світової економіки і політики, і все, що впливає на ці процеси, впливає й на біржові ціни.

6.6. КОТИРУВАННЯ ТА ВИДИ ЦІН НА БІРЖІ
наверх
Одним з найважливіших завдань брокерської діяльності є участь у визначенні довідкової біржової ціни - котирування. Підходи до цієї операції існують різні. Так, у Німеччині в складанні котирувальних бюлетенів беруть участь виключно офіційні маклери (курс-маклери). В інших країнах цим займаються спеціальні котирувальні комісії, що призначаються Біржовим комітетом з членів біржі і постійних відвідувачів. На українських біржах до 1917 року і в період непу основним показником котирування були так звані типові або довідкові ціни. Встановлені котирувальною комісією, вони були цінами переважаючої реалізації. Це було пов'язано з великою розкиданістю цін протягом навіть одного торгового дня. При великій кількості укладених з певним товаром угод типову ціну визначити не так уже й складно, оскільки згідно із законом великих чисел відхилення взаємно компенсуються, і за основу з великою впевненістю можна брати середню ціну. Однак при малій кількості угод типову ціну визначити значно важче. Тут необхідною була висока компетентність членів котирувальної комісії. Ціна виводилася з урахуванням всіх ціноутворюючих чинників: співвідношення попиту і пропозиції, кількості учасників торгів, умов розрахунку, поставки, транспортування. При цьому необхідно забезпечувати відповідність (але не збіг) раніше виведеної типової ціни і тієї, що виводиться (нинішньої). Таким чином, типова ціна відображає вартість одиниці товару при типових обсягах продажу й умовах реалізації. Крім неї в біржовий бюлетень заносяться на кожний вид товару межі відхилень, встановлені продавцями і покупцями цін укладених угод: найбільша і найменша. Важливу роль у котируванні відіграло правильне визначення кон'юнктури ринку, тобто того середовища (співвідношення попиту і пропозиції, кількість операцій, руху цін), в якому сформувалися відображені в котируванні ціни.
У біржовому зведенні вказується мінімальна і максимальна ціни, визначені в ході кожного з біржових торгів, а також останні (при закритті торгів) ціни продавців і покупців, тобто ціни, за якими продавці виявили бажання продати, а покупці купити товар. Офіційною котирувальною або розрахунковою ціною для кожної позиції на даний день є ціна при закритті біржі. Брокери і клієнти, аналізуючи ситуацію з цінами на біржі за попередній період, а також кон'юнктуру (співвідношення попиту і пропозиції в попередній і майбутній періоди) можуть прогнозувати котирування на сьогодні і завтра.
Сучасні біржові бюлетені і методи котирування дещо відрізняються від тих, які були в дореволюційний період і в період непу. За останні десятиріччя у світі відбулася значна уніфікація біржової справи.
Серед методів котирування найбільше поширення отримали:
* метод єдиного біржового курсу, тобто встановлення такої ціни, за якою може бути виконана більшість доручень, що отримали брокери;
* метод простого опублікування цін, за якими на біржі укладаються угоди, з вказівкою "від - до".
У біржові бюлетені заноситься як довідкова ціна, яка відображала вартість одиниці товару при типових обсягах і умовах продажу, так і коливання цін на кожний вид товарів.
Нині біржові котирування є офіційними цінами угод, які укладаються на товар передбаченої біржовими правилами стандартної якості безпосередньо на біржі в години її офіційної роботи. Ціни на всі позиції, що котируються, можуть публікуватися один або декілька разів на день у встановлений час. Таким чином, розрізняють котирування за результатами біржового дня і проміжне, або поточне котирування, що виникає в результаті торгів. Частота публікації котирування залежить від інтенсивності біржової торгівлі та величини обороту товарів (контрактів) на біржі. При незначній кількості операцій проводиться тільки підсумкове котирування, а при великій біржовій торгівлі виникає необхідність визначення рівня цін протягом біржового дня (або хоча б за першу його половину).
На найбільших біржах поточне котирування цін являє собою, як правило, просту демонстрацію фактичних цін укладених в цей день угод. Підсумкове котирування здійснюється різними способами, але у будь-якому разі її здійснює ЕОМ шляхом фіксування дійсних цін укладених угод.
Способи відображення котирування цін на біржах поступово змінюються й удосконалюються з часом. Можна виділити основні види котирування:
1. Як котирування, вказуються відхилення цін, тобто даються найбільша (максимальна) і найменша (мінімальна) ціни укладених на біржі угод з кожного товару (контракту).
2. Фіксуються ціни першої й останньої угоди дня. Причому фіксується тільки ціна останньої укладеної на біржі угоди, яка вважається ціною ринкового співвідношення попиту і пропозиції на даний товар (контракт).в умовах кон'юнктури даного дня.
3. Визначаються ціни першої і останньої угоди на даний товар (контракт), але одночасно вказуються і проміжні "переломи" в динаміці цін, що відбуваються протягом біржового торгу.
4. Котирування цін визначається у вигляді комбінованого поєднання певних відхилень цін: максимальна і мінімальна ціни угоди або ціни першої і останньої угоди дня.
Здійснення самого котирування цін підпорядковується певним правилам, більшість з яких на сучасних біржах дотримується як результат уніфікації вимог до угод, що здійснюються наявністю типового обсягу партії, типового порядку розрахунків і поставки тощо.
Все це відноситься головним чином до угод з реальними товарами і цінними паперами. На сучасних ф'ючерсних ринках роль котирування цін дещо інша. У договорах, що укладаються на строк (з виконанням контракту у майбутньому), ціни, угод не завжди вказуються. У такому випадку ці контракти укладаються за цінами, що склалися в той день, коли за умовами договору угода повинна бути виконана. Таким чином, мова йде про ціни котирування цього дня, вони стають не просто орієнтиром для брокерів, а встановленою для такої угоди ціною.
Обороти ф'ючерсних операцій на біржі, як правило, рівні року (особливо це стосується сільськогосподарських товарів), і в біржових бюлетенях котирування товарів вказується відповідно по місяцях.
Стандартні котирувальні таблиці складаються з шести граф, у яких вказуються рік і місяць поставки даного виду товару, відповідні ціни на товари по місяцях і величина підвищення або падіння цін.
За своєю природою біржові котирування універсальні. Вони являють собою ряд цін на однорідний товар із стандартними, протягом тривалого періоду незмінними умовами контракту. Це й дозволяє використати їх як світові ціни.
Угоди з біржовим товаром можуть укладатися:
1) за ціною, що склалася на ринку в момент укладення угоди;
2) за ціною, що склалася на ринку на момент поставки товару;
3) коли ціна досягне певної (граничної) величини;
4) за довідковою котирувальною ціною даних біржових зборів, яка опублікована у встановленому порядку.
Якщо в обумовлений день довідкова котирувальна ціна відсутня, то розрахунок проводиться за ціною, яка опублікована в останній, попередній дню ліквідації день, в який проводилося котирування. Якщо котирування на цей товар не проводилося більше трьох біржових днів до дня ліквідації, то розрахунок проводиться за угодою сторін, а якщо такого не буде досягнуто, - за ціною, що встановлена арбітражною комісією і котирувальним комітетом.
При укладенні угод на товар, що не котирується на даній біржі, довідкова котирувальна ціна встановлюється на основі довідкових котирувальних цін основних товарів і операцій.

6.7. РЕЄСТРАЦІЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ УГОД
наверх
Реєстрацію і оформлення усіх видів угод здійснює спеціальний реєстраційний відділ біржі, як під час торгів, так і протягом декількох годин після їх укладення.
При укладенні угоди сторони підписують договір про поставку. При цьому брокер-продавець надає гарантію поставки товару, а брокер-покупець - гарантію оплати товару. Протягом декількох днів брокер, як учасник угоди, зобов'язаний сплатити внесок біржі за послуги з укладення угоди, величина якого визначається у процентах від суми угоди (у валюті угоди). При оформленні і реєстрації договорів купівлі-продажу або договорів про поставку, брокери підписують три примірники документа: два видаються сторонам угоди і один примірник залишається на біржі. Біржовий реєстратор надає цьому документу реєстраційний номер і проставляє на всіх примірниках штамп відділу реєстрації угод. Договір про поставку може бути оформлений брокерами і поза біржею, але він повинен бути обов'язково зареєстрований у реєстраційному відділі в термін, передбачений правилами торгівлі (як правило, триденний).
При укладенні форвардної угоди брокери, як гарантію виконання зобов'язань, повинні оговорити неустойку за непоставку або недопоставку товару в розмірі певного процента від суми угоди (у валюті угоди).
Угода, оформлена у реєстраційній книзі (картці), має юридичну силу і може бути розірвана у встановленому порядку.
6.8.1. Розірвання угод
Порядок розірвання угод визначається на кожній біржі у відповідності з її правилами, але не допускається розірвання угод в односторонньому порядку.
Якщо брокер відмовляється від виконання своїх зобов'язань, то зацікавлена сторона протягом певного періоду подає заяву про розірвання угоди і визнання її недійсною в комісію з розгляду спорів. Ця заява розглядається комісією у встановлений термін. Визнання угоди недійсною здійснюється на основі чинного законодавства і правил ведення торгів на біржі.
Якщо сторона угоди не згодна з рішенням комісії, то за нею залишається право звернутися до суду або арбітражного суду.
Комісія з розгляду спорів розглядає розбіжності, що виникають між брокерами у процесі їх біржової діяльності. Якщо спори виникають з питань, що носять технічний характер, то вони вирішуються через біржовий арбітраж, який для цього формує арбітражну колегію (третейський суд).
Члени біржі не можуть ухилятися від розгляду спорів і зобов'язані виконувати рішення біржового арбітражу. Наприклад, на УАБ за період з 1 січня по 30 жовтня 1998 р. арбітраж розглянув 27 випадків розірвання контрактів. Основну масу конфліктів становить одностороннє ухилення брокера від письмового оформлення договору без пояснення причини. Була розглянута також скарга брокера на збій в каналі зв'язку УУТБ біржі, через який брокером була отримана помилкова інформація про ціни пропозиції. У всіх випадках біржовий арбітраж виніс рішення про покарання винних. При накладенні штрафу на винну сторону біржа виплачує цю суму потерпілій стороні.
Якщо учасник біржових зборів порушує правила біржової торгівлі, то представник біржового комітету має право застосовувати такі санкції:
* накласти штраф у розмірі, що встановлений біржею. Штраф може бути накладений за розголошення інформації, що є комерційною таємницею, за нез'явлення брокера на торги (при цьому товар також знімається з торгів), за відмову або ухилення від оформлення договору купівлі-продажу. Якщо винні не сплатять штраф протягом зазначеного у правилах біржової торгівлі часу, то біржа має право списати його в безакцентному порядку, або продати брокерське місце через аукціон і виплатити винній особі суму, що залишилася після сплати штрафу;
* видалити винуватця з біржових торгів, наприклад, за поширення неправдивої інформації. Якщо ж ця інформація розповсюджується систематично, то винна особа може бути позбавлена брокерського місця;
* позбавити на певний час або назавжди права ведення біржових операцій на даній біржі;
* позбавити права продажу конкретної продукції на даних біржових торгах;
* затримати повернення внесеної застави;
* накласти арешт на товари, які зберігаються в приміщеннях, що належать біржі.
Питання для самоконтролю:
1. Що розуміється під біржовою угодою? Які види угод існують?
2. Перерахуйте види і цілі хеджування.
3. Яке призначення опціонів?
4. В чому полягає сутність біржових і позабіржових опціонів?
5. Охарактеризуйте спекулятивні угоди.
6. Дайте характеристику арбітражним угодам у часі і просторі.
7. Для яких цілей застосовуються графіки цін?
8. Які види цін зустрічаються у біржовій торгівлі?
9. Як відбувається реєстрація угод?
10. Які види санкцій застосовують до порушників правил біржової торгівлі?