Библиотека Воеводина _ "Банківські операції" / О.Я. Стойко - электронная книга Основы экономической теории - предмет метод направление школа производство хозяйство деятельность система капитализм рынок продукт собственность предпринимательство товар деньги ценность труд инфляция спрос предложение государство налоги бюджет капитал прибыль прогресс оплата ссуда торговля кредит банк рента аренда финансы фискальный инвестиции

Библиотека Воеводина ... Главная страница    "Банківські операції" / О.Я. Стойко _ Зміст




Тексты принадлежат их владельцам и размещены на сайте для ознакомления

РОЗДІЛ 5. ІНВЕСТИЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
1. Поняття та види банківських інвестицій.
2. Довгострокове кредитування як форма участі банку в інвестиційному процесі.
3. Діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів.
4. Емісійні операції комерційного банку.
5. Формування банківського портфеля цінних паперів та управління ним.
6. Посередницькі операції комерційного банку на фондовому ринку.

2. Довгострокове кредитування як форма участі банку в інвестиційному процесі
За допомогою механізмів середнього та довгострокового кредитування комерційний банк може брати участь в інвестиційному процесі. Довгострокові кредити банку є однією з найпоширеніших форм цієї участі. На відміну від засновницьких операцій, використання банківського кредиту стимулює споживачів інвестицій ефективніше використовувати кошти, щоб забезпечити погашення кредиту та відсотків за його користування.
Призначенням довгострокового кредитування є впровадження прямих інвестиційних заходів, реалізації витрат на придбання елементів основного капіталу.
До об'єктів довгострокового кредитування відносяться:
· будівництво нових підприємств;
· реконструкція, технічне переозброєння і розширення підприємств;
· організація випуску нової продукції;
· придбання науково-технічної продукції, інтелектуальних цінностей та інших об'єктів власності;
· здійснення екологічних заходів.
Основними джерелами ресурсів для довгострокового кредитування можуть виступати власні кошти банку, державні кошти, а також залучені банком ресурси.
У процесі надання довгострокового кредиту потенційний позичальник, окрім стандартного переліку документів, має подати за узгодженням з банком такі матеріали:
· проектно-кошторисну документацію;
· основні техніко-економічні показники проекту;
· контракт на будівництво;
· документи на право землекористування;
· позитивне рішення екологічної експертизи;
· план технічного переозброєння.
На основі поданих документів у банку проводиться оцінка кредитоспроможності позичальника, а також попередня інженерно-економічна експертиза проекту. Спеціалісти банку визначають доцільність надання кредиту та його економічну ефективність. Також вони вирішують проблему потреби у довгостроковому кредитуванні шляхом визначення повної вартості витрат на впровадження заходів за умови, що кредит є єдиним джерелом фінансування проекту, або ж різниці між вартістю цих витрат і власними коштами позичальника, якщо існують інші джерела фінансування проекту.
Видача довгострокового кредиту може здійснюватися одночасно або поетапно (в міру виконання будівельно-монтажних робіт, придбання товарно-матеріальних цінностей тощо). Відсоткова ставка за кредит обумовлюється з урахуванням терміну позички, рівня ризику, кредитної історії клієнтів. Загальний термін користування кредитом складається з нормативного часу здійснення витрат і часу, протягом якого цей кредит повертається банку.
Деякі особливості має проектне фінансування інвестиційних проектів. Проектне фінансування - це таке фінансування інвестиційних проектів, коли основним забезпеченням надоних коштів є сам проект, тобто доходи, які в майбутньому отримає підприємство, що здійснює будівництво чи реконструкцію. Тобто, проектне фінансування грунтується на життєздатності самого проекту без урахування платоспроможності його учасників та їх гарантій.
При проектному фінансуванні джерелом погашення заборгованості виступають грошові потоки, які генеруються в результаті реалізації проекту. Для прийняття рішення про таке фінансування висувається вимога участі у проекті значної частки власних коштів замовника.
Розрізняють такі типи проектного фінансування:
1. Без будь-якого регресу на позичальника: банк-кредитор бере на себе весь ризик, оцінюючи лише ймовірні доходи від проекту.
2. Без регресу на позичальника в період, що йде за впровадженням проекту в експлуатацію: підрядники гарантують оплату, дотримання кошторисної вартості проекту і за певних умов відшкодовують збитки, пов'язані із затримкою введення об'єкта в експлуатацію.
3. З повним регресом на позичальника: кредитор не бере на себе ризики, а надає кошти під гарантію організаторів проекту.
Обсяги державного кредитування, напрями, а також об'єкти кредитування визначаються в Україні державною програмою економічного та соціального розвитку країни. Рішення про надання кредиту за рахунок державних коштів, а також розмір процентної ставки визначаються Національним банком України, Міністерством фінансів та Міністерством економіки. Потім НБУ укладає кредитну угоду з комерційним банком, а той, у свою чергу, - з клієнтом.
Щодо контролю за цільовим використанням державного кредиту, то його здійснює НБУ, а контроль за своєчасним поверненням коштів до бюджету - Міністерство фінансів або Головне управління Державного казначейства України.

<< 5.1. Поняття та види банківських інвестицій.
5.3. Діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів. >>

Библиотека Воеводина ... Главная страница    "Банківські операції" / О.Я. Стойко _ Зміст