Библиотека Воеводина _ Економічна енциклопедія - електронна книга Библиотека Воеводина _ Економічна енциклопедія - електронна книга, що містить понад 12000 термінів та визначень: економічні, бюджетні, фінансові, біржові, валютні, податкові питання, управління, страхування, бухгалтерський облік, аудит, статистика, менеджмент, маркетинг

Библиотека Воеводина ... Главная страница   Економічна Енциклопедія
А-Я .. А Б В Г Д Е Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

 

 

Тексты принадлежат их владельцам и размещены на сайте для ознакомления.

ІНФЛЯЦІЯ ПОПИТУ [ИНФЛЯЦИЯ СПРОСА] - інфляція, яка викликається переви-щенням попиту над пропозицією товарів і послуг, що веде до зростання цін.

ІНФЛЯЦІЯ ПРИХОВАНА [ИНФЛЯЦИЯ СКРЫТАЯ] -Див. Інфляція подавлена.

ІН-ФОЛІО [ИН-ФОЛИО] - формат видань, за яким розмір сторінки становить половину стан-дартного паперового аркуша.

ІНФОРМАТИКА [ИНФОРМАТИКА] - галузь науки, що вивчає будову й за-гальні властивості наукової інформації; про-цеси і закономірності її формування, перетво-рення та передавання; вирішення проблем створення, впровадження і використання су-часних засобів обчислювальної та інформа-ційної техніки, засобів зв'язку і технічних но-сіїв запису в різних галузях діяльності людини.

ІНФОРМАТОР [ИНФОРМАТОР] (від латин. іпюппо - роз'яснюю) - особа, що повідом-ляє кого-небудь про щось; агент.

ІНФОРМАЦІЙНА АСИМЕТРІЯ [ИНФОРМАЦИОННАЯ АСИММЕТРИЯ] -ситуація, коли одна група власників ресурсів або покупців володіє необхідною для ведення діла інфор-мацією, а інша - не володіє.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА [ИНФОРМАЦИОННАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ] -Див. Безпе-ка інформаційна.

ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА [ИНФОРМАЦИОННАЯ КУЛЬТУРА] - знання і вміння ефективно знаходити і використовувати ін-формацію - від роботи з бібліотечним ка-талогом і комп'ютерної грамотності до пе-регляду інформації у мережі Інтернету.

ІНФОРМАЦІЙНА МОДЕЛЬ [ИНФОРМАЦИОННАЯ МОДЕЛЬ] - модель, яка являє со-бою систему підтримки прийняття рішень, тобто програмні засоби для управлінських працівників, менеджерів, що забезпечують опис параметрів об'єкта (яким керують або який досліджують) і зв'язків між ними, а та-кож доступ до бази даних. Така модель дає змогу аналізувати взаємозв'язок параметрів і експериментувати з різними їх значеннями.

ІНФОРМАЦІЙНА СЛУЖБА [ИНФОРМАЦИОННАЯ СЛУЖБА] - спеціальні установи (організації) або структурні підрозділи окре-мих підприємств, фірм, організацій, уста-нов, основною метою (завданням, програ-мою) яких є пошук, добування, формування, систематизація, обробка, зберігання, пере-дача для подальшого використання інфор-мації. Залежно від адміністративної підпо-рядкованості І.с. можуть мати політичний, соціально-економічний, інформаційно-пра-вовий, виробничо-підприємницький харак-тер. Для бізнесово-підприємницької діяль-ності результати І.с., їх функціонування є першоосновою для вибору, розробки і реалі-зації виробничих комерційно-фінансових планів і програм. Вони покликані форму-вати інформаційні масиви про стан ринку, рівень цін, обсяг, стан і динаміку попиту, про зміни кон'юнктури внутрішнього, регі-онального і зарубіжного ринків, про діяль-ність, здобутки і втрати організацій-конку-рентів тощо. Від якості цієї інформації зале-жить ефективність управлінських рішень і прибутковості підприємств, фірм. Діяль-ність І.с. має велике значення для життє-діяльності держави. В Україні інформаційна діяльність розвивалася з піднесенням укра-їнського національного руху і залежно від можливостей, які створювали пануючі на українських землях чужі режими. Предте-чами зовнішніх І.с. кінця XIX ст. вважають діячів, що постійно чи тимчасово перебу-вали за кордоном і виконували функції І.с. та інформували західний світ про українські справи (М. Драгоманов і його Женевський гурток, галицько-буковинські парламента-рії у Відні, І. Франко та ін.). У Росії, головним чином у Петербурзі, роль І.с. відігравали члени Української Громади і Державної ду-ми, зокрема М. Костомаров, П. Куліш, Д. Мор-довець, О. Лотоцький, П. Стебницький, М. Мо-гилянський, М. Грушевський, О. Саліков-ський, С. Петлюра та ін., співпрацюючи в російській пресі або видаючи власні органи: "Украинский Вестник" у Петербурзі (1906 р.) і "Украинская жизнь" у Москві (1912-1917 рр.). Були також українські інформатори в Женеві, Франції, Лондоні, Празі. У 1900-1920 рр. центром систематичної І.с. став Відень. Початок поклав журналіст Р.Семб-ратович, видаючи журнал "X-Strahlen", присвячений українським справам в Австрії і Росії. В. Кушнір заснував також у Відні в 1907 р. перше Українське Пресове Бюро, ін-формаціями якого користувалась преса За-хідної Європи. Під час Першої світової війни роль І.с. взяли на себе Союз Визволення Ук-раїни і Головна (згодом Загальна) Українська Рада у Відні. Ними видавалися тижневики, інформаційні брошури. Існувало також Ук-раїнське Пресове Бюро в Берліні. У США ви-дали низку інформаційних публікацій Укра-їнський Народний Комітет і Федерація Укра-їнців. Із встановленням Української держа-ви 1917 р. організацію І.с. взяли на себе дер-жавні установи, зокрема українські посоль-ства і місії за кордоном. Добре організована внутрішня і зовнішня І.с. існувала за геть-манської влади 1918 р. При Міністерстві внутрішніх справ було утворено Українське Телеграфне Агентство (УТА) та Державне Бюро Преси, очолювані Д. Донцовим. У груд-ні 1918 р. у Відні організовано Українську Пресову Службу (УПС), фінансовану в 1919-1920 рр. посольством УНР. Вона була голов-ним українським інформативно-пропаган-дистським осередком для Європи і прово-дила жваву видавничу діяльність. Крім того, пресові бюро українських посольств і місій видавали свої бюлетені чи журнали, як пра-вило, мовою країн, в яких вони перебували: в Лондоні, Софії, Римі, Берліні, Парижі, Бу-дапешті, Нью-Йорку та інших містах. Діяль-ність більшості цих місій зводилась до І.с., і на цю мету призначались значні фонди з державного бюджету. Між двома світовими війнами інтенсивну інформативну діяль-ність вів уряд України через своїх представ-ників, які працювали в різних пресових агентствах. Після Другої світової війни роль І.с. виконувала низка українських політич-них і громадських установ в еміграції, які видавали журнали чужими мовами. Науко-ву інформацію здійснювали наукові інсти-туції (в минулому Український Науковий Інституту Варшаві і Берліні тощо). І.с. СРСР була централізована - в 1918-1924 рр. у складі Російського Телеграфного Агентства (РТА), аз 1925р. -у ТАРС релеграфне Агент-ство Радянського Союзу), яке мало внутріш-ні і зовнішні служби і керувало роботою рес-публіканських агентств - в Україні було РАТАУ (Радіо-Телеграфне Агентство Укра-їни). РАТАУ мав обов'язком постачати відо-мості з України до центру без права самос-тійно поширювати їх для внутрішньої ін-формації, а тим більше за кордон. ТАРС за-безпечував ретельно цензуровану, регла-ментовану партійну пресу статейним і фото-інформативним матеріалом, організовував інформацію з-за кордону через свої відділи і кореспондентські пункти. Часто матеріали мали дезінформаційний пропагандист-ський характер. У сучасній українській дер-жаві інформаційні пресові служби розга-лужені всередині держави та за її межами. Найбільшою інформаційною пресовою дер-жавною службою є Українська національна інформаційна агенція.

 

А-Я .. А Б В Г Д Е Є І Ж З К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Библиотека Воеводина ... Главная страница   Економічна Енциклопедія